• Home
  • Статтi
  • Гендерна рівність у медіа: почути одне одного
Статтi

Гендерна рівність у медіа: почути одне одного

Згідно з дослідженням Національного Демократичного Інституту (НДІ), 77% українців прагнуть рівності та вважають рівність важливою. Репер, амбасадор громадсько-просвітницької кампанії «Почути одне одного» Фріл, редакторка сайту «Жінки — це 50% успіху України» Леся Ганжа, гендерна координаторка кампанії «Повага. Кампанія проти сексизму в медіа та політиці» Ірина Славінська, редакторка журналу «L’Officiel Україна» Наталія Васюра та ведучий програми «#@)₴?$0», амбасадор кампанії HeForShe в Україні Роман Вінтонів (Майкл Щур) ділилися досвідом та міркували, як же почути одне одного – в рамках медійного марафону «Рівність у політиці», організованого НДІ. Говорили про те, що на швидкість і якість чоловічих та жіночих голосів щодо рівності впливають і медіа. Що вже вдалося і над чим ще варто працювати — читайте далі.

Говорити просто

У 2019 році НДІ ініціював кампанію «Почути одне одного». Розпочали з есеїв, у яких розкривали переваги рівності між чоловіками та жінками. Нещодавно в рамках кампанії реперка Аліна Паш та репер Фріл випустили кліп, у якому розвінчують гендерні стереотипи. На сьогодні кліп має вже понад мільйон переглядів.

«Коли ти говориш щиро та чесно, це знаходить свій відклик. Якщо те, що ти робиш, подобається тобі, то сподобається й іншим», — пояснює Фріл.

На його думку, кожній та кожному важливо самим долучатися до боротьби за рівність.

«Даєш приклад – і всі підтягуються. Як на мене, повчати не варто. Не треба розповідати, мовляв, ти ставишся не так, потрібно ось так», — посміхається він.

У кліпі гендерні стереотипи висвітлюють через побут. Фріл вважає, що побут — ідеальний спосіб донести всім, що нерівність існує, адже кожен має цей досвід. Важливо, каже він, говорити зрозумілими словами та викликати співпереживання.

Говорити про нерівність просто та цікаво – закликає й Роман Вінтонів.

«Чомусь медіа досі звертають увагу на проблему лише тоді, коли деякі представниці жіночого руху бігають оголеними. Або коли жінка в Болівії відрізає пеніс своєму чоловіку. Для початку треба, щоб жінки самі зрозуміли, що проблема нерівності важлива», — каже він.

Роман Вінтонів вважає, що підіймати питання рівності треба не лише на профільних дискусіях у Києві, а й у регіонах.

«Щоб ставили запитання у своїх родинах. Наприклад, чому я маю доїти корову кожен день? Давай по черзі», — продовжує він.

Важливим, на його думку, є й середовище, у якому ростуть дівчата.

«Якщо почати говорити про це сьогодні в кожній родині, — наголошує Роман Вінтонів, — то за 5-10 років до дискусії будуть залучені всі».

Медійний простір змінюється

Модераторка, координаторка програми «Жінки-лідерки» Юлія Тахтарова розповідає, що промо кліпу Фріла та Аліни Паш медіа підтримали: погодилися розмістити як соціальну рекламу. Крім того, за останні 3-4 роки збільшилася кількість засобів масової інформації, які використовують фемінітиви, більше медіа тепер залучають експерток

Редакторка сайту «Жінки —це 50% успіху України» Леся Ганжа уточнює: «Медійний простір змінюється не сам, його змінюємо ми з вами».

Коли створювалося видання «50%», нішевий ринок був порожній, майже ніхто не працював із темою гендеру.

«Пройшло лише 2 роки, а я вже відчуваю конкуренцію. Змінився й кут обговорень. Ми більше не дискутуємо про те, чи потрібні гендерні квоти в політиці. Тепер ми знаємо, що потрібні. Нині ж обговорюємо, як працювати, коли квоти вже впроваджені, як працює цей інструмент в інших країнах та яких результатів уже вдалося досягти в Україні», — пояснює вона.

Координаторка кампанії Повага Ірина Славінська погоджується з колегою.

«Зміни разючі, — каже. — Коли я вчилася на першому курсі, на початку двохтисячних, будь-яку культурну подію можна було зірвати питанням «А ви феміністка?» Нині ж уже позаду той час, коли доводилося пояснювати, що жінкам треба давати голос у медіа».

Важливо, на думку Ірини Славінської, що й непрофільні медіа почали працювати з темою жінок та гендеру. Сьогодні в кожному якісному медіа можна знайти публікацію, яка стосується жінок у світі чи в Україні.

«І самі журналістки стають дієвою силою. Тепер, коли Андрій Богдан дозволив собі обійняти кореспондентку, вона одразу попросила його не робити цього. Раніше такі історії вважалися нормою. Сьогодні журналістка, політикиня чи активістка не боїться вказати на проблему. Бо з’явилося відчуття, що говорити можна. Є медіа, готові підтримати цей голос та поширити його далі», — каже Ірина Славінська.

Дзеркальний світ глянцю

Редакторка журналу «L’Officiel Україна» Наталія Васюра теж відзначає разючі зміни, проте не такі помітні для аудиторії.

«У світі глянцю потроху руйнується інший стереотип. Колись повністю жіночий світ модних журналів сьогодні стає більш відкритим для чоловіків», — посміхається вона.

Наталя згадує, що раніше чоловіка, який ішов на презентацію якогось косметичного бренду, там зустрічали сміхом. Нині ж троє з п’яти головних редакторів найбільших в Україні глянцевих журналів — чоловіки.

«Потроху приходить розуміння – аби працювати у сфері моди та краси, не потрібно бути «красивою жінкою», треба бути професіоналкою чи професіоналом», — каже вона.

Працюють у глянці і з розвінчуванням стереотипних уявлень про красу.

«У квітні цього року в нас на обкладинці була трансгендерна модель Тедді Куінліван. Незадовго після того вона стала рекламним обличчям Chanel. Таким чином ми заявляємо, що розповідаємо про класних, талановитих людей незалежно від їхньої статі чи гендеру», — посміхається Наталя Васюра.

Тренд рівності

«L’Officiel Україна» працює з темою рівності, розповідаючи про успіхи жінок у стереотипно «чоловічих» професіях та навпаки. Крім того, вони підтримують книги, які працюють із темою рівності.

«Минулоріч ми підтримали переклад книги Чимаманди Нґозі Адічі «Люба Іджеавеле або Феміністичний маніфест у п` ятнадцятьох пропозиціях» видавництва «Видавництво», — згадує головредка.

Тоді в журналі опублікували інтерв’ю з Чимамандою та уривки з книги напередодні виходу перекладу.

«Також ми розсилаємо примірники лідеркам та лідерам думок. До прикладу, про книгу Чимаманди у своєму інстаграмі написала українська прима-балерина Катерина Кухар. У пості вона казала, що ніколи не стикалася з дискримінацією, тому не помічала, що дискримінація справді існує. Ця книга змусила її замислитися. У Катерини неймовірно велика кількість підписників  – і таким чином про книгу дізналося багато людей», — каже Наталя Васюра.

Цьогоріч журнал підтримав книгу «Феміністки не носять рожевого» «Видавництва Старого лева». Так само напередодні виходу опублікували уривок, а також інтерв’ю про книгу з Кірою Найтлі.

Ірина Славінська додає: «Сьогодні для кожного хорошого медіа бути секситським шкідливо для репутації. І аудиторія так само на це впливає».

«Є одне видання, у якого завжди на обкладинках були успішні чоловіки, лише чоловіки були спікерами на їхніх заходах. У коментарях під різними публікаціями їх почали запитувати – а де ж жінки? І от на нещодавній панельній дискусії цього видання з’явилося дві жінки», — наводить приклад Ірина.

Так, це не завжди працює. Проте медіа, які дбають про репутацію та хочуть мати імідж інтелектуального, якісного та сучасного ЗМІ, прислухаються до своєї аудиторії.

«До Поваги почали звертатися різноманітні редакції з проханням тренінгів на гендерну тематику для їхніх журналісток та журналістів. Такий тренінг експертки Поваги проводили, наприклад, для новинарок та новинарів Укрінформу та Суспільного. Сьогодні ЗМІ хочу дбати про гендерну чутливість», — додає вона.

Аудиторія справді може стимулювати медіа до змін, – погоджуються всі спікери.

«Ви самі можете звертати увагу регіональних чи загальнонаціональних медіа на цю тему, давати їм інфоприводи, і вони будуть тільки вдячні. Жінки, які зазнають стереотипного ставлення, не повинні мовчати», — вважає Роман Вінтонів.

Ірина Славінська наводить ще один приклад: база експерток «Спитай жінку», яку розробила Повага.

«Тепер, коли якесь ЗМІ каже, що жінок не кличуть в ефіри, бо експертне середовище виключно чоловіче, ми відповідаємо: ні, ось дивіться, тут є політикиня, юристка, філософиня, комунікаційниця тощо», — наголошує вона.

Медіа змінюються, стають чутливішими до гендерної тематики, і аудиторія цьому так само сприяє.

«Стереотипи заважають спільноті бути ефективною, — каже Роман Вінтонів. — Давайте руйнувати їх разом».

«Коли на екранах та в ефірах з’являється більше жінок, вони перестають бути «забавними тваринками». Так само і з фемінітивами. Може, якщо сказати у якійсь програмі слово «професорка», то це спочатку сприймуть із подивом, проте після того, як слово «професорка» пролунає всоте, ніхто вже навіть не подумає, що це незвично», — додає Ірина Славінська.

Бути збалансованим та гендерно-чутливим медіа сьогодні модно. Ми вчимося чути одне одного, і ЗМІ нам у цьому допомагають.

Ана Море

Схожі записи

Вбивство ґвалтівника. Як стереотипи впливають на правосуддя 

admin

Було б правильно, якби мені присвоїли звання у полі, – перша жінка-миротворець про підвищення до полковниці

admin

Найбільші телеканали сядуть за стіл переговорів щодо питання гендеру

admin

Залишити коментар