28 вересня волинське видання «Під прицілом» опублікувало матеріал з промовистою назвою «Що пов’язувало Х’ю Хефнера і Волинь». Щоправда, тема публікації не стосувалася якихось подій, що справді пов’язує Хефнера з Волинню. Вона про зовсім іншу подію – медіа-кав’ярню щодо результатів гендерного моніторингу українських медіа, організовану ВОГО «Волинський прес-клуб» та ВОГО «Гендерний центр».
Саме в той час, коли обговорювали гендерну чутливість волинських медіа, на сайті «Під прицілом» з’явилася публікація сексистського змісту із фотоколажами відомих у місті та області жінок у вигляді оголених моделей «Плейбою».
Цікаво, що туди потрапили лише двоє учасниць гендерної кав’ярні – Богдана Стельмах і журналістка Аріна Крапка. Всі інші – депутатки, громадські активістки, журналістки – не відвідували захід і деякі з них взагалі не поділяють ідей фемінізму та гендерної рівності. Тобто цей випадок – спроба принизити жінок, незалежно від того, поділяють вони гендерні погляди чи ні.
Подібна практика не новина для Волині. Аріна Крапка каже, що з подібною дискримінацією зіштовхнулася не в перше:
— Із серйозною дискримінацією за ознакою статті я стикнулась навесні 2017 року. Тоді на офіційному сайті ГФ «Варта порядку», яке фінансує фонд голови облради Ігоря Палиці, була публікація про те, що я непрофесійна журналістка, і в мене, мовляв, дитячі травми чи нетрадиційна орієнтація, і саме тому я зацікавилась діяльністю цього ГФ, Тоді я активно розслідувала незаконні дій окремих представників формування.
Потім також люди з групи впливу партії УКРОП змонтували відео, в якому ображали мене нецензурними словами і принижували мене як жінку.
Таких історій значно більше. Але це дві історії, які пов’язані саме із цими людьми. Чому партія використовує такі методи і чи можна говорити, що принизлива публікація про жінок на сайті «Під прицілом» – це замовлення людей з партії УКРОП? Швидше, що ні. Як повідомили в місцевому осередку партії на правах анонімності, це витівка одного із політтехнологів партії, яку він не погодив із керівництвом і замінив її відразу, коли ми об’єдналися, звернулися за допомогою до правозахисників, аби відстояти свою честь і гідність. На сайті все ще залишились принизливі коментарі про нас, ніхто офіційно не вибачився і не взяв на себе відповідальність за публікацію…
Публікацію змінили, але «рукописи не горять»
Через два дні після виходу публікації, стаття з тією самою назвою містила вже зовсім інший зміст. Там були опубліковані результати гендерного моніторингу волинських медіа. Та, як то кажуть, рукописи не горять…
Так публікація виглядала до того, як її змінили:
Ми намагалися зв’язатися із власником та редактором видання «Під прицілом» та отримати їх коментарі.
На сайті видання вказаний лише номер телефону та електронна пошта. Немає інформації про те, хто там працює та кому належить сайт.
Однак в Єдиному реєстрі фізичних осіб-підприємців вдалося знайти інформацію, що керівник сайту з 2012 року – футболіст ФК «Волинь» Олександр Стадніцький, а за інформацією з кількох джерел, головним редактором є Петро Сосницький, (свого часу був керівником молодіжного крила «Партії регіонів» на Волині).
Саме він найчастіше наповнював сайт «Під прицілом», який не є популярним і там часто публікують думки представників політичної партії УКРОП чи людей з групи впливу голови Волиньради, олігарха Ігоря Палиці.
У коментарі Петро Сосницький заперечував, що він головний редактор сайту і сказав, що лише наповнює сайт та йому взагалі невідомо, хто редактор і власник видання.
– Я відсилаю свої публікації на пошту і редактор публікує, а хто він, я не знаю. Сайт ще не розпочав свою роботу повністю. Скоро він має стартувати. Взагалі мені нічого не відомо про цю публікацію.
Офіційний керівник сайту Олександр Стадніцький теж відмовився від коментарів і сказав, що з 2 жовтня сайт передає іншій людині. Кому саме, говорити відмовився. Однак саме після нашої з ним розмови публікацію змінили.
Так виглядає змінена публікація:
Цікаво те, що жінок, згаданих в статті, об’єднує критика політичної партії УКРОП чи підтримка опозиційної до УКРОПУ в місті бізнес-групи Континіум.
В основному, це відомі в області та місті жінки, які мають певний рівень публічності та впливають на ті чи інші процеси в регіоні. Наприклад, екс-секретарка Луцькради Юлія Вусенко, депутатка Волиньради Людмила Кирда, очільниця відділу інформаційної роботи Волинської облдержадміністрації Світлана Головачук.
Тому мотивація таких дій є очевидно. Це дискредитація діяльності жінок, їх приниження та глузування.
І це ситуація, яка доводить кілька простих істин:
- Жінка може стати об’єктом для глузувань, принижень, сексуалізації незалежно від того, які у неї погляди.
- Подібні фотоколажі не мали б такого успіху, якби на них були зображені чоловіки. Бо саме жінок асоціюють із ринком сексу.
- В політичній, бізнесовій чи будь-якій іншій конкуренції найкращий спосіб, аби зіпсувати репутацію жінки-політикині, жінки-журналістки – це знайти фото її оголеного тіла чи домалювати колажі, як в даній ситуації.
Читайте також: Осоромити своїм сексизмом
Це яскравий приклад відвертого сексизму у медіа. І на жаль, поки медійна спільнота серйозно не задумається, що з цим робити, подібні публікації будуть з’являтися й надалі на різних ресурсах.
Ніхто, зважаючи на певні здобутки та прагнення кар’єрного зростання, не хоче бути приниженим. Якщо ж ви стали жертвою подібної творчості, потрібно вимагати зняти таку публікацію, офіційно вибачитись та звертатися за захистом своїх прав до суду.
