Новий закон про зґвалтування. Що так налякало соцмережі?

11 січня 2019 року  набудуть чинності зміни до Кримінального кодексу України, які стосуватимуться  посилення відповідальності за домашнє насильство та насильство щодо жінок.

У засобах масової інформації та у соціальних мережах, ми можемо прочитати багато коментарів, як позитивних так і негативних щодо даних змін.

Предметом гострої дискусії стала частина 1 статті 152 КК України “Зґвалтування”, яка буде звучати наступним чином: “Вчинення дій сексуального характеру, пов’язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування)”.

Однією із ознак даного злочину є відсутність добровільної згоди потерпілої особи. У примітці до цієї статті законодавець надав визначення, що вважається добровільна згода, а саме: “Згода вважається добровільною, якщо вона є результатом вільного волевиявлення особи, з урахуванням супутніх обставин”.

Коли можна вважати, що було відсутнє вільне волевиявлення особи:

– особа не досягла віку сексуальної згоди, а саме 16 років (детальніше про вік сексуальної згоди можна прочитати у статті Олени Зайцевої);

– особа перебувала у підпорядкованому чи залежному (фізично, економічно, психологічно) стані, що не дає їй можливості вільно висловити свою згоду на секс;

– особа потерпала і надалі потерпає від домашнього чи іншого насильства з боку кривдника, внаслідок чого не могла вільно висловити свою згоду на секс;

– особа перебувала у безпорадному стані та не могла вільно висловити свою згоду на секс;

– тощо.

Цей перелік не є вичерпним і у судовій практиці після набуття чинності змін та їх застосування, я переконана, що з’являться інші підстави, коли можна буде вважати, що мало місце відсутність згоди.

Дані зміни до Кримінального кодексу України безумовно є позитивними та спрямованими на захист прав постраждалих від насильства. Оскільки до сьогоднішнього дня, практика притягнення до відповідальності ґвалтівників є незначною.

За шість місяців 2018 року було зареєстровано лише 111 заяв щодо зґвалтування, а до суду справ доходить значно менше. Це в той час, коли за міжнародними даними, в середньому одна з кожних п’яти жінок бодай раз у житті зазнавала сексуального насильства.

Чому так відбувається? За статтею 152 КК у сьогоднішній редакції, яка буде змінена, потерпіла особа могла доказати зґвалтування лише у тому випадку, коли було застосоване насильство чи погроза його застосування або використання безпорадного стану потерпілої особи.

Внаслідок цього значна частина справ закривалася. Наприклад, у випадку, коли не було застосування насильства, бо жертва знала і боялася кривдника та не могла пручатися через страх, а безпорадний стан був відсутній. Або постраждала особа впала в ступор, та не могла ні пручатися, ні говорити.

Одне з шведських досліджень, проведене за заявами 298 жінок, які звернулися до центру допомоги зґвалтованим протягом одного місяця з моменту інциденту, виявило, що 70% з них впали в ступор, а 48% були в близькому до нього стані.

Тому внесені зміни є позитивними, проте велике значення має практика застосування та робота слідства і адвокатів. Адже принцип “презумпції невинуватості” у Кримінальному кодексі України ніхто не відміняв. У випадку, якщо постраждала особа подає у поліцію заяву про зґвалтування, на слідстві лежить обов’язок доказування відсутності згоди, а не на адвокатах потерпілої особи, як про це свідчить практика.

Тоді чому у соціальних мережах ми можемо чути та читати багато саркастичних коментарів та критики?

Насправді мова йде про культуру згоди на секс у нашому суспільстві. На жаль, не всіма людьми “Ні” сприймається як “Ні”, а коли людина мовчить, то чомусь презюмується, що вона погоджується, що є абсолютно безпідставним.

Нам ще потрібно багато працювати над вихованням поваги до прав людини, а саме до права на свободу та  фізичну недоторканості, повагу до людської гідності та повагу до особистого простору, життя, думки та слова кожної людини.

Мабуть, якщо б ми мали високий рівень правосвідомості у наших соціальних мережах не було б коментарів на зразок “бери розписку від своєї дружини про згоду на секс”.

Адвокатка, кандидатка юридичних наук,

голова Асоціації жінок-юристок України “ЮрФем”

Христина Кіт