«Чому матуся хоче напитися?» – це питання, винесене в назву книжки шотландської блогерки Джилл Сімс. Спойлер – питання риторичне. Це перша книжка з серії «Щоденник виснаженої мами», її називають бестселером – і це не маркетинговий хід, а заслужений епітет. Беручи її до рук, можна подумати: «Ніби я не знаю, чому матуся хоче напитися». Але коли розгортаєш, важко відірватися.
Вино – це мамина нагорода за те, що вона тримається і продовжує любити свою сім’ю
Що ж у ній шедеврального? Насамперед стиль «щоденника». Книжка написана з таким вишуканим гумором, що мами сміятимуться вголос навіть тоді, коли візьмуться її читати, як діти поснуть. Сміятимуться й казатимуть собі: «Та це ж я!», «от точнісінько, як я», «зі мною теж таке трапляється».
Кожна мама настільки унікальна, наскільки і схожа на всіх інших – саме це, схоже, хотіла підкреслити авторка. Головна героїня – пересічна європейська мама. У неї двоє дітей, яких треба відвозити й забирати зі школи, годувати, одягати, мирити, втішати, лікувати й далі за списком. У неї є робота з частковою зайнятістю (так, звісно, вони з чоловіком вирішили, що мама займатиметься дітьми), яка не приносить задоволення, але приносить певний дохід сімейному бюджету. У них є іпотека, яку виплачують і виплачуватимуть ще довго. Цим пояснює свою постійну зайнятість чоловік. У них є дивакуваті родичі, які вимагають уваги, інколи нервів, часом – грошей, яких родині й так бракує. А ще є ідеальні мамці зі шкільного подвір’я, на яких головній героїні хочеться рівнятися. Так хочеться, що вона їх аж ненавидить.
Із дня в день, попри обіцянки стати врешті такою ж ідеальною, головна героїня не може досягнути цієї високої планки. І щоб хоч якось себе втішити, вона дарує собі келих вина. Іноді пляшку. Завтра новий день, її материнство знову кидатиме їй усе нові й нові виклики. Мамське життя передбачуване. Це щоденний стрес. Багато стресів щодня. Вони перетікають із дня в день. І коли головна героїня вже готова впасти в депресію, вона ковтає вино. Це могло бути не вино. Це міг бути чай, кава, біг, читання, перегляд шоу, години розмов із подругами – що завгодно. Але вона обрала вино – і це мамина нагорода за те, що вона тримається і продовжує понад усе на світі любити свою сім’ю. Ту сім’ю, в якій, здається, її самої не існує. Вона з’являється хіба тоді, коли робить щось для себе – наливає келих вина. Навіть купленого за знижками.
Що відчувають читачки-мами?
Уболівають за героїню. А коли виявиться, що вона також для когось та сама ідеальна мамця, яка ледь не досконало поєднує всі свої соціальні ролі, читачка, можливо, погляне на себе з іншого боку й подумає: «Може, і я ідеальна мамця для когось?»
Проте книжка не тільки для читачок, а й для читачів
Це не бульварний жіночий роман. Він здебільшого про мам, але ж і для тат, і для тих, у кого дітей немає.
Чоловіки можуть під іншим кутом поглянути на те, якими складними часто бувають будні матерів їхніх дітей. Згадають, що одружувалися вони на «розумній і красивій», а не на виснаженій мамі. Але це було їхнє спільне рішення – пожертвувати її кар’єрою, щоб вона приділяла більше часу дітям. Мама ненормовано працює, займаючись, крім роботи, побутом і дітьми – і це її нематеріальний внесок у родину, не менш важливий, ніж той матеріальний, який робить чоловік. І коли вона хоче напитися – це не тому, що вона погана. А тому, що «красива і розумна» нікуди не зникла. Вона хоче чогось для себе. Хоч усю себе й віддає родині.
Що прочитають у цій книжці бездітні?
Що мати дітей – то захоплююча пригода, у якій необов’язково бути ідеальним та відповідати чиїмось очікуванням.
Чи пропагує ця книжка вживання алкоголю?
Ні, вона не про жіночий алкоголізм, міф про який досі побутує в суспільстві. І не про неблагополучну маму, яка не впоравшись із власними дітьми, «заливається спиртним». Я б сказала більше: алкоголь – тільки один із персонажів цієї книжки. Другорядний персонаж.
А головна героїня – кожна мама, для якої і про яку ця книжка.
Юлія Фомічова
Зображення: Моноліт
