Думаю, всі батьки колись чують таке запитання. І, якщо вже в нас відверта розмова, зізнаюся, що я свого часу сподівався, що народиться хлопчик.
Але причина, як на мене, цілком прагматична – я хотів бути відповідальним татом і тому, здавалося мені, сина я зможу навчити всяких «хлопчачих» справ, а от чого вчити дівчинку, я не знав.
Зараз моєму сину вже майже 10 років. Озираючись назад, мені важко пригадати бодай щось із наших спільних з ним занять, що не було б так само цікаве моїй гіпотетичній доньці.
Кататися на велосипеді, лижах, самокаті, скейтборді? Думаю, ви погодитеся, що навіть у радянські часи мого дитинства дівчат так само багато було на велосипедах, самокатах і лижах. Скейтборди були швидше субкультурою тоді, але стали дуже популярними зараз, і останнім часом я бачу чимало дівчат (особливо ровесниць мого старшого сина) на скейтах, які стали доступними.
Що ще ми робили разом? Читання? Тут навіть не пояснюватиму. Читати – це універсальна цінність, стать узагалі ні до чого. Останнім часом з’являється величезна кількість книг для дітей, які доступно пояснюють і політику, і економіку, і купу інших доволі складних тем. Іноді починаєш заздрити молодшому поколінню й тягати їхні книжки, щоб і собі почитати. Так, ще трапляються «Енциклопедії маленької принцеси» на полицях книгарень, але хочу вірити, що якісні книжки переможуть у цій битві за розум і гаманець.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Виховання в стилі «Авада Кедавра»
Програмування. Враховуючи, що першим програмістом у світі була програмістка – я говорю про Аду Лавлейс – то я на 100% упевнений, що моя донька отримала б таку саму можливість засвоїти зі мною візуальну мову для наймолодших Scratch і вирішувала б, чи хоче продовжувати далі. І ви зараз подумаєте, що я себе нахвалюю, але ми з сином дуже весело провели час за Скретчем, тому, мабуть, донька так само піддалася б на мою агітацію за програмування.
Підібралися до найбільш провокаційного питання – риболовля. Тут насправді все просто. Рибна ловля подобається всім, коли є риба. А коли ти дивишся 2 години на нерухомий поплавок, то ентузіазм втрачається в рибалки будь-якої статі й будь-якого віку (це я вже про себе). Декілька разів я й мій друг їздили на риболовлю разом з дітьми – я брав сина, а він доньку. Взагалі жодних відмінностей я не помітив. Ми всі вчотирьох однаково погано ловили рибу.
Ще одна деталь. Я вічний початківець у цій справі – і в риболовному магазині біля будинку найчастіше я спілкуюся з продавчинею. Я до неї постійно приходжу з аматорськими запитаннями – і вона мені завжди дає слушні поради й допомагає обрати потрібні снасті. Тому, шановні рибалки, сміливо беріть доньку на рибну ловлю й інвестуйте час у її навчання цієї справи.
Насправді якщо дівчата чи хлопці чогось не вміють, то лише тому, що їх цьому не навчили.
Наприклад, чомусь вважається, що гострити ножі – це виключно чоловіча справа, якої вчать, напевно, на таємних зборах «справжніх чоловіків». Відкрию вам таємницю – чоловіки не народжуються з цією навичкою, і нас цього не навчають навіть на уроках праці (якщо я правильно пам’ятаю своє далеке шкільне життя). Особисто я вчився на YouTube. Там узагалі нічого складного. Ні, ну звичайно є певні нюанси, якщо у вас ножі за тисячу доларів, але якщо у вас звичайний ніж, який помідори вже не ріже, а чавить, то базова заточка займає менше хвилини, і статеві органи в цьому процесі не задіяні (це я про те, що особа будь-якої статі може з цим упоратися).
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Знаєте, в чому проблема?
До речі, про уроки праці. Днями знайома показала обкладинки зошитів з трудового навчання за 5 клас – у хлопців і дівчат вони відрізняються – і сказала, що хлопці теж залюбки плели б шарфи чи робили ляльки-мотанки. Враховуючи, що мій 4-класник ще має спільні уроки для хлопців і дівчат, то я вирішив роздивитися ці підручники для 5 класу.
Отже, першу половину підручника дівчат на прикладі практичного проекту під кодовою назвою «аплікація» вчать: що таке тканина, які бувають види аплікацій, як прасувати професійно, як шити (різні види швів), чим оздоблювати (бісер, блискітки) та інше.
Друга частина обнадійлива – третій розділ має назву «Основи техніки, технологій і проектування» і починається з опису різних знарядь праці, потім розглядається «деталь, як одиниця виробу» і все наче ок. Але настає час практичної роботи – і дівчата ліплять виріб із солоного тіста. Розділ про побутові електроприлади розповідає про холодильник, праску, пилосос і кухонні прилади для приготування їжі, бо, схоже, на думку авторів місце жінки – де? Ну ви зрозуміли…
Наприкінці докладно розповідається, як сервірувати стіл, як поводитися за столом (столовий етикет) і дивна, як на мене, тема «торговельні мережі».
Хлопці ж переміщаються в майстерню й починають вивчати як свердлити, пиляти, шліфувати, випалювати, з’єднувати, працювати з фанерою, ДВП та іншими матеріалами. Користування електричними приладами у хлопців теж є, і кухонні комбайни там також зображені, але до них додаються дрилі та освітлювальні прилади – схоже, що замінити лапочку – це виклик, який під силу лише справжньому чоловіку.
Правила поведінки за столом також присутні. І, здається мені, це той момент, коли дівчата весь урок готують, а хлопці потім приходять це їсти – і заодно вивчають столовий етикет.
Власне, мені цікаво, кого готують на цих уроках праці? Може здатися, що людей відповідних професій – дівчат швачками й кухарками, а хлопців майстрами по роботі з деревом. Але насправді ні. Коріння цих уроків губиться в Радянському Союзі. У ті часи купити щось, а тим більше щось нове було майже нереально. Тому й учили хлопців самим майструвати меблі або ремонтувати електроприлади, а дівчат зашивати одяг, закривати дірку аплікацією, бо новий одяг також купити було не надто просто.
Час змінився, але не підходи в освіті. Чимало модельєрів – чоловіки і хлопчики. Вони теж могли б зацікавитися технологіями аплікації. Водночас і в програмі хлопців є теми, які зацікавили б дівчат. А частина тем узагалі, на мою думку, вже не має цінності для сучасної людини, і краще б цей час приділити вивченню чогось більш адекватного викликам 21 століття.
Уже декілька років, як жінкам відкрили всі професії, і тому цей розподіл – тим більше безглуздий. І ці курси мали би складатися з модулів, які можна обирати. Або взагалі скасувати. А то ми знову готуємо обслуговуючий персонал, а не лідерів, людей, здатних генерувати нові ідеї й нові смисли. Зрештою, якщо комусь щось колись знадобиться – можна залізти на той же YouTube і подивитися, як ремонтувати зливний бачок у туалеті (принаймні мені це допомогло в готелі у Слов’янську, коли на ресепшені сказали: «Ви ж мужчина – подивіться самі»).
Повертаючись до того, з чого почав, хочу сказати, що зараз я точно впевнений, що я готовий був би виховувати доньку, так само, як і сина. Адже різницю створюємо ми своїм вихованням. Дуже часто, виховуючи «принцесу», обмежуємо можливості дівчат лише модою й домашнім побутом. І мені здається, що я міг би виховати чудову, цілеспрямовану, впевнену у своїх можливостях дівчинку. Але маю двох синів. Тому намагатимуся виростити з них порядних чоловіків, які б підтримували дівчат і допомагали б їм долати упередження і стереотипи. А зрештою, може, план виховання доньки перетвориться на план із виховання онуки. Маю час підготуватися ретельніше, раптом що.
Микола Ябченко
