Швеція посідає одне з перших міст у світі серед країн, де громадяни поважають цінності гендерної рівності: ідею про те, що чоловіки та жінки мають рівний доступ до влади, гідної винагороди за працю та впливу у суспільстві.
Зокрема, такі показники присутні у Global Gender Gap Report 2012. Більшість шведів переконані у тому, що чоловіки та жінки мають право на збалансований розподіл оплачуваної роботи та сімейних обов’язків, пише pravda.com.ua.
Розповідає Малін Фарегберг Вікстром, Стокгольм, журналістка.
Дискримінаційний Акт
Багато що в поточній ситуації Швеції з гендерною рівністю можна пояснити сильною традицією громадянського суспільства, історією жіночого руху та політичною волею до того, щоби зробити гендерну рівність одним із пріоритетних питань в країні.
Наприклад, 2008-го року був прийнятий так званий Дискримінаційний Акт, який замінив сім антидискримінаційних законів. Велике місце в цьому документі посідають питання запобігання дискримінації на підставі статі та рівні права чоловіків та жінок.
Міністр з питань гендерної рівності та Омбудсмен з питань рівності
В Швеції існує міністр з питань гендерної рівності: він відповідає за дотримання принципів рівності в різних сферах життя, від освіти до працевлаштування. Цю посаду зараз посідає Марія Арнхольм, але вона рідко бере участь у публічних дебатах.
В країні існує також державна агенція “Омбудсмен з питань рівності”. В ній працює близько 90 співробітників, а очолює її Агнета Броберг. В сферу діяльності агенції входить контроль за дотриманням рівності незалежно від статі, релігії, етнічного походження: саме до омбудсмена надходять скарги щодо недотримання “Дискримінаційного акту”: тоді омбудсмен безкоштовно представляє позивача в суді.
Сексизм та фемінізм
Звісно, Швеція пройшла доволі довгий шлях, аби досягти нинішнього стану речей. “Але разом з тим, ще багато чого треба зробити в цій сфері”, – визнає Малін. Жінки в Швеції все ще заробляють менше за чоловіків, в країні все ще відбуваються акти сексуального насильства – усі ті проблеми, які існують в багатьох країнах.
“Водночас, з власного досвіду можу сказати, що я багато часу провела у пострадянських країнах – Росії, Україні, Молдові. І мене завжди вражало, наскільки поширеним є сексизм. Я не хочу сказати, що цього зовсім немає у Швеції, але у пострадянських країнах відсутнє суспільне обговорення цих проблем. Політики, наприклад, можуть робити відверто сексистські заяви, і не мати жодних проблем – більшість людей навіть не розуміє, в чому проблема”, – розповідає Малін.
“Мені часто здавалося, що у пострадянських країнах людям не вдається аналізувати цю проблему на структурному рівні. Один із моїх російських друзів якось сказав мені, що не розуміє, чому ці питання так мене хвилюють. “Жінки привабливіші за чоловіків, тому зрозуміло, що їх частіше використовують у рекламі. Мені було також сумно бачити, скільки часу жінки у пострадянських країнах витрачають на свою зовнішність. В Росії я проживала в квартирі з двома дівчатами. Вони вдягалися протягом однієї години, тоді як мені вистачало 15 хвилин”, – каже вона.
У Швеції, як і в багатьох інших країнах, люди і досі часто погано сприймають фемінізм. Вони його не розуміють і асоціюють із чимось поганим. Водночас, у Швеції наразі відбувається нормальна “здорова” дискусія про фемінізм, та діє феміністська політична партія. Багато чоловіків в Швейції підтримують фемінізм, або, принаймні, розуміють, що важливим є мати рівне суспільство.
Гендерна рівність в родині: відпустка по догляду за дитиною
Швеція почала залучати чоловіків до практики відпусток по догляду за дитиною малого віку ще в середині 1970-х років. Сьогодні тривалість відпустки по догляду за новонародженою або усиновленою дитиною становить 480 днів. Цю відпустку сьогодні будь-хто з батьків може брати по місяцю, по тижню, по дню і навіть по годині.
На практиці, сьогодні цю відпустку все ще переважно беруть жінки: за статистикою 2012-го року, наприклад, лише 24 відстотки відпусток брали чоловіки. Водночас, як ми вже писали в одному із попередніх матеріалів, 90 днів з загальних 480 надається окремо кожному з батьків – цю відпустку кожен з них зобов’язаний взяти, і не може передати іншому.
 |
| Фото з Flickr (by Peter Werkman) |
Це означає, що шведи-чоловіки як мінімум 3 місяці сидять вдома в дитиною малого віку: як правило, це відбувається, коли дитина досягає одного року. Якщо дитина всиновлена, то правило 480 днів набирає силу з моменту появи дитини вдома.
“З власного досвіду, серед моїх друзів з дітьми помітна тенденція до того, що і жінки, і чоловіки залишаються вдома з дитиною. В Стокгольмі часто можна побачити татусів з візочками на вулиці. Здається, це стає модою”, – розповідає Малін.
Уряд Швеції дуже рано зрозумів, що підтримка гендерної рівності та можливостей для жінок успішно поєднувати роботу та кар’єру є запорукою народжуваності. Народжуваність у Швеції, порівняно із іншими європейськими країнами, висока: 1.67 дитини на одну жінку дітородного віку. Водночас, народжуваність в Швеції помітно стабільніша, аніж в інших країнах Європи, які упродовж ХХ століття пережили різкий спад.
Гендерна рівність на роботі
Дві важливі глави Дискримінаційного акту присвячені проблемі гендерної рівності на роботі. По-перше, існує вимога, щоб усі працівники активно промотували рівність в колективі. По-друге, закон забороняє будь-які дискримінації на ґрунті статі та гендеру. Зокрема, будь-яка несправедливе ставлення до працівника, який взяв чи збирається брати відпустку із догляду за дитиною, забороняється.
 |
| Фото з Flickr (Brittni Wood) |
Статистика говорить, що в середньому, жінки в Швеції отримують 94% від заробітної плати чоловіка, тобто доходи жінок на 6% поступаються доходам чоловіків. Але ці відмінності пояснюються вибором професії та сектору (державного або приватного). Також помічено, що у приватному секторі відмінність розмірів заробітних платах чоловіка та жінки більша.
Жінки на керівних посадах та в політиці
Політика гендерної рівності має подвійну мету: по-перше, контролювати справедливий розповіл ресурсів поміж статями, а по-друге – намагається створювати рівні можливості для досягнення влади та різних можливостей.
В професійному житті, відсоток жінок на керівних посадах останніми роками зростає. Наприклад, якщо у 2006 році лише 29% компаній (державних або приватних) очолювали жінки, то в 2012-му році цей показник досяг 36%.
Після виборів 2010-го року, 45% місць у парламенті Швейції посіли жінки, порівняно з 47% у 2006-му році. З 24 міністрів уряду 13 – жінки. Це означає, що близько половини людей при владі – жінки. Лише невеликий відсоток європейських країн може похвалитися таким рівним представництвом обох статей у політичному житті країни.
