Ейджизм, лукізм та фетшеймінг — ці слова добре відомі Мей Маск, одній із успішних супермоделей. Їй 72 роки, вона досі активно працює, ба більше — зараз найкращі роки її кар’єри. Вона – втілення боротьби зі стереотипами в цій сфері, де соціальні зміни впроваджуються пізніше, ніж з’являються колекції на наступний сезон.
Найяскравіший випадок був із обкладинкою журналу New York Magazine. Мей на ній 62, вона сфотографувалася оголена — і з чималим вагітним животиком. Фото схоже на обкладинку Vanity Fair, де на 7 місяці вагітності у 1991 році з’явилася в такому ж ракурсі Демі Мур. Мей же ілюструвала основну статтю випуску, присвячену жінкам, які стають мамами після п’ятдесяти. Животик їй додали у Photoshop, паралельно відзнявши також молодшу жінку. Ось як у своїй книжці «Жінка, яка має план» (Vivat, 2021) це описує сама Мей:
«Їм були потрібні природні знімки, але з різким освітленням, бо вони хотіли, щоб я мала вигляд на всі сімдесят. Мені було шістдесят два, і мене хотіли ще трохи зістарити. Я не заперечувала, бо це було вже не вперше. На мені були трусики тілесного кольору й силіконові накладки на груди, але я все одно почувалася цілком оголеною.
На фотосесію також запросили жінку, яка за кілька днів мала народити. Вона забула про своє татуювання внизу живота, тож його потім довелося фотошопити. Нас обох сфотографували, а тоді її живіт «причепили» мені, щоб я здавалася вагітною.
Це фото миттєво розлетілося світом. Воно з’являлося на телебаченні та в газетах під заголовками: «А чи не застара вона для цього?», «Чи варто жінкам народжувати після 50?» тощо. За кілька місяців на ще одній фотосесії мене привітали з тим, що мені вдалося так швидко схуднути після вагітності. Я сказала їм, що не була вагітна, адже мені вже шістдесят два!
Потім мене часто запитували: «Ви почувалися комфортно, знімаючись оголеною?» Ні! Мені було страшенно некомфортно й соромно. Але цих емоцій не помітно на моєму обличчі, бо я професійна модель. Я погодилася знятись оголеною, бо довіряла обом журналам. Тепер я знаю, як це, тож немає сенсу погоджуватися на таку фотосесію ще раз».
Не лише вікові стереотипи щодня розвіює Мей, посміхаючись із обкладинок та реклами CoverGirl. Мей була моделлю «розміру плюс», коли вже хотіла покинути модельний бізнес та навчати інших дівчат. Але в агентстві її учениць не взяли, запропонувавши натомість роботу їй, адже моделі plus size тоді якраз лише ставали помітним трендом у цьому бізнесі. Жінки хотіли бачити реалістичніші фігури, зіставляючи з моделями себе; нарешті на це з’явився попит, і Мей була фактично біля його джерел.
Мей проти одержимості красою: «Я ніколи не розуміла, чому в Америці тільки й мови, що
про красу. У Південній Африці в жінках цінують розум, риси характеру й почуття гумору. Це значно важливіше, ніж краса. Мені казали: «Ти весела». І я думаю, що так і було». Вона не витрачає багато на власний стиль — знайшла собі подругу, яка допомагає підібрати одяг на заміну дієтологічних консультацій від Мей (так, за фахом вона — дієтолог), але сама майже не читає про моду.
Їй подобається досліджувати нові технології, копирсаючись в інтернеті у пошуках питань, як працюють нові функції у соцмережах. Мей знає, що щастя заховане не в гламурному образі, а в близьких і в гармонії з собою. Переживши домашнє насилля, вона зважилася йти далі, покинула чоловіка та твердо вирішила створювати зі свого оточення ту картину світу, яку хоче перед собою спостерігати.
Вона — прекрасна рольова модель, і якщо щось і варто взяти з її мемуарів «Жінка, яка має план», то це непереборне прагнення вчитися, вихід за рамки штучних вікових обмежень та впевненість у собі. Ось що справді красиво.
Юлія Перекрест
