Напередодні Міжнародного дня захисту прав жінок вирішила дізнатися, як справи з гендерною рівністю в Україні, мовою цифр. Сайт Всесвітньо економічного форуму запропонував вирахувати: скільки часу залишилося до гендерної рівності в моїй державі. Обираю Україну, указую жіночу стать, уводжу дату народження. Результат: до рівності залишилося почекати 169 років. «Темп змін сповільнився протягом останніх 3 років, і на основі поточної траєкторії знадобиться 169 років, щоб повністю подолати цей економічний розрив. Тоді вам буде 192 роки». Ну спасибі, подумалося.
То чого ж так довго?
За данимиGlobalGenderGapReport (проект Всесвітньо економічного форуму), Україна займає 69 позицію в рейтингу зі 144 держав (де перший номер – держава, у якої найнижчий розрив між чоловіками та жінками). Це на дві позиції нижче, ніж минулого року, на 13– ніж позаминулого: у 2015 Україна займала 67 позицію, у 2014 – 56. Тепер зрозуміло, що це за «темп змін».
| Рік | Позиція загалом |
Економіка | Освіта | Медицина | Політика | Усього держав у рейтингу |
| 2013 | 64 | 30 | 27 | 75 | 119 | 136 |
| 2014 | 56 | 31 | 29 | 74 | 105 | 142 |
| 2015 | 67 | 40 | 30 | 42 | 107 | 145 |
| 2016 | 69 | 40 | 26 | 40 | 107 | 144 |
Україна у світовому рейтингу GlobalGenderGapReport (2013-2016)
Найбільше постраждали економічні можливості жінок. Це означає, що в період економічної кризи погіршується становище жінок, адже опускання в цьому рейтингу зумовлене саме збільшенням розриву між чоловіками та жінками не на користь останніх.
Найбільший успіх чи когнітивний дисонанс?
У звіті сказано: «Прослідковується хороший прогрес у подоланні гендерного розриву для законодавців, високопосадовців та керівників/керівниць».
У контексті такої умовної перемоги відразу згадується інформаційна кампанія навколо призначення на посаду Анастасії Дєєвої, недавня ситуація із заступницею Міністра енергетики Наталією Бойко (яку назвали «юною керівницею, чиновницею, яка поповнила ряди симпатичних дівчат», а також заголовки у стилі «Волинських фіскалів очолила блондинка».У всіх випадках проблема спільна: у жінках, які отримали певну посаду, суспільство (зокрема представниці/представники ЗМІ) бачить, перш за все, не професіоналок, а колір волосся. І критика стосується не професійної діяльності людини, а її зовнішнього вигляду чи фото. Чи бачили ми заголовки у стилі: «Волинських фіскалів очолив 27-річний русявий»? Риторичне питання.
Крім знецінення через зовнішність чи вік, в українських ЗМІ трапляється й об’єктивація: парламентарок об’єктивізують, називаючи секс-бомбами, соромлять за недостатню сексуальність чи привабливість, наприклад,новий імідж Юлії Тимошенко у ЗМІ та соціальних мережах обговорюють набагато активніше, ніж її політичні заяви чи дії.
У 2014 році Україна піднялася на 15 позицій рейтингу GlobalGenderGapReport у частині політичних можливостей. Тут варто згадати про парламентські вибори 2014 року йте, що до складу Верховної Ради України увійшла рекордна для нашої державикількість жінок – 12%. Але це менше ніж, наприклад, у Саудівській Аравії чи Пакистані. Також цікавим штрихом стає наступна деталь: усі парламентаркив Раді 8-го скликання мають вищу освіту, чого не можна сказати про всіх депутатів-чоловіків.
Але не кількістю єдиною
21.02.2017
«Коли я дивлюся на Вас – чудову, молоду, розумну, яка виходить сюди й доповідає закони про державну службу і про місцеве самоврядування, у мене до вас одне запитання: ви хоч день працювали в державних органах чи в органах місцевого самоврядування?» – сказав Олег Ляшко, опонуючи колезі Олені Шкрум щодо питання законопроекту про службу в органах місцевого самоврядування. Такою поведінкою нардепа обурилась Ірина Геращенко, звинувативши Олега Ляшка в сексизмі. Але він, мабуть, досі не зрозумів, що означає цей термін: «Що я їй мав сказати: відьма стара?», – відповів очільник Радикальної партії України.
То куди рухаємося?
Не виключено, що 2017 стане останнім роком у якому 8 Березня – це державне свято й вихідний день.
Жовтий календар В’ятровича
У запропонованому Інститутом національної пам’яті переліку державних та традиційних свят 8 Березня немає. Позиція голови Інституту Володимира В’ятровича: 8 Березня – радянське свято, яке варто декомунізувати. У своєму коментарі для «Поваги» пан Володимир сказав наступне:
«День 8 Березня усталився в радянській традиції, котра залишається й донині як день, коли вітають жінок із “жіночим святом”. Про права не йшлося, бо ж безправними в часи тоталітаризму були всі. Власне тому вважаю радянські традиції свят такими, що за позірними назвами містять викривлену, якщо не злочинну суть».
На запитання: «Як ви проводите Міжнародний день захисту прав жінок?» пан Володимир відповів:
«Я не вітаю колег на роботі, бо ми спільно працюємо як партнери, фахівці, однодумці, незалежно від статі, віку та інших характеристик. Вважаю, що рівні професійні права –запорука результативності команди, тож як керівник дбаю про їхнє дотримання власними діями насамперед. Вихідні дні зазвичай присвячую творчій роботі, на яку тепер бракує часу, та дозвіллю з родиною. Моя дружина – професіоналка, ми цілком підтримуємо одне одного в питаннях самореалізації та розділяємо родинні обов’язки. 8 Березня вона не святкувала ще тоді, коли ми познайомилися», – відповів Володимир В’ятрович.
Але таку думку поділяють не всі. Народна депутатка України Ірина Суслова сприймає цей день саме як Міжнародний день захисту прав жінок.
«Для мене 8 Березня – це міжнародне свято боротьби жінок за свої права, яке об’єднує мільйони людей, різних за соціальними, расовими та релігійними аспектами. Вважаю, що цей день має глибший зміст, ніж той, якого він набув у радянський і пострадянський час. Це привід замислитися над реальними гендерними проблемами нашого суспільства та знайти шляхи їхнього вирішення».
8 Березня цього року пані Ірина працюватиме над підвищенням економічної спроможності жінок:
«8 Березняцього рокусвяткуватиму в робочійатмосфері. На запрошенняКомітету з прав жінок і гендерноїрівностібратиму участь уміжпарламентськійзустрічі з депутатами Європарламентущодопідвищенняекономічноїспроможностіжінок. Спілкування буде відбуватися в робочихгрупахіматимесутопрактичний характер. Зокрема, мовайтиме про свободу віднасильства як умовупідвищенняспроможностіжінок та про цілісталогорозвитку до 2030 року», – зазначила Ірина Суслова.
Минулого року, напередодні 8 Березня, заступниця голови Верховної Ради України Оксана Сироїд написала на своїй сторінці уФейсбуці: «Дарувати подарунки посадовим особам з нагоди 8Березня – несучасно та неетично». Окрім того, Оксана назвала таку практику радянською традицією. Цей пост стосувався подарунка голови Державної фіскальної служби України Романа Насірова (нині відсторонений від посади), який з нагоди свята подарував заступниці Голови Верховної ради України парфуми та букет квітів. Попри це, 8 Березня для Оксани Сироїд – звичайний день. «8 Березня не святкую», ‒ коротко пояснила пані Оксана.
Світлана Войцеховська, співголова міжфракційного об’єднання «Рівні можливості» не надає особливої ваги Міжнародному дню захисту прав жінок. «Це простий вихідний день. А квіти мені мої чоловіки дарують постійно й незалежно від сезону», – відповіла «Повазі» пані Світлана.
«За права жінок варто боротися щодня, а не згадувати про них раз рік!», – звучить та пишеться в публічному просторі. Однак призначення окремого дня для того, щоб приділити увагу правам жінок, ніяк не заперечує важливості щоденної поваги до жінки. Чому в календарі, який запропонував Інститут національної пам’яті, традиційним святом уважається День матері, деякі релігійні християнські свята, а також Новий рік? Можна пригадати, що День матері – комерційне свято, яке Україна запозичила у США. Святкування Нового року саме першого січня теж можна інтерпретувати як частину радянської пропаганди, а християнські свята в запропонованому календарі (які названі традиційними) дисонують із 35 статтею Конституції України («Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа – від церкви».
Виникає враження, що Україна на офіційному рівні не цінує права жінок, хоча цінує жінку як матір, однак материнство – це не єдина й не визначальна функція жінки.
«Ми вважаємо, що прогрес відбувається шляхом об’єднання людей з усіх суспільних верств, які рухаються вперед задля позитивних змін», як написано в місії GlobalGenderGapReport. Не знаю, наскільки буквально варто сприймати підрахований час, коли ми досягнемо гендерної рівності, але, мабуть, наївно думати, що колись боротьбу зі стереотипами можна припинити.
Пост Михайла Дугіна, чоловіка, який позиціонує себе журналістом. Цей пост звертає увагу не на професійні якості посадовців, а на їхню стать та зовнішність, об’єктивізує посадовиць.
Катерина Мацюпа
