Фільм «Барбі» ідеально вписується в репертуар режисерки Ґрети Ґервіг, присвячений жінкам. Там уже є «Леді Бьорд» (2017) і «Маленькі жінки» (2019), номіновані на «Оскар». Ґервіґ — феміністка, чиї персонажки цікаві, прогресивні й не бояться чинити опір усіляким обмеженням. «Барбі» — не виняток.
У той час, коли голлівудський синематографічний світ потонув у нескінченних сиквелах/приквелах та рімейках, «Барбі» стала ковтком свіжого повітря.
Фільм починається оммажем на відому сцену з фільму Стенлі Кубрика «2001: Космічна одіссея» (1968). Гігантська лялька Барбі, ніби чорний обеліск, приземляється в пустелі, де багато маленьких дівчаток граються пупсами. Втомившись гратися в матерів, вони назавжди знищують своїх маленьких ляльок. На перший погляд може здаватися, що Барбіленд — це утопічний феміністський світ, де ідеї фемінізму повністю втілилися, як думають самі Барбі. Але чи це так насправді?
Бімболенд
Погляд Ґрети Ґервіг на Барбі доволі своєчасний. Зараз в англомовному TikTok тенденція #Bimbo демонструє, що деякі творці контенту відновлюють та намагаються дестигматизувати колись принизливий ярлик «бімбо» та його естетику. Бімбо — це сленговий термін, яким описують традиційно привабливу, сексуальну, наївну та нерозумну жінку. 2017 року «рух Бімбо» заснувала самопроголошена Бімбо та зірка для дорослих Алісія Аміра. Ви скоріш за все чули про неї, як про модель OnlyFans, яка витратила 130 000 доларів на косметичні операції, щоб перетворитися на справжню ляльку.
За її словами, її зовнішність відображає те, наскільки різні чоловіки та жінки та які у них різні ролі: «Я вважаю, що роль жінки полягає в тому, щоб зробити задоволення своєму чоловікові та бути кращою трофейною дружиною. Мені подобається готувати для нього, прибирати в будинку, змушувати його лагодити машину та підстригати газон».
Замість того, щоб відмовлятися від жіночності як засобу досягти успіху в патріархальному суспільстві, бімбо-фемінізм приймає та гіперболізує її.
У Барбіленді жінки можуть усе: ставати президентками, вигравати літературні премії та влаштовувати жіночі вечірки щоночі.
Із одного боку, фільм розповідає про позитивний вплив Барбі на репрезентацію жінок у різних професіях, адже саме вони в світі ляльок показували різноманітність жіночих ролей від льотчиці до посадовиці.
Із іншого боку, стрічка демонструє негативні наслідки впливу ляльки на нереалістичні стандарти краси для дівчат та сексуалізацію. Навіть сама Марго Роббі дала коментар щодо цієї проблеми:
«Вона (Барбі) сексуалізована. Але вона не повинна бути сексуальною. Люди можуть проєктувати секс на неї. Так, вона може носити коротку спідницю, але тільки тому, що вона весела й рожева. А не тому, що вона хоче, щоб ви бачили її зад», — сказала акторка в інтерв’ю для Vogue.
Рожеві окуляри розбиваються об реальність жіночого досвіду
Не дивлячись на те, що в Барбіленді жінки отримують премії, займають усі місця у Верховному Суді, працюють ким завгодно й живуть самі у власних рожевих будиночках, слова «смерть» чи «целюліт» викликають у цьому світі такий самий жах, як і в реальному. Замість зручних босоніжок Барбі готова обирати незручні підбори, бо для неї ходити навшпиньках — це норма її ідеального життя, і вона ніколи не замислювалася, чому. Поламану Барбі з ірокезом тут прийнято вважати огидною та дивною, а вагітну Барбі — крінжовою настільки, що інші навіть не приховують своїх реакцій. Це дає змогу подумати і про стигматизацію вагітних у суспільстві.
Читайте також: Геть слатшеймінг або Чому чоловіків не обзивають шльондрами?
Коли Барбі потрапляє в світ людей, вона вражена тим, що все трохи інакше, ніж у Барбіленді. Чоловіки переслідують її під час катання на роликах, кетколять за її зовнішній вигляд та не цураються домагатися.
Опитування 2021 року показало, що чотири п’ятих молодих жінок у Великобританії зазнавали сексуальних домагань у громадських місцях. У той час як Барбі каже, що почувається «незручно» в таких ситуаціях, Кен (Райан Гослінг) відчуває «захоплення».
Стає зрозумілим, що ляльковий світ дуже поверхнево розуміється на тому, що таке фемінізм справжньої людини, щойно Барбі стикається з домаганнями на вулиці.
Коли Барбі знаходить свою людську родину, її вороже сприймає донька-підліток Саша, яка стверджує, що Барбі — не що інше, як «професійна бімбо», чиє ідеальне тіло та привілейований спосіб життя десятиліттями змушували жінок почуватися погано.
Як і справжні жінки, у реальному світі Барбі стикається з об’єктивацією та критикою. Її рожеві окуляри розбиваються об реальність жіночого досвіду.
Кенленд
Ґрета Ґервіг вдало показала контроверсійність між жіночим та чоловічим світами. У світі Барбі саме Кен — додаток до неї. Тоді як у справжньому патріархальному світі жінка є додатком до чоловіка, починаючи з релігійних канонів, де Єва була створена з ребра Адама. Потрапивши в реальний світ, Кен п’яніє від чоловічого домінування, і фільм використовує кожну нагоду, щоб висміяти його за це. Кен вривається в лікарню й вимагає зробити операцію, незважаючи на те, що в нього немає жодної кваліфікації, окрім того, що він чоловік.
У Барбіленді хлопець Барбі з пляжу — «просто Кен». У реальному світі він відкриває суспільство, де панують чоловіки. Невдовзі мила невинність Кена перетворюється на токсичний маскулізм.
Ніхто не хоче бути додатком до когось, тому Кен захоплюється світом чоловічого маскулізму і хоче втілити ідеї патріархальної системи в Барбіленді, перетворюючи Барбі на додатки до Кенів.
Кожен вечір тепер — це «хлопчачий вечір». Кожна Барбі існує, щоб на неї дивитися, щоб вона подавала пиво та плекала крихке чоловіче его. За правління Кена колишня президентка Барбіленду тепер подає напої хлопцям на пляжі. Вищий жіночий Верховний Суд понижений до команди черлідерок.
Читайте також: Kinder, Küche, Kirche: що нового на ринку узалежнення жінок?
Тут вам усі чарівності чоловічого світу як на долоні: менсплейнінг, сексизм, обʼєктивація, токсична маскулінність.
У книжці «Men Who Hate Women» Лора Бейтс зауважує, що основні обличчя радикальної мізогінії в сучасному суспільстві — це борці за права чоловіків та інселів. Як патріархальні чоловіки, Кени сліпо вірять в ідею того, що їхні права затьмарюють жінки. Кени із задоволенням підкоряються токсичним чоловічим стереотипам, щоб відновити відчуття власного контролю.
Але чи вдасться їм це зробити після того, як Барбі пізнала, що таке справжній світ, а на її боці тепер реальні жінки? Монолог Глорії, яка в своїй промові дуже чітко описала абсурдні вимоги до жінок, пробуджує підкорених Барбі від вад патріархату і змінює ляльковий світ назавжди.
***
«Барбі» — один із найдивовижніших сміливих фільмів цього року, який піднімає гострі питання сучасного фемінізму, говорить про шкідливість патріархату та огортає це в яскраву сатиру. Стрічка настільки насичена різними відсилками й гострими проблемами сучасного світу, що з першого погляду важко зловити всі інсайди. Тому з часом цей фільм заслуговує на те, щоб переглянути його знову, розмірковуючи про становище жінок у сучасному світі.
Сата Райот
