Є чимало хвороб, пов’язаних із психологічним станом чи екологією. Але чимало проблем, обумовлених генетично. Такі хвороби проявляються під час впливу тригерних факторів. Це може бути стрес. Перевтома. Погана екологія чи харчування. Хай як казково це звучить, але більшості можна запобігти активним способом життя та правильно підібраним харчуванням, – переконана Марія Черенько, лікарка-ендокринологиня, кандидатка медичних наук.
Сама ж Марія завжди була дуже активною дитиною. З дитинства відвідувала майже всі гуртки в палаці дітей та юнацтва неподалік від дому. Училася практично всього: від плетіння килимів до циркового мистецтва. Відвідувала хор, грала на скрипці в дитячому симфонічному оркестрі.
Завжди знала: буде лікарем
Росла в медичній родині. Дідусь Черенько Макар Петрович – професор, хірург (усі питання загальної хірургії). Бабуся – стоматолог. Тато Черенько Сергій Макарович – професор, ендокринний хірург із величезною практикою в загальній хірургії. Дядько Маркулан Леонід Юрійович – кандидат медичних наук, доцент, хірург. Тітка Черенько Тетяна Макарівна – професор, невролог. Двоюрідна сестра – кандидат медичних наук, невролог.
Брат вирішив не йти в медицину, бо не дуже любить спілкуватися з людьми. Натомість закінчив фізичний факультет в університеті Шевченка, став раліо-фізиком і тепер займається медичною апаратурою (збирає мрт, КТ, ангіографи).
Марія росла з глибоким переконанням, що найкраща професія у світі – лікар
Вона бачила, що родичі завжди були порядними в роботі й домашніх справах. Допомагали пацієнтам, як могли. Це було настільки природнім, що справді надихало. Тому, коли чула щось негативне про лікарів у дитинстві, не могла зрозуміти: хіба таке може бути?
Змалечку бачила інший бік: величезну повагу й любов пацієнтів до своїх лікарів. Любов і піклування родичів про пацієнтів.
До мами, Світлани Олександрівни (професорки, фтизіаторки), увечері додому приїжджали пацієнти з рентгенівськими знімками. Мама брала на себе відповідальність і приймала серйозні рішення. Щодо операцій, то дещо робилося навіть на кухні. Зашивалися голови й пальці, знімалися шви… Навіть собаці довелося пережити домашню операцію: тато Марії обрізав йому хвоста. Після цього 4-річний брат казав: «Нас у родині 5: тато, мама, Маша, я і Браун (собака) – і всі хірурги!»
Студентська реальність
Оскільки з вибором спеціальності все вирішилося просто і швидко, у 10 класі Марія перейшла в медичний ліцей. Поки друзі гуляли та веселилися, майбутні медики багато працювали у 2 зміни. Перша – в університеті, на кафедрах фізики, хімії та біології. Друга – у школі, за підготовкою шкільних предметів. Ці роки були важкими. Тому перші 2 роки в університеті не здавалися аж такими складними.
Чого не вистачало на перших курсах – як не дивно, медицини. Було багато базових предметів, а розуміння, навіщо саме вони потрібні, замало. Це спантеличувало. Але Марія завжди любила навчатися, була відмінницею. Школу закінчила зі срібною медаллю. Як і медичний ліцей. А університет уже закінчила з червоним дипломом.
На старших курсах почала вважати, що для вступу в медичний люди мали би проходити психологічне тестування
Для того, аби вчасно виявляти людей, які не мають жодного уявлення, з чим вони збираються працювати. А бажання вступити до медичного в таких людей пов’язане зі статусністю або прибутковістю професії. На думку Марії, це ніяк не може бути стимулом для того, аби піти в медицину.
Медицина – це любов і натхнення. Марія згадує з часів навчання багатьох надзвичайних особистостей, які надихали і ставали прикладом для студентів. Найбільше запам’яталася кафедра інфекційних хвороб, яка знаходиться на базі Олександрівської лікарні. Декілька лікарів були просто фантастичними. Саме там працював улюбленець студентки – доцент Анастасій, який вів гурток інфекційних хвороб. Завдяки цій кафедрі студенти починали займатися наукою, і вже з 4-5 курсу їздили на студентські конференції. Зокрема, у Берлін.
Дуже сильними були кафедри офтальмології, які справді допомагали. Але були й кафедри, які хотілося забути, разом із людьми, які незрозумілим чином потрапили у медицину, із ними не хотілося мати нічого спільного.
Наразі Марія працює ендокринологинею.
Ендокринологія – дуже складна наука, яка містить багато інших терапевтичних напрямків
Трапляються дуже-дуже складні випадки, які вдається зрештою розплутати та вилікувати людину. Це чимось схоже на роботу детектива.
Основні складнощі – після кафедри ендокринології студенти виходять абсолютно не підготовленими. Мають лише приблизні уявлення про роботу щитоподібної залози й жодних уявлень про інсулінотерапію для хворих на цукровий діабет.
Усе це мусять потім вивчати самостійно.
Ендокринологія загалом має кілька напрямків. Багато хто вважає, що основне – це робота щитоподібної залози. Насправді це лише третина діяльності. До того ж, не найцікавіша.
Друга третина пацієнтів – це хворі на цукровий діабет І і ІІ типу.
Найцікавіша для лікаря категорія пацієнтів – це люди з автоімунними захворюваннями. Або пухлинами залоз: гіпофізу, паращитоподібної та підшлункової залози, яєчників та яєчок.
Ніколи не втомлюєшся пізнавати щось нове
Перелік хвороб, із якими стикається ендокринолог, величезний. Треба весь час щось читати, аби бути в темі. Бути на хвилі, розуміти, як лікують та діагностують такі хвороби у світі.
Син Марії якось сказав їй: «Мамо, ти ж нікого не лікуєш, ти тільки розмовляєш із пацієнтами». У чомусь це правда, адже робота ендокринолога нерідко зводиться до усного консультування й аналізу історії хвороби.
Додаткові проекти
З минулого року стала ФОПом, відтоді багато часу займає організація роботи приватного кабінету. Також бере участь у соціальних проектах, присвячених навчанню пацієнтів та лікарів. Читає лекції для ендокринологів.
Улюбленим залишається проект «Життєлюб». Завдяки йому пенсіонери дізнаються про відпочинок та про те, як налагодити побут. Марія захоплюється цими людьми: їхньою яскравістю, цікавістю, розумом: «Добре було би зберегти таку енергію в їхньому віці».
Працювати з хворими складно
Часом це дуже виснажує психологічно. Марія – з тих людей, які дуже переживають за пацієнтів. Може плакати, розчулившись під час прийому. Або прокидатися вночі від хвилювання за перебіг того чи іншого лікування.
З хворими важко, бо більшість проблем справді складні: цукровий діабет, захворювання щитоподібної залози. Взаємодія з хворими вимагає передусім саме психологічної роботи. У часи, коли психологічна сторона проступає особливо яскраво, лікар може пошкодувати, що на університетських курсах не вчився розмовляти з пацієнтами.
Що допомагає зберегти здоров’я?
Якщо пацієнт налаштований перемогти хвороби – йому це, швидше за все, вдасться. Чи не найважливіше при цьому виконувати рекомендації грамотного лікаря.
Зараз, на жаль, чимало людей звертаються за допомогою до лікаря Гугла. А він не так допомагає, як шкодить. Адже люди читають не ті сайти, відповідно, дотримуються не тих порад, які могли би допомогти.
До того ж, люди більше вірять порадам сусідів та родичів, які будуються на поодиноких випадках, аніж лікарям, що мають велику вибірку вдалих та невдалих підходів до лікування певних хвороб.
Лише лікар має досвід та інформацію з міжнародних товариств зі статистично правильними даними щодо лікування та діагностики. Саме це, звичайно, відрізняє рекомендацію лікаря від поради сусідки.
Найбільше заважає зціленню зневіра пацієнта
Втома та небажання виконувати поради лікаря також грають не останню роль. Часто буває, що лікар рекомендує змінити спосіб життя або харчування. Людині це складно, бо хочеться отримати чарівну пігулку, яка змінить усе без зусиль. Але цих зусиль ніхто, крім самого пацієнта, докласти не може. Саме від цього часто залежить результат: видужає людина чи ні.
Немає ідеального лікаря або пацієнта. Коли просять порадити кращого лікаря, завжди є вірогідність, що той, хто буде кращим для одного пацієнта, може зовсім не підійти іншому.
Деякі люди справді люблять свої хвороби
Раніше це здавалося мені геть нереальним. Але з досвідом розумію, що справді є люди, які живуть своєю хворобою. Смакують симптоми. А часом навіть можуть свідомо шкодити собі. Наприклад, нещодавно приходила пацієнтка, яка вирішила, що в неї погано працюють наднирники, і почала пити стероїдні препарати, гормони. І завдала непоправної шкоди організму.
На неї чекає багатомісячна робота над тим, аби перестати приймати ці препарати. Зараз уже навіть Марія не впевнена, що наднирники пацієнтки колись працюватимуть нормально.
Відмінності роботи в жіночому та чоловічому колективах
В Україні дуже мало лікарів-ендокринологів чоловіків. Тому ми з ними співпрацюємо не часто, і проблем жодних немає. У цій спеціальності пацієнтам також нормально працювати з лікарями обох статей.
Різниця в роботі в жіночому й чоловічому колективі часто відчувається, коли жінка йде в декретну відпустку. За цей час усі пацієнти переходять до інших лікарів. Опісля жінка йде на нове місце, де всі вже встигли обігнати її на кар’єрному шляху. Тож, у неї немає публікацій, можливості покращити свою позицію щодо зарплатні.
Чоловіки в цей час насолоджуються постійною роботою. А керівництво нерідко зауважує, що їм легше працювати з чоловіками, у яких не хворіють діти й немає декретів.
Але робота надихає.
Вибором професії та спеціальності Марія щиро пишається й мало не щодня говорить у родинному колі та серед пацієнтів про те, як любить свою роботу, як їй подобається допомагати людям та як шалено вона радіє успіхам кожного видужання. Особливо їй подобається викривати та ставити рідкісні діагнози, спрямовуючи пацієнтів на шлях видужання.
Третина жінок має проблеми щитоподібної залози
Більшість пацієнтів Марії – жінки. Найчастіше вони звертаються через зниження функції щитоподібної залози. Через вузлові утворення, порушення менструального циклу або гормонального фону. Менопаузу. Звертаються також при бажанні завагітніти.
Є чимало проблем, яких можна уникнути завдяки профілактиці
Наприклад, проблема ожиріння, яка є пандемією у світі. Вона призводить до розвитку метаболічного синдрому, гіпертонії, цукрового діабету. Зрештою, можна стати дуже хворою людиною. З артрозом, остеохондрозом, цілою купою проблем. Практично все це можна попередити, якщо стежити за харчуванням та вести активний спосіб життя.
Також дуже зараджує регулярне обстеження у лікарів, яким ви довіряєте і які добре себе зарекомендували як спеціалісти.
Топ-7 порад для здоров’я жінки:
- Активний рухливий спосіб життя. Спорт. Це може попередити більшість проблем.
- Здоровий і різноманітний раціон. На це варто витрачати гроші.
- Контроль ваги.
- Регулярні візити до гінеколога. Вони мають розпочинатися рано.
- Вакцинація. Зокрема від папіломавіруса. Це може захистити від раку шийки матки.
- Планування вагітності. Знати, що обидва партнери – здорові.
- Підтримання психологічного здоров’я: здорові стосунки з партнером, профілактика оточення, візити до психолога.
Бо темп життя зростає – і кількість тривожних та депресивних розладів зростає з кожним роком.
Дізнатися більше, познайомитися з Марією та іншими експертками можна 20 листопада на Третій науковій вечірці: настрій і гормони. Повага запрошує)
Підготувала Вероніка Новікова
