З вами траплялися зненацькі залицяння? Такі несподівані, як камінець у черевику. Як диво зустрічі з ексгібіціоністом: ось підходить до тебе статечний опальтований пан, а ось уже на тебе привітно позирає його внутрішній світ, що за суттю й формою – суцільні геніталії.
Виглядають такі зненацькі залицяння як нормальна розмова, скажімо, в коментарях під постом. Ролі розподілені задовго до початку вистави: тема посту не про секс, коментарі не про актуальний пошук партнерів, ніхто не починав розмову з оголошення, що шукає собі пару. Тож ти собі пишеш, тобі відповідають по темі. А тоді раптом: ти така розумненька й гарненька, що був би я на 30 років молодшим…
Або приходиш на співбесіду, де ти молода спеціалістка, яка три дні готувалася, вивчала особливості компанії тощо. І з тобою починають говорити про роботу. А потім: да вы просто мужской магнит! И я буду идиотом, если не…
Або говориш із сусідом по робочому тренінгу, або спілкуєшся щодо проектів і співпраці… А тут вони – зненацькі залицяння.
А в чому проблема? – запитає хтось. Це нормально, це просто увага, це ж практично комплімент! А я, як Могилевська в тій пісні, скажу: ні! Не нормально, не просто й не комплімент.
Бо, наприклад, я зовсім не весь час перебуваю в режимі флірту, далеко не щодесять хвилин думаю про секс і точно не розглядаю кожного співрозмовника як потенційного кавалера, між іншим оцінюючи параметри й кондиції.
Це може шокувати, але навіть у душі, без одягу і в піні, вигадливо погладжуючи себе губкою, жінка може не думати ні про еротику, ні про секс. Вона може просто митися.
Надягаючи панчохи, фарбуючи губи, обираючи білизну, знімаючи її, зрештою, і навіть п’ючи вино на самоті, жінка може не думати про секс і способи ефективного зваблення. Серйозно. Що вже говорити про робочу чи дружню зустріч, розумієте? Тобто, якщо я говорю про обернені функції, то це не метафора оригінальної сексуальної позиції.
А це означає, що зненацький перехід від основної теми спілкування, на яку я підписувалася, до флірту, на який я не підписувалася, сприймається як крок у мій особистий простір.
Може здатися, ніби я зараз намагаюся задушити рожеву поні і з’їсти зубну фею. Але диво закоханості і право на ризик, після якого п’ють шампанське, – це про інше. Пересічна землянка, як от я, швидше налаштовується на диво й поні в умовах безпеки. А безпека – це й адекватна поведінка іншої людини.
Прийшли на дружню вечерю – спілкуємося як друзі. Прийшли на робочу зустріч – спілкуємося як колеги. Прийшли понаписувати коментарів про котиків – не вивалюємо посеред діалогу своїх сексуальних фрустрацій на співрозмовника/цю. А захотіли позалицятися: починаємо окрему приватну розмову й називаємо речі своїми іменами, або принаймні не називаємо чужими. Позаяк флірт, який ви почнете з запрошення на побачення, має більше шансів стати успішним, ніж той, який ви спробуєте провернути під час обговорення гуманітарної поїздки в зону АТО.
Це можна уявити десь так. Я – персонаж масштабної комп’ютерної гри, у якій зареєстровано 7,5 млрд. юзерів. У мене в ній є кілька перевтілень-аватарів. Тож.
Коли я йду говорити про роботу, замість мене, вважайте, йде гоблін із банку ‘Грінготтс’, в якому зберігався спадок Гаррі Поттера. Позалицяйтеся до нього тепер.
Коли я йду на дружню зустріч, замість мене йде капібара. Вона класна й усі хочуть із нею дружити. Спробуйте еротично покласти долоню їй на колінце.
Коли я йду кататися на санчатах, лижах чи тролейбусі, замість мене йде білка з ‘Льодовикового періоду’. Поцілуйте її в щічку за те, що ви інструктор з водіння, а вона швидко вчиться, га?
А коли я їду з вами в подорож, замість мене їде Брієна Тарт із “Гри престолів”. Ніколи не залицяйтеся до неї. Навіть заради мого ж фану. Не раджу. Точно ні.
Ніка Новікова
