Час від часу я дивлюся різноманітні феміністичні YouTube-канали. На американських часто можна споглядати такий собі рожевий ф’южн-капіталізм – коли лунають поради щодо підбору бюстгальтерів.
Це лякає.
Бо по-перше, запрошують розповідати про бюстгальтери жінку, яка ними, грубо кажучи, торгує. Та ще й із невідомих мені причин вона боготворить бюстгальтери з кісточками та пушапом, а їх багато жінок ненавидять — і правильно. Незрозуміло, навіщо цей цирк. Якщо заради сексу, то ви ж усе одно, певно, роздягнетеся. Якщо заради себе, то подумайте, чому груди жінок на обкладинках журналів настільки сильно відрізняються від того, що можна побачити, наприклад, у жіночій роздягальні в громадському басейні.
Спитайте себе, чому на аркуші паперу коло та овал видаються вам нейтральними. Чому багатьом подобається форма планети Земля, хоч вона так само не ідеально кругла. Але коли мова заходить про жіноче тіло, раптово з’являються більш і менш привабливі радіуси.
Взагалі в мене на цю тему якось була розмова з відомим політологом. Він доводив, що в європейській культурі закріплені певні коди та звички – що вважати красивим, а що ні. Але навіть у цьому випадку відбувся авангард. Ми можемо якось відійти від середньовічної естетики. Як на мене, це саме середньовічні ідеї, коли численні монахи чомусь приділяли увагу роздумам про правильні та неправильні форму та розмір жіночих грудей. Це з тих часів вважається «поганим», якщо груди почуваються надто розслаблено, дивляться в різні боки, надто великі, надто маленькі тощо. Ви, певно, чули, що великі груди — це погано, бо це розпуста (навіть уподібнення до тварини!) А маленькі — погано, бо це стирає межі між статями, у середні віки такого не любили. Зате тоді всім подобалося, коли груди «вивалювалися» з одягу, а зараз це теж не ок, типу ти не продумала всього, вийди й одягнися нормально.
Найбільш недоречною порадою було б, певно, не купувати бюстгальтера взагалі, якщо вам це підходить — тим паче, що він же майже позбавлений практичного сенсу. Якщо бігаєте, можна купити спортивний бюстгальтер. Але якщо ви страждаєте любов’ю до одягу, як-от я, то нормальним варіантом буде купувати відверто безглузді бюстгальтери.
Наприклад, я мала бюстгальтер, який пошили на українській фабриці. Достатньо дешевий, але дорожчий за пошиті в Китаї. Якщо зачекати на якийсь розпродаж, такий можна придбати приблизно за 300 грн. У ньому майже не було сенсу, але коли я влітку працювала з бібліотечними формулярами в підсобному приміщенні, у ньому було зручно. Принаймні не було відчуття, що ти зовсім оголена на роботі сидиш. Нещодавно я купила блакитний бюстгальтер у страшенно дорогому магазині, але заплатила 200 грн, позаяк це була остання пара з якоїсь старої колекції і якраз потрібний розмір, типу пощастило. В ньому теж сенсу немає, він не заважає, але й не тримає нічого особливо, не створює жодних «візуальних ефектів» тощо. Він просто красивий і створений для того, аби я ходила по квартирі та почувалася pretty, ніби дівчата на фото в бодіпозитивних пабліках. Я маю такий самий червоний бюстгальтер, але він трохи схожий на літній одяг, тому я іноді одягала його як футболку, і в такому предметі гардероба вже, певно, значно більше сенсу. Ну і спортивний бюстгальтер тілесного кольору, який потрібен, коли я знаю, що на мене чекають фізичні навантаження: якщо бігтиму за автобусом, багато ходитиму, дертимуся в гори тощо. Але можна чудово жити й без цього всього, без пушапів і операції зі збільшення грудей, якщо щиро повірити, що річ не в тобі, а в старих міцних структурах влади.
У мене такий песимістичний фемінізм: мені здається, що ці структури, ці слова і звички існують так довго, що подолати їх навряд чи можливо, тож ще довго феміністки продаватимуть жінкам бюстгальтери.
Саша Канцер, Феміністична майстерня
