За даними Державної служби статистики України, середня очікувана тривалість життя при народжені для чоловіків становить приблизно 66 років, а для жінок – 76. Таким чином, в середньому в Україні жінки живуть на десять років довше чоловіків. У цій статті я спробую пояснити, чому прагнення останніх відповідати образу «справжнього чоловіка» негативно впливає на їх стан здоров’я та відповідно веде до передчасної смерті.
Для початку варто окреслити, хто ж такі – «справжні чоловіки» та що власне робить їх «справжніми»? В будь-якому суспільстві існує декілька типів маскулінності, тобто образів, прийняття яких на себе чоловіками схвалюється суспільством, але серед них є один, який займає домінантну позицію.
Так, зазвичай, йому притаманне закріплення влади над жінками та підлеглими чоловіками, фізична витривалість, схильність до агресії, стримування емоцій та бажання змагатись за першість. Всі ці характеристики були об’єднані Райвін Коннел у поняття гегемонної маскулінності як певного ідеалу для наслідування чоловіками, які орієнтуються на нього, незважаючи на те, чи їхні особисті характеристики перетинаються зі зразком, чи є відмінними. Прийняття на себе рис, які суспільство визнає найкращими для чоловіка, забезпечує йому соціальне схвалення. Отже, він отримує визнання в межах соціального середовища, але які ж це має наслідки для чоловіка поза ним?
Однією з найважливіших характеристик «справжнього чоловіка» є фізична витривалість. Звичайно, він не може собі дозволити лежати знесиленим у ліжку з температурою та головним болем, для такої ролі більше підходить жінка, яку суспільство вважає слабкою від природи істотою, тому власне хворобливий стан не дуже суперечить очікуваній ролі, у той час як вигляд хворого чоловіка суттєво контрастує з образом того, яким його хочуть бачити інші. «Справжній чоловік» повинен завжди терпіти біль як душевний, так і фізичний. Замовчування болю або небажання визнавати хворобу не усунуть її, а тільки посилять, що може мати серйозні наслідки для здоров’я.
Таким чином, сучасні чоловіки не поспішають до шпиталю не через страх перед лікарями, а через страх виявитися слабким, не відповідати ідеалу чоловіка, який завжди є здоровим та повним життєвих сил. До того ж, звернення до лікаря означає прохання про допомогу, а «справжній чоловік» повинен вирішувати свої проблеми власноруч. Якщо більшість чоловіків часто ігнорують біль і йдуть до лікарні у крайньому разі, то що вже й говорити про відвідування медичного закладу задля профілактики?
Також уявлення про чоловіка, який повинен вміти захищатися та відстоювати свою честь фізичними методами, сприяють розвитку агресивності. Цим і можна пояснити більшу кількість сутичок між чоловіками, ніж між жінками. Вимога агресивної поведінки та практики насилля постійно наражають життя та здоров’я чоловіків на небезпеку. Чоловік, який прагне уникнути вирішення конфлікту фізичним шляхом прирівнюється іншими, як чоловіками, так і жінками, до жінки, тобто слабкої істоти, клеймується, і може реабілітуватись лише у іншому силовому конфлікті. Крім того, ступінь агресивності чоловіка часто зростає через вживання алкоголю. Шкідливі звички є обов’язковою вимогою до «справжнього чоловіка», яка активно відтворюється при відпочинку у чоловічих компаніях.
Іншим важливим пояснення негативного впливу жорсткого канону маскулінності на здоров’я чоловіків є поняття гендерно-рольового конфлікту, в основі якого лежить протиріччя між нормативними уявленнями про гендерні ролі, тобто риси характеру та поведінку представників різних статей, та небажанням або відсутністю реальної можливості їм відповідати.
Джозеф Плек виділив чотири основних типи гендерно-рольових конфліктів:
— Стурбованість успіхом, владою та змаганнями: життя чоловіків зосереджене у вирі постійної битви за владу над жінками та серед інших чоловіків, а також фінансові ресурси, успіх та визнання у всіх «чоловічих» сферах. «Справжньому чоловікові» не достатньо бути кращим у діяльності, яка доступна обом статям, задля визнання іншими чоловіками йому потрібно довести, що його мужність непідробна, невдавана у царині «сильної статі». У протилежному ж випадку від буде прирівняний до невдахи та висміяний як «м’який», «жіночний». При чому чоловік повинен більшість свого життя змагатися за ресурси, що створює ситуацію постійного стресу та виснаження.
— Емоційний самоконтроль: з самого малечку хлопчиків навчають контролювати свої емоції, ніколи не виявляти слабкість, страх, покору і будь-які інші «фемінні» почуття. «Справжні» чоловіки можуть дозволити собі лише прояв впевненості, гніву, агресії. Таким чином, суспільство прихильно ставиться до жіночого виявлення почуттів та переживань, адже така поведінка підкреслює фемінність жіночої натури, і навпаки – висміює та засуджує таку поведінку чоловіків, яка суттєво відрізняється від ідеалу – гегемонної маскулінності. Важливо, що надлишковий рівень емоційного самоконтролю статистично корелює із симптомами депресії, тому емоційне стримування впливає на психічне здоров’я чоловіка, яке є невід’ємним від фізичного стану.
— Обмеження ніжності у відносинах між чоловіками змушує із засторогою ставитися до будь-яких проявів любові, навіть якщо вони не несуть еротичного підтесту. Так, жінки можуть різноманітними способами виявляти свою любов та турботу до представників обох статей, у той час як чоловіки можуть це робити тільки у напрямку до жінок, а в гомосоціальному середовищі вони обмежують власні дії та спостерігають за діями інших стосовно них самих, таким чином, чоловіки перебувають у постійні емоційній напрузі.
— Конфлікт між роботою і сім’єю: чоловіки змушені постійно обирати – більше працювати чи все ж проводити час з близькими. Суспільні очікування вимагають від них забезпечення життя родини на достойному рівні, а в сучасних українських реаліях більшість чоловіків повинні витрачати неабияку кількість часу для задоволення основних життєвих потреб. Таким чином, час у колі сім’ї, де чоловіки можуть зняти емоційну напругу та розслабитись зводиться до мінімуму. До того ж, так як рідні не отримують достатньо уваги від батька та чоловіка, який у ті нетривалі години вдома є втомленим та знесиленим, виникають сімейні конфлікти або ж емоційне відчуження.
Гендерно-рольовий конфлікт має негативні наслідки для психологічного стану чоловіків: він негативно корелює з самоповагою, інтимністю, задоволеністю шлюбом та позитивно корелює з тривожністю. Чоловіки витрачають сили для того, щоб придушувати власні емоції, що має негативний вплив на здоров’я, крім того вони постійно перебувають у стресі, адже повинні відповідати суспільному уявленню про гегемонну маскулінність, тобто постійно змагатися за владу, успіх, фінансові ресурси та ін.
Звичайно, більшість чоловіків не відповідають уявленню про ідеального «справжнього чоловіка», але багато з ниїх підтримують існування такого канону, тому що він відрізняє їх від жінок. Більше того показує їхню перевагу, зверхність усієї гомогенної групи загалом над протилежною статтю. При чому ті, кому все ж вдається відповідати всім вимогам суспільства, стають еталонами чоловічої поведінки. Та чи варто прагнути до цього в обмін на власне здоров’я?
Ольга Мацьоха
