Повага
Статтi

Марш жінок 2020: як це було? ФОТОРЕПОРТАЖ

Понад 2 тисячі учасників і учасниць Жіночого маршу, а також Феміністського маршу цьогоріч вийшли на вулиці столиці, аби, серед іншого, нагадати владі про важливість ратифікації Стамбульської конвенції, яку Україна підписала ще в 2011 році. Вона передбачає криміналізацію насильства щодо жінок і домашнього насильства загалом.

Колона стартувала від Михайлівської площі та закінчувала рух біля метро “Поштова площа”. Звідти всіх учасників та учасниць попросили спуститися в метро, де були підготовлені порожні вагони, аби вони могли безпечно поїхати від місця проведення маршу.

Учасники й учасниці маршу рухалися умовними колонами – представники трансспільноти, жінки-велосипедистки, представниці екоруху – загалом близько двох десятків різних рухів і організацій.

“Я представниця тихого активізму – це коли люди якимись певними меседжами доносять свою ідею. Сьогодні ми в масках і говоримо про актуальні проблеми. Наприклад, я у масці, на якій написані фемінітиви, бо вони досі не використовуються у нормативних актах, але це важливо, бо це про видимість жінок”, — говорить учасниця маршу Вікторія.

Ава Сінкевич прийшов на марш разом із представниками транс-спільноти. Він позиціонує себе як небінарна особа. Говорить, що на його думку, ратифікація Стамбульської конвенції та зміна протоколу зміни документів для трансгендерів — одні з найактуальніших питань нині.

“По-перше, це ратифікація стамбульської конвенції, по-друге, це боротьба з домашнім насиллям, і по третє, введення нового протоколу зміни документів для транс-людей. Бо зараз неможливо швидко змінити документи людям, як проходять транс-перехід, і стається так, що жінка якийсь час вимушена використовувати, до прикладу, документи на ім’я Олега. Це стає причиною випадків насилля та ускладнює процес влаштування на роботу”, — говорить Ава. 

Серед відомих учасників маршу — екс-заступник міністра охорони здоров’я Олександр Лінчевський, нардепка Інна Совсун та солістка гурту Yuko Юлія Юріна.

“У наших піснях ми просуваємо права жінок, ми говоримо про домашнє насилля і про те, що його не має бути. Я рада, що з кожним роком нас усе більше, що більшість людей знайомі і такі круті — всі люди майбутнього”, — говорить Юлія Юріна

Похорон фемінізму 

Представниці руху “Срібло троянди” влаштували перфоманс — поховання фемінізму. Жінки у чорному вбранні та з червоними трояндами в руках принесли на Михайлівську площу труну із написом “Фемінізм”.

“Фемінізм зараз не заради прав жінок, а за гранти, і він знищує жінку як таку. Феміністки спотворюють самі себе. Я вважаю, що феміністки ХХ століття так не робили і не були такими”, — говорить представниця руху. 

Акція на підтримку традиційних цінностей

За інформацією поліції, безпеку учасників маршу охороняли 500 поліцейських та нацгвардійців. Така кількість охоронців та поради організаторів щодо того, як правильно покидати місце проведення маршу — щорічні запобіжні заходи, оскільки одночасно з Жіночим маршем відбувалася акція на підтримку традиційних цінностей. Її учасники агресивно висловлювалися проти феміністських організацій і пропонували “вилікувати їх від жіночих прав та від фемінізму”. Лікувати, зокрема Дмитро Корчинський, лідер організації “Братство”, пропонував “за допомогою господа нашого Ісуса Христа”.

Противників Жіночого маршу зібралося до сотні. Разом із основним маршем вони не рушили. Декілька спробували влаштувати провокацію поблизу Українського дому, проте поліція їх відтіснила.

Нагадаємо, У Львові, Ужгороді, Запоріжжі, Херсоні, Харкові, Полтаві, Краматорську, Києві і та інших містах України також пройшли марші і акції, присвячені боротьбі за права жінок. Під різними гаслами, але з однією ідеєю виходять на марші не тільки жінки, але й чоловіки, які підтримують гендерну рівність.

Як пройшов марш жінок у 2019 році

Як пройшов марш жінок у 2018 році

Анастасія Горпінченко

Фото: Ельза Жеребчук

Схожі записи

Авторка коміксу “Медіакомікс” про скетчі, карикатури, комік-стріпи і свободу слова

Мізогінні коментарі як зброя чоловіків проти самих себе

Вікторія Moriweather

Мама в АТО. Після і до