Про Камілу Клодель завжди говорять як про талановиту скульпторку й художницю. Але часто вважають за краще мовчати, коли мова заходить про її роль у житті іншого знаменитого скульптора, Огюста Родена. Дехто називає її «мадмуазель К.», ніби йдеться про випадкову знайому. Інші вважають божевільною коханкою, яка не заслуговує на особливу увагу в біографії великого майстра. І перші, і другі чомусь забувають про те, що Камілла Клодель була не тільки ученицею, помічницею та моделлю, а й подругою, джерелом натхнення та жінкою, яку він любив.
Шлях майстра
Огюст Роден народився у Парижі 1840 року. Його батьки довго не могли повірити, що їхня пізня дитина, яка вперто не бажала вчитися, неймовірно талановита. І коли 14-річний хлопчик серйозно захопився малюванням, батько в гніві відмовився утримувати його. Тільки допомога сестри Марії дала можливість Родену навчатися у школі малювання та математики. Після її закінчення Огюст тричі намагався вступити до школи витончених мистецтв, але всі спроби були марними.
«Не прийнято без права перескладання іспитів. Цілком позбавлений здібностей», — йшлося у висновку метрів.
Щоб прогодувати себе, Роден прийшов до декоратора Крюше, де за п’ять франків на день ліпив орнаменти. Він вважав себе невдахою. А після смерті улюбленої сестри й зовсім вирішив уникнути мирського життя. Хлопець став послушником монастиря Святих таємниць, але й там не міг знайти втіхи. Наступні шість років Роден знов працював помічником модного скульптора Карр’є-Белеза. Він заробляв так мало, що йому не вистачало грошей навіть на оплату натурників.
Його першою моделлю стала коханка Роза Бере. Роден не поспішав пов’язувати себе шлюбними путами. Але Роза шалено любила Огюста, дбала про його скульптури і все йому прощала.
До 39 років ім’я Огюста Родена вже стало відомим у творчих колах. Втім, ця популярність була скандальною.
Часто ані колеги, ані критики не розуміли його робіт, називали їх спірними й суперечливими. Його звинувачували в тому, що він використовує зліпки з натурника. Щоб довести свою майстерність Роден за кілька годин прямо на очах поважної комісії виліпив скульптуру «Людина, що йде». Робота вразила всіх присутніх досконалістю форм. Але визнання широкої публіки прийшло до скульптора лише після Салону 1880 року, де дві його роботи отримали третю нагороду виставки. Ім’я Родена стало відомим в усій Франції.
Натхненна глиною
У Каміллі Клодель визнали скульптора, коли їй виповнилося п’ятнадцять. 1880 року в 17-річному віці дівчина, зачарована каменем і глиною, вступила до приватної художньої школи Філіппо Колароссі, де навчалася у скульптора Альфреда Буше. Тоді жінкам було заборонено вступати до школи витончених мистецтв.
«Дещо унікальне, природа, що збунтувалася, геніальна жінка», — писав про неї, немов жартома, критик Октав Мірбо. Але в цьому жарті все було правдою.
Незабаром Каміла Клодель з однокурсницями орендувала майстерню, де вперше зустрілася з Огюстом Роденом. У 19 років, як найталановитіша, вона єдиною з дівчат стала помічницею та ученицею 42-річного майстра. А потім – його музою, моделлю та коханкою. Почався пристрасний, виснажливий і надихаючий роман, про який не люблять говорити біографи Родена.
Світло та тінь
Наступні 15 років Каміла працювала разом із Роденом. Вона ліпила руки та ноги для одних фігур, потім позувала для інших. Так з’явився сучасний ідеал жіночих пропорцій, стрункий, який немов летить. Щороку вона відправляла до Салону свої роботи. Щоразу її хвалили, але ніхто не поспішав купувати її скульптури, всі замовлення надходили до Родена. А вона так і залишалась лише талановитою ученицею майстра.
Якось Каміла у розмові з братом Полем – дипломатом, поетом, художником та письменником – розповіла, що Роден підписує її роботи своїм ім’ям. Сьогодні мистецтвознавці стверджують, що багато ранніх творінь скульпторки стали основою або частиною роденівських робіт. Вони з упевненістю можуть вказати у творах майстра ділянки тіла, виліплені нею.
Читайте також: Оксана Лятуринська: малярка, скульпторка, письменниця
Вона тесала мармур з такою точністю, якої не досяг сам Роден. Але критики на той час воліли не помічати цього. Згодом Каміла працювала як одержима вже у своїй майстерні, без Родена. І створила неймовірні речі. Її «Вальс» – це мрії, втілені в дійсність, і реальність, подібна до сну.
Розрив
Огюст був у захваті від прекрасної й талановитої дівчини. Але не міг і не хотів кидати вірну Розу, яка багато років терпляче зносила всі його витівки. Каміла спочатку нічого не знала про Бере, потім не хотіла знати і сподівалась, що одного разу Роден залишиться з нею назавжди. Любовний трикутник проіснував десять років. Клодель виїжджала й поверталася, сварилася з Огюстом і мирилася, але нарешті поставила його перед вибором. І Роден вибрав вірну Розу, матір його сина.
Каміла залишилася без сім’ї. Втратила дитину, яка могла б примирити її з цим світом. А мати відвернулася від неї, як тільки дізналася про роман дочки. Клодель почувалася дуже самотньою, залишаючись у маленькій квартирі поряд із майстернею. Вона не їла й нікуди не виходила, тільки цілими днями творила скульптури з глини, а потім розбивала їх. Незабаром з’явилася її композиція «Зрілий вік», як відображення суворої дійсності – Роден йде до Рози, а Камілла навколішки простягає до нього руки. Вона зважилася на розрив, але її розум, змучений нервовими зривами, не витримав.
А Роден продовжував працювати. До початку ХХ століття він був уже не лише знаменитий, а й багатий. У його розпорядженні було шість майстерень, де працювали численні учні та помічники. А коли організатори Всесвітньої виставки в Парижі відмовилися надати скульптору павільйон для його робіт, він відразу організував свою власну виставку.
Розбиті мрії
Останні роки знаменитий скульптор прожив в особняку готелю Бірон, де об’єднав майстерню з музеєм. Під час Першої світової війни за наказом уряду Роден виїхав до Парижа, але незабаром повернувся, щоб завершити розпочаті роботи – погруддя Каміли Клодель та статую Христа. Проте сил для роботи не було. Після інсульту, в січні 1917 року скульптор нарешті одружився з вірною Розою Бере. Їхній шлюб тривав зовсім недовго: за два тижні Роза померла. Роден пережив її лише на кілька місяців і помер у листопаді 1917 року у своєму розкішному будинку в Медоні.
Водночас збідніла й самотня Каміла все більше втрачала зв’язок із реальністю. Затяжні депресії та психологічний розлад призвели її до зриву. У віці 48 років її насильно ушпиталили до психіатричної лікарні на півдні Франції, де вона провела довгі тридцять років. Талановита Клодель більше жодного разу не торкнулася ні глини, ні каменю, ні бронзи. Кілька разів лікарі писали її рідним – матері та братові. Вони намагались переконати їх в тому, що тримати жінку в клініці немає жодної потреби. Але їхню пацієнтку ніхто навіть не відвідував.
Геніальна жінка з трагічною долею померла у тій самій клініці восени 1943 року. В офіційному висновку було написано: “На момент смерті у мадам Клодель не було нічого особистого, ніякого майна”.
З тіні великого майстра вона вийшла лише 2017 року, коли у місті Ножан-сюр-Сен відкрився музей Каміли Клодель. Втім, відкриття музею було присвячене 100-м роковинам смерті Огюста Родена. Навіть через століття їхні імена залишились нерозривно пов’язані.
Оксана Хромова для WoMo
