Шановні пані,
Так саме, використовуючи фемінітив, як звернення до всіх, я хочу почати. Чому? Бо століттями жінки існують у світі, де їх не помічають і не називають, а звертаються, як до чоловіків, називаючи це загальнолюдським зверненням.
Сьогодні ми говоримо про жінок, які належать до вразливих соціальних груп, і це важливо, бо не існує у світі середньостатистичної жінки. Дехто досі вважає, що виокремлення жінок навіть в одну групу і звертання уваги на сексизм та дискримінацію щодо жінок – це намагання дати жінкам привілеї, і що усі проблеми надумані. Саме тому важливо говорити про себе вголос.
Я говорю сьогодні про ЛБТ-жінок: про лесбійок, бісексуальних та трансгендерних жінок. Ці слова з трибуни ВРУ, на жаль, лунають частіше у зневажливому контектсті. І це про видимість, про те, що ЛБТ-жінки не помітні і не включені у соціальне життя.
На законодавчому рівні ми не захищені від насильства та дискримінації, не прописані в законодавчих актах як соціальна група.
ЛБТ-жінки – це група людей, що страждають від насильства та дискримінації і як жінки за ознакою гендера, і як ЛГБТ-група за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. Ми потребуємо законодавчого включення, визнання та рівних прав, в тому числі на шлюб та всиновлення/удочеріння дітей, бо зараз тисячі ЛГБТ-родин живуть роками без жодного законодавчого визнання та захисту.
Тисячі ЛБТ-жінок страждають від домашнього та сексуального насильства в родинах лише тому, що депутати ВРУ під тиском гомофобної Ради Церков не ратифікувала Стамбульську конвенцію, через слова «гендер» та «сексуальна орієнтація».
Ми потребуємо покарання за злочини на ґрунті гомофобії та трансфобії, доступу до всиновлення/удочеріння та репродуктивних технологій. Ми вимагаємо видимості у ЗМІ та програм з толерантності у школах, заборони мови ненависті з боку перших осіб держави та чиновників.
Я хочу не боятися кожного дня, що не дійду до дому, бо на вулиці мене може перестріти банда праворадикалів. Я хочу мати можливість організовувати мирні збори, брати у них участь і не бути залитою сльозогінним газом або побитою праворадикалами, які називають себе патріотами. Я вимагаю захисту від праворадикального насильства від держави.
А головне, ми вимагаємо, аби слова «лесбійки», «бісексуальні» та «трансгендерні жінки», «сексуальна орієнтація», «гендерна ідентичність» почали лунати у державних органах на офіційному рівні, а гомофобні та трансфобні вислови залишились у минулому.
Все буде фемінізм!
Олена Шевченко
голова ГО «Інсайт», правозахисниця
