Ніхто з нас не побачить гендерного паритету протягом свого життя – і, швидше за все, навіть наші діти. Це тверезий висновок Глобального звіту про гендерний розрив 2020 року, який показує, що гендерна рівність не буде досягнута протягом 99,5 років.
Чому це не точно? У 2018 році аналіз тенденцій показував, що гендерний розрив на глобальному рівні буде подолано за 108 років.
Про майже століття йдеться у черговому Gender Gap Report 2020, у якому є й хороші новини. Наприклад, Україна значно покращила свої позиції. Ми опинилися на 59 місці (у минулому році – 65 місце), США на 53-му, а Росія на 81-му для порівняння.
Звіт про гендерний розрив оцінює країни щодо того, наскільки добре вони ділять свої ресурси та можливості серед своїх чоловіків і жінок, незалежно від загального рівня цих ресурсів і можливостей.
Оцінювали чотири сфери: “Внесок в економіку та економічні можливості”, “Освіта”, “Здоров’я і виживання”, “Розширення політичних прав”. За кожним критерієм були виставлені оцінки: “0” — нерівність і “1” — рівноправність.
Найбільший розрив у глобальному вимірі для України – це політична участь жінок і чоловіків. Вона на вкрай низькому рівні.
Найбільш гендерно рівна країна сьогодні – це Ісландія, за нею Норвегія, Фінляндія, Швеція, замикає п’ятірку Нікарагуа.
Найгірше жінкам живеться у Ємені, Пакистані, Іраку, Сирії та Республіці Чад.
Цьогорічний індекс виділяє сфери, де розробникам політики потрібно приділяти більше уваги. На федеральному рівні – це більша політична репрезентація, а в деяких країнах будь-яке представництво взагалі для жінок є нагальною потребою.
Не представляючи половини населення в національній та місцевій політиці, прогрес буде обмежений в інших сферах, що стосуються жінок і прагнення до гендерного паритету. Це яскраво показано у вимірі економічної участі та можливостей.
Без зміни законодавства та соціального ставлення до кількості часу, який жінки витрачають на неоплачену домашню роботу та догляд, а також доки цей тягар домашніх обов’язків не буде врівноважений, ситуація й надалі підриватиме кар’єрні можливості жінки.
Нагадаємо, що Глобальний звіт про гендерний розрив уперше опублікували у 2006 році – це комплексний звіт-порівняння країн світу Всесвітнім економічним форумом за рівнем гендерної рівності/нерівності, що вимірюється глобальним індексом гендерного розриву.
Підготувала Єлизавета Кузьменко
