Основою могутності будь-якої сучасної держави, у тому числі військової сили, є економіка у її зв’язку з фінансами. Річний бюджет, як план розподілу ресурсів за сферами життєдіяльності нації, обчислюється у грошових одиницях. А курс грошової одиниці перш за все залежить від здатного працювати населення країни і, відповідно, від доступних вакансій для найманого персоналу та доходів приватних підприємців.
Звичайно, державні фінансові інститути та багато інших чинників впливають на курс грошової одиниці. Але якби ніхто в державі з багатомільйонним населенням не працював або ж якби відсоток працюючого населення був незначним, то в довгостроковій перспективі ніякі заходи не змогли б поліпшити стану нації.
Крім того, саме громадяни ‒ а не фінансово-матеріальні ресурси ‒ є джерелом новаторських ідей і креативу, на якому базується різнобічний прогрес людства та еволюційний ріст цивілізації. У наш час окремі особистості за кілька років стають мільйонерами просто тому, що вони звернули увагу на перспективну думку. Отже, зароблені працюючим населенням кошти надалі витрачаються на сплату податків і споживання товарів з послугами. Тобто одними й тими ж людьми та сім’ями формується довгостроковий ВВП-цикл, оскільки люди працюють і за винагороду праці купують:
Водночас на зростання доходів від комерції впливають культурні та релігійні традиції на певній території, наприклад, у країнах Сходу. Якщо свинина та алкоголь не користуються попитом із релігійних міркувань, то це з повагою можна зрозуміти, але, суто з економічної точки зору, на внутрішньому ринку відсутні відповідні національні виробники, не буде додаткових робочих місць і проблема безробіття поряд із соціальним субсидуванням може бути гострішою.
За аналогією, якщо гендерна дискримінація є «суспільним стандартом», то такий складник культури не дозволяє повністю використати людський ресурс, а національний бюджет не дораховується величезної суми фінансових надходжень. В умовах глобалізації та практично безмежної конкуренції у форматі 24/7, завдяки інтернет-технологіям, сукупність «незначних» проблем і недоліків урешті-решт може призвести до втрати державою своєї позиції на міжнародних ринках.
Варто враховувати, що число осіб жіночої статі не набагато відрізняється від чисельності чоловічої статі. Згідно з доповіддю ООН «Жінки світу у 2010 році: тенденції і статистика», чоловіків на планеті на той час було лише на 57 мільйонів більше, аніж жінок. Цю цифру підтверджує довідник ЦРУ «Книга фактів світу», за якою приблизне співвідношення чоловік/жінка у 2016 році склало 1,015/1. У зазначеній доповіді ООН вказано, що на той час серед керівників 500 найбільших корпорацій світу було 13 жінок, а на цьогорічній 61-й сесії Комісії зі становища жінок у штаб-квартирі ООН було опублікована наступна статистика:
а) головами країн та урядів у світі є 17 жінок;
б) жінок-парламентарів у світі 23 відсотки;
в) жінок-міністрів у світі 18 відсотків.
Виходячи з інформації структури «ООН-жінки», а саме статистики доповіді «Прогрес жінок світу в 2015-2016 роках: перетворення економічних систем і реалізація прав», глобальна економіка, орієнтована на чоловіків, не тільки десятиріччями розвивається й за рахунок значних зусиль жінок, але також має суттєві фінансово-матеріальні втрати через гендерну дискримінацію у сфері трудового законодавства та заробітної плати. Адже краще працює той співробітник, якому забезпечують ліпші умови праці та кар’єрні перспективи. Іншими словами, жіноча стать, яка складає близько п’ятдесяти відсотків людства, могла й може зробити цей світ набагато кращим більшою участю у ВВП-циклі як джерелі наповнення державних бюджетів і поліпшення загального рівня життя. Таким чином, для будь-якої країни, навіть із колосальними природними ресурсами, забезпечення економічних прав жінок та організація гідних умов праці для них є стратегічно вигідними кроками.
Як часто буває у ключових питаннях, Західна Європа та Північна Америка на багато кроків попереду щодо переваг від гендерної рівності. Та це й зрозуміло, оскільки в умовах глобальної конкуренції Китай та Індія мають величезні переваги у формі чисельності населення як ресурсу майбутнього домінування на світовій арені. Уже давно час і нам відмовитися від середньовічних пережитків. Адже якщо повага до жінок та реалізація їхніх прав – це слабкість, то чому ж розвинуті держави залишаються у виграші?
Михаїл Марченко,
представник європейської неофіційної журналістської групи «Messengers»
