By Левчина Вероніка 
Марина Бех-Романчук — одна з найяскравіших фігур сучасної української легкої атлетики, стрибунка, яка поєднала в собі грацію довгого стрибка і потужність потрійного. Народжена в маленькому селі на Хмельниччині, вона піднялася до срібних медалей чемпіонатів світу, золота Європи та участі в трьох Олімпіадах, ставши символом стійкості для цілого покоління.
Її шлях охоплює не лише спортивні тріумфи, а й глибоко особисті сторінки: кохання з олімпійським плавцем Михайлом Романчуком, боротьбу зі здоров’ям, чотирирічну дискваліфікацію 2025 року та народження доньки в лютому 2026-го. Ця історія показує, як сільська дівчинка з художньою школою за плечима навчилася літати над ямою для стрибків і тримати рівновагу, коли земля під ногами хитнулася.
Для початківців тут — живі уроки про терпіння і техніку. Для тих, хто вже в спорті, — нагадування про ціну кожної спроби і важливість підтримки поруч.
Від сільських полів до олімпійських арен: дитинство та перші кроки
Село Морозів на Хмельниччині влітку 1995-го зустріло дівчинку, якій судилося стрибати далі за більшість однолітків. Батьки працювали за кордоном, тож вихованням займалися бабуся й дідусь. Саме вони навчили Марину помічати красу в простому: у довгих прогулянках полями, у малюванні, у відчутті власного тіла в русі.
Між 10 і 14 роками вона ходила до художньої школи. Малювання давало спокій, але тіло просило більшого. Перша спроба легкої атлетики виявилася невдалою — тренерський підхід не зайшов. Друга, коли весь клас пішов на секцію, стала доленосною. Тренер Валерій Крушинський помітив природну пружність і довгі ноги. З 11 років Марина вже регулярно тренувалася в Хмельницькому, куди переїхала родина.
У 14 вона виграла медаль юніорського чемпіонату України. У 16 дебютувала на світовій арені — п’яте місце на чемпіонаті світу серед юнаків у Ліллі зі стрибком 6,05 м. Того ж 2011-го на Європейському юнацькому олімпійському фестивалі в Трабзоні взяла золото з результатом 6,25 м. Саме там, у Туреччині, вперше перетнулася з майбутнім чоловіком — чотирнадцятирічним плавцем Михайлом Романчуком.
Ці ранні роки заклали фундамент: дисципліну без надмірного тиску, любов до процесу, а не лише до результату. Багато хто з юних атлетів губиться, коли батьки далеко. Марина перетворила відсутність на внутрішню опору.
Дві дисципліни — одна воля: як Бех-Романчук опанувала стрибки в довжину і потрійний
Спочатку була тільки довжина. Розбіг, відштовхування, політ і приземлення — класична схема, яку вона відточувала роками. Особистий рекорд на відкритому повітрі — 6,93 м (Луцьк, 2016). У приміщенні — 6,96 м (Торунь, 2020), один із найкращих результатів сезону у світі.
Перехід до потрійного стрибка стався природно близько 2021–2022 років. Технічно це зовсім інша історія: три фази — «скачок», «крок» і «стрибок» — вимагають ідеального балансу швидкості, сили і координації. Багато хто з довжини провалюється саме в другій фазі, втрачаючи горизонтальну швидкість. Марина змогла зберегти розгін і додати потужність відштовхування.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли досвідчена стрибунка в довжину після переходу на потрійний кілька місяців не могла зібрати 14 метрів. У Марини вийшло швидше. Уже на чемпіонаті світу в приміщенні 2022 року в Белграді вона взяла срібло з 14,74 м. А влітку в Мюнхені на чемпіонаті Європи — золото з особистим і третім в історії України результатом 15,02 м (після легендарних 15,50 і 15,33 м Інеси Кравець).
Цей перехід показав головне: елітний спорт — не про одну дисципліну на все життя. Іноді варто ризикнути і розширити арсенал, навіть якщо раніше здавалося, що «своя» ніша вже знайдена.
Медальний шлях: ключові перемоги та особисті рекорди
Кар’єра Бех-Романчук — це низка точних, виважених стрибків угору.
- 2018, Берлін, чемпіонат Європи — срібло в довжині (6,73 м).
- 2019, Доха, чемпіонат світу — срібло в довжині (6,92 м). Перша така медаль для української стрибунки з 1993 року.
- 2019, Неаполь, Універсіада — золото.
- 2021, Торунь, чемпіонат Європи в приміщенні — золото в довжині (6,92 м) у фінальній спробі.
- 2021, Токіо, Олімпіада — п’яте місце в довжині (6,88 м).
- 2022, Мюнхен — золото Європи в потрійному (15,02 м).
- 2023, Будапешт, чемпіонат світу — срібло в потрійному (15,00 м).
- 2023, Краків, Європейські ігри — золото в потрійному.
Три Олімпіади (Ріо-2016, Токіо-2020, Париж-2024). У Парижі — 11-те місце в потрійному після довгої паузи через травми. Багаторазова чемпіонка України, переможниця та призерка етапів Діамантової ліги. Заслужений майстер спорту України з 2020 року. Нагороджена орденом княгині Ольги III і II ступенів.
Особисті рекорди станом на пік кар’єри: довжина — 6,93 м / 6,96 м (приміщення), потрійний — 15,02 м / 14,74 м (приміщення). Ці цифри досі служать орієнтиром для молодих українських стрибунів.
Пара чемпіонів: історія кохання з Михайлом Романчуком
Вони познайомилися в 2011-му в Трабзоні, коли їй було 15, йому — 14. Батько Михайла — тренер з легкої атлетики, тож Марина вже чула про хлопця. П’ять років майже не бачилися, хоча іноді опинялися на одних зборах у Ялті. Він кликав погуляти — вона відмовляла.
Усе змінилося в олімпійському селищі Ріо-2016. Випадкова зустріч, година розмови, і зв’язок відновився. Через два тижні спілкування вже говорили про дітей. Новорічна ніч 2018-го в Буковелі: серце зі свічок, букет, пропозиція. У вересні того ж року — весілля в Хмельницькому в біло-фіолетових тонах.
Після одруження Марина взяла подвійне прізвище. Їхня пара стала однією з найвідоміших у українському спорті. Різні дисципліни, різні графіки, часто бачилися лише кілька днів на місяць — і все одно будували спільний дім. Михайло (срібний і бронзовий призер Токіо-2020 у плаванні) став тією опорою, яка тримала, коли спорт давав тріщини.
Випробування долі: травми, синдром полікістозних яєчників і допінгова справа
Кар’єра елітного атлета рідко буває рівною. У Марини були серйозні травми стопи, через які вона пропускала старти. У 2020 році після різкого схуднення перед чемпіонатом світу 2019-го їй поставили діагноз синдром полікістозних яєчників. Лікування обмежувалося антидопінговими правилами — багато препаратів заборонені.
Найбільший удар прийшов у 2025-му. 7 грудня 2024 року поза змаганнями в Хмельницькому взяли пробу, у якій виявили метаболіти тестостерону. У травні 2025-го — тимчасове відсторонення. 19 серпня Athletics Integrity Unit оголосила чотирирічну дискваліфікацію до травня 2029 року. Усі результати з моменту проби анульовані.
Марина категорично заперечувала свідоме вживання. Відмовилася підписувати документи про визнання провини (що могло скоротити термін на рік). За її словами, підвищений рівень пов’язаний із захворюванням і лікуванням. Вона називала пропозиції AIU щодо співпраці шантажем. У підсумку вирішила зосередитися на здоров’ї та родині замість багаторічної боротьби в судах.
Цей епізод став прикладом того, як антидопінгова система іноді стикається з сірими зонами медичних діагнозів у жіночому спорті. Публіка по-різному оцінила ситуацію — від підтримки до скепсису. Сама спортсменка обрала тишу і сім’ю.
Нова глава: материнство та життя після дискваліфікації
У середині вересня 2025-го Марина повідомила про вагітність. «Стільки сліз, лікарів та зусиль… Коли здалося, що весь світ зруйновано, ми за кілька днів дізналися про тебе», — написала вона. 13 лютого 2026 року о 19:40 народилася донька Соня. Вага 3150 г, зріст 51 см. «Суцільне щастя» — так підписала перше фото.
Після дискваліфікації вона склала повноваження в Раді Федерації легкої атлетики України та президентства Федерації легкої атлетики Хмельницької області. Михайло тим часом завершив професійну кар’єру плавця і перейшов до тренерської та функціонерської роботи.
Станом на літо 2026-го родина будує нове життя. Спорт залишився в минулому на найближчі роки, але досвід, медалі й історія залишилися з нею назавжди.
Що варто знати початківцям і досвідченим атлетам із досвіду Марини
Для тих, хто тільки починає: не бійтеся змінювати дисципліну, якщо відчуваєте, що «ваше» тіло може більше. Техніка потрійного стрибка вимагає терпіння — іноді місяці йдуть лише на другу фазу. Шукайте тренера, який бачить не лише метри, а й людину.
Для досвідчених: стежте за гормональним фоном. Синдром полікістозних яєчників і подібні стани можуть впливати на результати й аналізи. Ведіть детальну медичну документацію. І пам’ятайте — підтримка партнера, який сам пройшов елітний спорт, вартує дорожче за будь-яку медаль.
Поширені помилки, яких варто уникати:
- Ігнорувати сигнали тіла заради чергового старту. Травми накопичуються.
- Вважати, що подвійне прізвище чи красиві фото в Instagram автоматично захищають від критики.
- Мовчати про проблеми зі здоров’ям, боячись «зіпсувати» імідж.
- Порівнювати себе лише з рекордами Інеси Кравець замість власного прогресу.
Часті запитання про Бех-Романчук
Який особистий рекорд Марини в потрійному стрибку?
15,02 м на чемпіонаті Європи 2022 року в Мюнхені — третій результат в історії України.
Чому її дискваліфікували?
Позитивна проба на метаболіти тестостерону від 7 грудня 2024 року. Термін — чотири роки до травня 2029-го. Спортсменка заперечує свідоме вживання.
Чи є у пари діти?
Так, донька Соня народилася 13 лютого 2026 року.
Чи виступала вона в обох дисциплінах на одному чемпіонаті світу?
Так, вона єдина українська атлетка, яка робила це.
Де зараз живе родина?
Базовий дім — Хмельницький, хоча через спортивні графіки раніше багато подорожували.
Практичний чек-лист для тих, хто мріє про великий спорт
- Оцініть базову фізичну підготовку: швидкість, стрибучість, координацію — не менше трьох тестів на місяць.
- Знайдіть тренера, з яким є хімія, а не лише результати.
- Ведіть щоденник навантажень і самопочуття (особливо важливий для дівчат).
- Раз на пів року проходьте повне медичне обстеження, включаючи гормони.
- Будуйте підтримуюче оточення поза спортом — сім’я, друзі, хобі (у Марини це було малювання).
- Готуйтеся до того, що кар’єра може різко змінити напрямок — і це не завжди погано.
Шлях Бех Романчук доводить: справжня висота вимірюється не лише метрами в ямі для стрибків. Вона вимірюється здатністю підніматися після кожного приземлення — чи то на пісок стадіону, чи то в нову, зовсім іншу реальність материнства і життя поза великим спортом.