У Волинській області, в Любешівському районі, майже на кордоні з Білорусією, розташоване невелике село Гірки. Часто всі, хто їде в сусідню Білорусь, проїжджають через селище. І, напевно, мало хто знає про те, що всі справи в селі вирішують жінки.
Такий приклад можна вважати феноменальним, адже всі посади займають жінки – від голови сільради і до директорки школи. Однак як свідчать українські реалії, в сільській місцевості, жінка – голова сільради – не щось особливе, а цілком реальне.
Галина Зелик – голова сільради трьох, поруч розташованих населених пунктів – Гірки, Люботин та Мукошин. Кількість жителів в трьох селах становить близько 1300 осіб.
Жінка розповідає, що складно вирішувати всі справи, які щодня з`являються в громаді, але ту довіру, яку їй надали селяни вдруге, обравши сільською головою, вона не виправдати не має права.
«В нашій сільраді всі жінки»
Сільською головою Галина Зеник вже другу каденцію. Роботи вистачає. Здебільшого працює з тією командою, що і під час першої каденції.
«Громада обрала мене вже вдруге. Вперше в 2010 році. Тоді були дуже складні виборчі перегони. Зі мною змагався чоловік. Фактично я отримала на 20 голосів більше. А вже на другий термін у мене навіть не було конкурентів. Мої виборці мене підтримали майже на 90 %. В нашій сільраді всі жінки. Від бухгалтерки і до секретарки. А також 12 депутаток», – говорить так, немовби пишається пані Галина.
Якоїсь особливої формули, чому селяни обирають жінок депутатками та довіряють їм керівництво, Галина каже, що немає.
«Чому всі жінки? Та тому що вони тут, вдома, з дітьми і господарством. Чоловіки теж балотувалися звісно. Але ви знаєте, що у нас майже всі чоловіки на заробітках. Тому що самі розумієте, в селі роботи немає. І як тільки потепліє, всі їдуть. Хто в столицю, хто закордон. Тому і довірили нам, жінкам, відповідати за все. Мовляв, жінки хай тут правлять. І все , здавалося б, знову на наші плечі. І хатня робота, і справи громади. Зазвичай так виходить, що чоловіки – герої за жінками, які по-справжньому працюють і виконують більше роботи, ніж чоловіки. Таке складається в мене враження».
Бути головою сільради для Галини Зеник – це не просто отримати посаду, а й працювати для селян та довести собі, що отримані раніше знання можна використати там, де вони найбільш потрібні.
«Ви знаєте, ця наука мені теж важко далася і рішення балотуватися на голову сільської ради. В сім`ї нас було 11 дітей. І я здобувала вищу освіту, а потім хотілося її десь застосувати і виправдати ту довіру і все, що вклали в мене батьки. Я боялася йти спочатку, бо працювала в сільраді і бачила ту колосальну відповідальність. Але , думаю, спробую. Ви знаєте, в мене характер такий, що якщо я за щось берусь, то доводжу всі справи до завершення. І от тепер я відчуваю, що я на своєму місці. І відчуваю підтримку та повагу людей. А це дуже важливо. Особливо знаючи, як складно людям тут в селі…», – розповідає жінка.
«Сільська рада пише проекти та залучає кошти»
З усіх трьох сіл Гірки, де власне розташована сільрада, Галину підтримали найменше. Однак більшість голосів віддали за неї в селах Люботин та Мукошин. Зараз пріоритетні для неї та її жіночої команди такі напрямки роботи, як освітлення вулиць та будівництво школи.
«Раніше було трохи простіше, бо кошти були. Виділялися на село. А зараз кошти не йдуть. Трохи важкувато. Треба самому шукати, якось залучати. Але ми справляємось. Звісно, хотілося б як краще. Та руки не опускаємо.
В минулому році взяли участь в проекті ЄС – «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» . Можливо тут ми щось виграємо із залученням інвестицій. Бо в нас є проблема зі школою. А також з освітленням вулиць. Будівництво школи, яке розпочали власними силами в 2011 році, не можемо завершити. Тоді залили фундамент. Ходили з хати в хату. Гроші давали селяни Звели перший поверх і на цьому все зупинилося», – пригадує голова сільради.
Зараз в пріоритеті для сільської ради – освітлення центральної вулиці в селі Гірки:
«Частину коштів нам дає Європа. І так разом потроху – європейські кошти, кошти району, області і місцевої громади. І це гроші на вуличне освітлення. Всього прописано там 310 тисяч грн. Мене часто питають про те, чому вуличне освітлення в пріоритеті? Тому що в нас в школі дві зміни. І друга зміна закінчується тільки в сьомій вечора, а вулиці не освітлюються. Уявляєте, як дітям взимку повертатися додому, коли о сьомій вже темно? А дорога в нас хороша, бо це міжнародна траса на Білорусь. Машини їдуть часто.
Щоправда, є чимало бюрократичних моментів і це забирає багато часу, але вже найближчим часом плануються розпочати роботи. Вже наш тендер пройшов. Гроші скоро маємо отримати.. Там освітлення хороше. Це не будь-які ліхтарі. Ті світлодіодні лампи, хоч і дорогі, але вони якісні».
«В рідному селі краще бути сільською головою, аніж йти в районну раду»
Як тільки Галина Зеник стала сільською головою, взялася впорядкувати два кладовища на території сільської ради. І, звісно, тут без допомоги громади не обійтися.
«Ми його впорядкували, обгородили матеріалами сучасними. В самих Гірках не все доробили, але матеріали вже закуплені. Люди в нас все роблять спільними зусиллями. Але треба їх час від часу піднімати, підштовхувати до певної роботи», – каже Галина.
Дів каденції на посаді голови сільради – це достатньо, аби йти в районну чи обласну раду депутаткою. Галина не приховує, що їй це пропонували. Але вона відмовилась:
«Пропозиції були. Але я не знаю… бо якби були більші заробітні плати, то можливо. Ми тут отримуємо премії раз в рік. І це якщо вдасться. І в кожної з нас є сім`я, господарство. І за це все потрібно відповідати. І просто за браком часу це неможливо. Я така відповідальна людина, що я не можу просто рахуватися депутаткою, і нічого не робити. В мене троє синів, двоє з них – студенти. Чоловік був рік в АТО. Повернувся. І я не знаю, чи встигала б все. Пропонували мені йти в районну раду з провладних партій. Та все-таки я люблю село. І рідні мої підтримують мене тут. У своєму рідному селі так приємно щось змінювати, дивитися, як воно стає кращим і коли ти в цьому береш участь».
Галина Зеник не приховує, що хотілося б, аби про їх село більше говорили та писали. Що, мовляв, про сусідні села згадують більше, а їх завжди чомусь обходять стороною.
«В сільських радах жінок більше половини»
Цікаву тенденцію щодо активності жінок в селах коментує експертка, голова ВОГО «Гендерний центр» Оксана Ярош. Вона розповідає, що жінок справді більше на нижчих щаблях влади. А чим вище, тим їх менше. Це теж пов`зано з тим, як формувались у нас політичні процеси.
Політологиня зазначає, що наразі жінок більше половини у сільських радах:
«Звісно, це важка робота, бо грошей і можливостей обмаль, а роботи вдосталь. Згадую голову сільської ради із Рівненської області, обрану у жовтні 2015 р., яка каже, як їй непросто. «Раніше односельчани мене усі любили, а тепер ненавидять. Хочуть від мене то землі, то ще якоїсь власної вигоди. А я не можу їм цього дати. У мене є амбіції зробити краще для усієї громади, а не своїм сусідам». Є багато гарних прикладів успішного головування. До прикладу, досвід Надії Залевської, голови Лосятинської сільради у Тернопільській області, де у селі заробляють до 7 тисяч на день, але скільки сил і нервів їй вартувало розвинути ініціативу та взяти на себе відповідальність», – пояснює Оксана Ярош.
«Чоловіків в політиці оцінюють за потенціал, а жінок за успіхи»
Шлях у «велику» політику для жінок набагато бар’єрніший, ніж на рівні сільської громади, стверджує Оксана Ярош. За її с ловами, жінки часто питають себе, «чи справлюсь я із тією посадою, чи зможу»:
«До речі, чоловіки у нас майже завжди вже готові обійняти будь-яку посаду, бо чоловіків більше оцінюють за потенціал, а жінок за вже зроблені успішні справи. Жінки сумніваються, бо нас вчать усе робити на відмінно. А у районної чи обласної рад набагато складніші процеси прийняття рішень, ніж у сільської, тобто ризиків багато досягти успіху. Тут важче досягнути оптимального рішення або вплинути на нього. Це відлякує жінок, бо знають, що треба йти на компроміси, часто і із власною совістю, бо влада – це доступ до ресурсів. Тут треба мати міцний характер. Однак оптимізм, що жінки готові включатись у політику, у мене є і таких жінок стає більше. Програми, які пропонує навчання для жінок, отримують у рази більше заявок, ніж 5 років тому. Головна мотивація – йти у владу заради дітей, внуків та й самих себе, щоб робити життя кращим тут і зараз».
Важливий момент, про який говорить експертка, це повноваження місцевих рад, бо після реформи децентралізації вони будуть мати більший вплив та повноваження, формувати виконавчі органи влади, і активні жінки будуть включатись у виборчі та політичні процеси більше.
Аріна Крапка
