Нещодавно я посперечалася з однокласницею про те, чи потрібен фемінізм у пострадянських країнах. Моя однокласниця погоджувалася, що необхідно відстоювати економічні та соціальні права жінок. Але, на мою думку, це лише невелика частина того шляху, який потрібно пройти для досягнення омріяної гендерної рівності.
Тоді мені спало на думку подискутувати або прочитати лекцію в школі про фемінізм, тож я вирішила поцікавитися поглядами решти своїх однокласниць. Я запитала однокласниць, а не однокласників, адже у фемінізмі має вагу думка саме жінок, бо ж рух заснований на їхню підтримку.
Думки однокласниць
Дехто заперечував, що в Україні потрібен радикальний фемінізм. На їхню думку, права жінок не пригнічуються, а отримати освіту та роботу жінкам не важче, ніж чоловікам. Ці однокласниці вважали, що феміністичний рух пригнічує права чоловіків. Натомість інші однокласниці вважали, що фемінізм надзвичайно потрібний в Україні та в інших пострадянських країнах. На їхню думку, більшість людей тут підтримує патріархальний устрій, а це обмежує права та свободи жінок. Також вони порівнювали досягнення в Україні та в західних європейських країнах і США. Адже в цих країнах подібні проблеми легше, зручніше та ефективніше вирішити. Це стосувалося, наприклад, питання працевлаштування, судової системи, побутового сексизму та іншого.
Після цього я одразу домовилась з учителькою громадянської освіти на одному з уроків розповісти про фемінізм. А також обговорити з однокласниками й однокласницями його течії, поділитися власними спостереженнями. Багатьох це здивувало, але й зацікавило. А найбільше – дискусія в кінці, де ми обговорювали домашнє насильство. А також показники розвитку країн за таблицею гендерної рівності, ставлення та репрезентацію жінок і їхню роль у суспільстві. З цього я зробила висновок, що існують різні сфери, де є нагальна потреба у фемінізмі, але ми її не помічаємо.
Мізогінія та сексуалізація
Почнімо з того, що коли пересічна людина чує слово «фемінізм», то переважно найпершою її думкою є уявлення про гендерну рівність в соціальному та економічному житті. Звичайно, нині суспільство активніше заглиблюється в пізнання такого явища, як мізогінія. Це проявляється в певного роду словах, фразах, судженнях і діях. Правду кажучи, вона настільки розповсюджена та вкорінена в суспільстві, що нам важко помітити мізогінію в усіх аспектах. Навіть якщо ретельно відслідковувати її вплив на нас.
Візьмімо проблему сексуалізації жінок в рекламі, фільмах, відеоіграх та у реальному житті. Це трапляється так часто, що жінка, можливо, не завжди свідомо сприймається собою та іншими, як сексуальний об’єкт. Ми можемо заперечувати це, але завдяки засобам масової інформації наше сприйняття дещо викривлене. Саме тому радять при виникненні такого внутрішнього конфлікту порівнювати подібні суспільні образи жінок з чоловічими.
Проблема полягає й у тому, що часто вони, нереалістичні та надмірні. Впливають на наше життя, створюючи стандарти краси та поведінки для жінок. Найцікавіше те, що суспільство зі зрозумілих причин засуджує і відмову від них, і прагнення до них. Це проявляється у висміюванні й тих жінок, для яких вони грають досить значну роль, і тих, хто це критикує.
Сексуалізація травмує не лише дорослих жінок, а переслідує людину з самого народження. Таким чином це поступово перетворює її на об’єкт для естетичного та сексуального задоволення. А також позбавляє індивідуальності й продовжує прив’язувати до відповідної гендерної ролі. На жаль, наразі для більшості це є чимось звичним. Тож не можна звинувачувати у цьому жінок, котрі стверджують, що не бачать проблеми. Саме це і є одним із наслідків гендерної соціалізації, яку ми всі проходимо з раннього віку.
Що ж таке гендерна соціалізація?
Пошукові джерела трактують це явище, як закріплення певної гендерної ролі за людиною в залежності від того, якої статі вона народилася. Вона не тільки допомагає нам засвоїти певні моделі поведінки, а й узагалі значно впливає на нашу свідомість. Саме так ми починаємо сприймати світ навколо себе.
Я переконана, що ми всі з дитинства чули про те, що дівчатка в підлітковому віці швидше, ніж хлопчики, ростуть. А також швидше дорослішають інтелектуально, швидше стають відповідальними. Водночас довкола нас поширені стереотипи щодо гірших когнітивних спроможностей дівчаток та жінок загалом. Це закріплюється у їхній свідомості в процесі виховання та спілкування з оточенням. Це і є одним із наслідків гендерної соціалізації. Сюди також варто віднести почуття провини, сорому, страху. Їх переживають дівчата з раннього віку через невідповідність чужим очікуванням або якийсь вчинок, за який їх будуть засуджувати.
Підкреслення гендерних ролей спостерігається й у мові. Якраз зараз зосереджена увага на появі фемінітивів на офіційному рівні. Нині вживання таких слів, як «психологиня» або «офіцерка» може здатися для когось незвичним чи навіть кумедним. Але справа тут не у змінах у мові, а в нашому сприйнятті. Адже фемінітиви завжди були в нашому житті. Зараз їхня роль важлива для того, аби підкреслити досягнення та видимість жінок у певних сферах.
Цікаво, що нікого не дивує, коли ми вживаємо фемінітиви стосовно так званих «жіночих» професій (праля, кухарка, швачка тощо). А також у мізогінній та образливій лексиці. Це свідчить про те, що їх вживання – питання нашого сприйняття. Потрібно стерти несвідомий, проте чіткий бар’єр між жінками та чоловіками.
Як фемінізм може допомогти?
У багатьох може виникнути запитання, як фемінізм здатний допомогти з полегшенням цього тягаря? Насправді в теорії все досить просто: цей рух об’єднує усіх жінок між собою з метою боротьби за рівні права жінок і чоловіків. Фемінізм надає жінкам голос, можливість ділитися власними проблемами та переживаннями. Дозволяє отримати новий досвід, завдяки якому з’являється можливість краще розуміти себе. Згодом все це сприяє прагненню щось змінити навколо себе — в країні, де ми живемо.
Ці аспекти, на мою думку, є лише тим мінімумом, до якого необхідно привернути увагу в першу чергу. Наразі їх не завжди помічають в суспільстві. Я переконана, що познайомившись з ними лише тепер, буде важко пізнати проблему цілковито й повністю. Важливо пам’ятати, що зміни в суспільстві починаються саме з людей, які його і формують.
Варто звертати увагу на ці питання ще й для того, аби відрізняти образи масової культури (кіно, література, соціальні мережі та інші їх прояви у медіасфері) від реальності. Адже вони впливають на наше сприйняття, так само як і виховання. Я впевнена, що за допомогою фемінізму жінки разом, розповідаючи про себе та допомагаючи своїм посестрам, будуть здатні отримати кращу репрезентацію в суспільстві й більше свобод.
Усе описане є тільки невеликими шматочками мозаїки, склавши які, ми зможемо зробити світ безпечнішим та комфортнішим для співжиття і поваги одне до одного.
Соломія Люта, 15 років, учениця десятого класу, прибічниця радикального фемінізму
