З приходом до влади на Одещині екс-президента Грузії Міхеїла Саакашвілі в облдержадміністрації почалися серйозні кадрові зміни. Голова області скоротив штат ОДА вдвічі, а на низку управлінських посад оголосив відкритий конкурс. Зрештою, чимало управлінь очолили жінки, а заступницею обласного голови стала 26-річна волонтерка Соломія Бобровська. Попри нарікання деякої частки суспільства на те, що «жіноча» ОДА навряд чи буде спроможна на реальні реформи, жінки наголошують: головне – це фаховість та активність. «Повага» поспілкувалася з переможницями кадрового конкурсу.
Випробування громадськістю
«Чому ви стали начальниками? Чому не я, наприклад?». «Звідки ви взялися, що ви можете? Тільки сидіти і кліпати красивими очима!». Невелика зала в одному з одеських громадських центрів вирувала. Декілька чоловіків нависали над столом, перебиваючи один одного, намагалися якомога швидше висловити всі свої претензії одночасно. Претензії – до чотирьох жінок, які сиділи за столом навпроти: заступниці голови Одеської ОДА Соломії Бобровської, радниці очільника області Марії Гайдар, директорки обласного департаменту освіти і науки Галини Пономарьової і директорки обласного департаменту охорони здоров’я і соціального захисту населення Тетяни Ляпчук.
Марія Гайдар, Соломія Бобровська, Галина Пономарьова
Цього грудневого дня громадськості Одеси було представлено переможців кадрового конкурсу на посади директорів зазначених департаментів. І попри те, що час від часу температура у залі досягала критичної відмітки, поступово спроби влаштувати скандал ущухли, а учасники зустрічі почали підходити до організаторів за номерами телефонів.
– Вистояли, – підморгує своїм підопічним Соломія Бобровська.
– Поживемо-побачимо, – суворо стенає плечима один з активних критиків щойно призначених чиновниць.
Керувати освітою в області відтепер буде мешканка Луганська, кандидатка економічних наук, доцентка Східноукраїнського національного університету імені В. Даля Галина Пономарьова. Минулого року вона переїхала до Одеси та стала волонтеркою однієї з найвідоміших в Одесі організацій «Корпорація монстрів».
Охороною здоров’я опікуватиметься одеситка, менеджерка Тетяна Ляпчук, яка раніше не працювала в органах державної служби, натомість займалася питаннями страхування у приватних медичних клініках.
А ось Соломія Бобровська в Одесі не так давно – волонтерку з Рівного призначено на посаду заступниці голови Одеської облдержадміністрації менше двох місяців тому. Соломія є активісткою ініціатив «Євромайдан SOS» і «Допомога прикордонній службі України», а також входить у Національну скаутську організацію України «Пласт». До команди Саакашвілі вона приєдналася у червні як волонтерка, у серпні стала його радницею, а нещодавно – заступницею.
Кабінетний сексизм
Ми зустрічаємося з пані Соломією у її кабінеті. Попри те, що про час зустрічі домовилися за годину до її початку, я безнадійно спізнююся через величезні затори в центрі Одеси.
– Та нічого, не переймайтеся, все одно ж працюю, – втішає Соломія у телефонній розмові.
На зустріч Соломія Бобровська прийшла з Галиною Пономарьовою та нещодавно призначеною керівницею Управління культури і туризму ОДА Оленою Олійник (раніше також працювала в Управлінні на посаді заступниці). Жінки дещо здивовані, що говоритимемо цього разу не про економіку та політику, а про права жінок та прояви сексизму в Україні.
Олена Олійник, Галина Пономарьова, Соломія Бобровська
Тим більше, що одеські й загальнонаціональні ЗМІ вже котрий місяць рясніють заголовками типу: «Нова віце-губернаторка ще вродливіша за колишню», «ТОП-5 кращих фото віце-губернаторок Саакашвілі», «У Саакашвілі з’явилася нова красуня-заступник» тощо.
– Я прийшла в ОДА із громадської сфери, з волонтерства, де такі речі є неприйнятними. Тому я особисто з проявами сексизму раніше не стикалася, а от моя мама – так. Не раз і не два були ситуації, коли їй казали: «Ні, топові посади ти зайняти не можеш, бо вони належать чоловікам». Ситуації сексизму зараз є щоденними. Причому питання до статі помножені ще й на питання до віку. Оці чоловічі речі у владних кабінетах – солідне пузо, краватка – дозволяють більше свободи у стосунках з підлеглими, більше помилок, причому професійних. Такі самі помилки є недопустимими, якщо аналогічну посаду займає жінка, – розповідає Соломія Бобровська.
За її словами, жінки у владних кабінетах мають щодня доводити, що вони є професійнішими за чоловіків, аби домогтися бодай приблизно таких же кадрових успіхів, що й представники чоловічої статі.
– Є чоловіки, у яких сам факт, що жінка обіймає високу посаду, викликає скепсис. А є чоловіки, які цілком нормально сприймають таку ситуацію, і навпаки допомагають. А є ще й третій варіант – коли самі жінки провокують чоловіків думати, що від жінок можна чекати лише одного. Звісно, такі жінки суттєво псують життя і нам, – зауважує Олена Олійник.
«Чоловік як цінність»
Всі троє згодні: нівелювання жінки як рівної чоловіку особистості для України не є характерним явищем, а тому й зникне досить швидко:
– До речі, я проти квотування у радах. Не квота, а саме активність жінки доводить її право брати участь у партійному житті, – вважає Соломія Бобровська.
– Ситуація гендерної нерівності поступово змінюється. Не забуваймо, що Україна пережила дві світові війни, і чоловік у нас став такою собі цінністю. Йому дозволялося все, аби лише він був. Зараз ситуація міняється, і це особливо видно на прикладі нашої молоді. Наші діти, народжені у 90-х, виросли, і вони значно відрізняються від нас у кращий бік, – впевнена Галина Пономарьова.
– Якщо ми візьмемо українську історію для прикладу, хоча б ХХ століття, то український повстанський рух показав, якою важливою є роль жінок. Так, вони не обіймали передові позиції у війську, але вони були першими зв’язковими, медсестрами, і ця робота дорівнювала бойовим завданням хлопців. Дуже надихаючий приклад Олени Теліги, яка була письменницею і пішла на вірну загибель, а її чоловік просив, щоб його забрали і посадили разом з нею. І їх обох розстріляли в Бабиному Яру в Києві. Якщо ми згадаємо Марту Чорну, Ольгу Басараб – це ті жінки, які давали іншим посил, що жінки можуть не тільки сидіти вдома, готувати їсти і чекати чоловіків з війни. І з початком війни у нас, окрім волонтерського руху, окрім медиків, є й жінки, які воюють. Для них стрес є дуже сильним, особливо поранення, але це внутрішній стрес, жінки його не показують на відміну від чоловіків. Той, хто пройшов війну, у них це десь в серединці. Згадайте ту ж Іринку Лютик, Надію Савченко, Яну Зінкевич. Це приклади державної самовіддачі, – розповідає заступниця голови ОДА.
Перемога з командою
Жінки кажуть, що постійно ловлять на собі погляди скептиків, але стверджують, що встигли звикнути:
– Коли чоловік дивиться на жінку-керівника, він ніби приміряє її роль до себе. Може, в чомусь це ревнощі, може, ще якісь почуття. Але головне у роботі – професійність, тож яка, в принципі, різниця, хто і як на тебе дивиться, – говорить Олена Олійник.
– Для мене найбільша перемога буде, якщо буде перемога моєї команди. Коли ми можемо сміливо сказати: «Ви недопрацьовуєте, а ми перепрацьовуємо, ви декларуєте, а ми вже зробили». Я знаю, вони кажуть: «Ця дівчинка піде завтра, а ми залишимося». Мені все одно, що кажуть, головне – результат. Мене називають бігаючим заступником, бо я увесь час кудись біжу. І мені, звісно, потрібна підтримка моєї команди. Коли ми працюємо командою, у нас втрачається ієрархія, розподіл за статевим і віковим принципом. Ми просто працюємо, – посміхається Соломія.
До речі, вже у наступному році її команда планує запустити в Одеській області новий проект для жіноцтва:
– Наразі ми обговорюємо проект створення школи лідерства для жінок-управлінців Одещини. Якщо все буде гаразд, вона запрацює в Одесі вже в січні. І, до речі, відразу побачимо активність тих жінок, які працюють в органах місцевого самоуправління, – обіцяє заступниця голови Одеської облдержадміністрації.
Євгенія Генова
