У Києві чи не щодня відбуваються події про інформаційні технології: зустрічі, презентації, обговорення, конференції, форуми, семінари, лекції. Якось довелося мені бути на одному з таких заходів – представленні нової ІТ-компанії. Подія зібрала більше сотні охочих послухати про компанію і, можливо, отримати роботу. На стійці для реєстрації працювали дівчата, кейтерингом займалися дівчата, листівки роздавали дівчата. У той час як у переповненій залі абсолютну більшість складали чоловіки (слухачі і спікери). На жаль, це не виняток із правил.
І хоча кількість жінок в українському сегменті ІТ в 2017 році склала 20% (за даними дослідження DOU “Жінки в ІТ: портрети, плани, мотивація”), технічна сфера – все ще “чоловічий клуб”. А з огляду на те, які рольові моделі пропонують деякі ІТ-заходи, це й не дивно.
Аби жінки цікавилися й долучалися до інформаційних технологій, розробок, потрібні інші моделі – жінок-програмісток. “Коли ми бачимо одна одну й бачимо, як кожна з нас розвивається – це допомагає і нам самим досягати успіхів і йти далі, незважаючи на стереотипи”, – кажуть в ініціативі “Women Who Code Kyiv”, яка другий рік підтримує платформу для спілкування, підтримки та саморозивтку жінок-інженерок Києва.
Програмувати і втримувати баланс обох сфер
Киянка Оксана Боровик ось уже кілька місяців освоює нову професію – інженерки з контролю якості у відомій ІТ-компанії. Цьому передував рік підготовки та пошуку роботи в сфері ІТ, а також активна участь в ініціативі жінок-інжеренок Women Who Code Kyiv. Спільнота стала для Оксани місцем, де вона змогла отримати знання, підтримку, потрібні контакти та натхнення.
– Я дізналася про безкоштовний курс вступу до програмування мовою Python від ініціативи Women Who Code Kyiv, подала заявку і, на щастя, мене обрали, – розповідає Оксана. –Після закінчення курсу я продовжила навчання самостійно, відвідувала заходи та воркшопи ініціативи, і це допомогло мені остаточно визначитися, чим я хочу займатись.
ІТ – нова сфера для Оксани, адже 15 років вона працювала у фінансовій сфері. Це був нелегкий, але важливий крок зміни професії. На цьому шляху донька та чоловік підтримували жінку.
– Вважаю, що реалізація в сім’ї так само важлива для жінки, як і кар’єра. Намагаюся витримати баланс обох сфер, – каже Оксана.
Розвиватись і розвивати, навчатись і навчати, ділитись досвідом і отримувати знання, говорити і бути почутими, долати стереотипи і здобувати успіх – це лише частина того, заради чого об’єдналися більш ніж 1200 дівчат та жінок із Києва в ініціативу Women Who Code Kyiv.
Women Who Code – це міжнародна ініціатива з центром в Атланті (США), заснована в 2011 році. В Україні вона стартувала у Вінниці в 2015 році, а на початку 2017 року в Києві Women Who Code Kyiv. За цей час активістки Women Who Code Kyiv організували 27 заходів, які відвідали близько 1200 людей. Головна місія ініціативи – допомагати жінкам досягати успіхів у сфері технологій, показувати, що жінки-спеціалістки в Україні, в Києві є, давати їм публічну платформу для виступів. Це простір, де жінки можуть комфортно й безпечно себе почувати: обмінюватися досвідом, навчатися в інших, розвивати себе як лідерок, а також за потреби спілкуватися на теми, про які чоловіки можуть не знати і з якими вони не зіштовхуються.
“Повага” вже писала про перші кроки ініціативи, її місію і завдання. В березні 2018 року ініціатива Women Who Code Kyiv відсвяткувала свою річницю, і ми вирішили поспілкуватися з директорками спільноти Христиною Скопик та Наталією Ільченко.
- Під час святкування першого Дня народження ви розповідали, що протягом року у вас відбулося 20 різнопланових заходів – зустрічі, навчання, курси та інше. Організація заходів, сувенірна продукція, запрошення спікерів – це все кошти, ресурси. Хто вам допомагає і підтримує?
Христина Скопик: Нам допомагають багато ІТ-компаній, вони надають приміщення для подій, допомагають нам закупити подарунки для доповідачок і аудиторії. Це дозволяє зробити наші події якіснішими і приємнішими для всіх учасниць. В нас також багато підтримки від самих учасниць ініціативи. Вони витрачають багато свого часу і зусиль на всі організаційні процеси, дехто допомагає фінансово.
“Різноманіття в колективах ІТ-компаній тільки сприяє розвитку”, – Наталія Ільченко, директорка Women Who Code Kyiv.
Наталія Ільченко, директорка Women Who Code Kyiv: Загалом допомагають усі небайдужі люди, які розділяють нашу місію: надихати жінок на розвиток. І ми раді, що багато українських ІТ-компаній розуміє, що різноманіття в колективах ІТ-компаній тільки сприяє розвитку продукту. Тому вони, так само як і ми, хочуть долучати жінок-фахівчинь у свої проекти.
- За цей рік у вас уже, напевно, викристалізувалося розуміння, чому жінкам потрібно гуртуватися в такі ініціативи і що вони дають жінкам-інженеркам. Чи можете поділитися?
Христина Скопик: В українському сегменті ІТ жінок лише 20 відсотків. Наше бачення таке, що жінки мають бути пропорційно представлені в ІТ і як технічні лідерки, і як керівниці, і як засновниці стартапів, і як членкині правління та інженерки. Саме тому ми створили спільноту Women Who Code в Києві.
Сфера ІТ зараз дуже приваблива: вона креативна та досить високооплачувана в Україні, і ми хочемо, щоб жінки мали безперешкодний та рівноправний доступ до неї, щоб на шляху кар’єри в них виникало менше перепон. Уявіть тільки, як інформаційні технології трансформують майже все, що ми знаємо. І якщо в такій інноваційній сфері жінки не будуть пропорційно представлені, то це означає, що ті трансформації і продукти, які стають нашим повсякденням завдяки технологіям, також не враховуватимуть думки й бачення жінок.
Тобто, виходить, що половина населення планети буде жити в світі, в якому не враховано їхньої думки, потреб та бачення. Тому, на мою думку, такі спільноти необхідні не тільки жінкам, а й загалом громаді, адже ми показуємо, що є програмістки, які роблять цікаві проекти, а їхня видимість змінює наше сприйняття ІТ як суто чоловічої справи. Також не варто забувати, що сфера ІТ є досить високооплачувана. Тому жінки, які там працюють, стають більш фінансово незалежні. А ще однією з переваг є те, що ми знаходимо вакансії й інші кар’єрні можливості одна через одну завдяки так званому “сарафанному радіо”. В нас є як мінімум три випадки, коли наші учасниці радили когось на роботу в своїй компанії й ті успішно отримували бажане місце.
“Якщо жінки не будуть пропорційно представлені в ІТ, то це означає, що ті трансформації і продукти, які стають нашим повсякденням завдяки новітнім технологіям, також не враховуватимуть думки і бачення жінок”, – Христина Скопик.
- То які проблеми є найбільш нагальними для жінок в сфері ІТ?
Христина Скопик: Проблеми жінок в ІТ-сфері можна розділити на дві складові. Перша – жінки менше впевнені в собі, коли справа доходить до технічних завдань. Тому ми створили спільноту, де про такий стрес можна забути й навчитися одна в одної більшої впевненості. Друга – це те, що ІТ-сфера часто може бути недружньою до жінок. І знову ж таки, наша спільнота – це місце, де ми можемо підтримувати одна одну в таких ситуаціях, радитися й ділитися досвідом, як справлятися з такими недружніми випадками. Ось до прикладу одна історія такого недружнього ставлення, яка трапилася з однією з наших організаторок. Коли вона і її колега-чоловік презентували свій проект керівництву, там їм запропонували різні зарплати, їй – менше. Обґрунтуванням керівника було те, що, мовляв, “у вас є чоловік, навіщо вам багато заробляти?” Часто жінкам треба працювати набагато більше, ніж їхнім колегам-чоловікам, щоб отримати таку ж винагороду чи підвищення (в компанії Google чоловіки отримують переважно більшу зарплатню й бонуси на однакових позиціях, – “Повага”).
У нас не сприймають жінок-лідерок (керівниць на вищих посадах частіше сприймають як агресивних, ніж їхніх колег-керівників), жінок частіше вважають некомпетентними чи менш компетентними, жінки частіше чують зневажливі коментарі на свою адресу на робочому місці. Звичайно, такі явища не повсюдні. Багато компаній зараз дуже адекватно будують свою політику щодо упереджень та несправедливості на роботі. Але всі вищезгадані випадки існують і вони формують загалом недружню атмосферу для жінок.
“У вас є чоловік, навіщо вам багато заробляти?”, – керівник однієї з ІТ-компаній
- Коли говорять про жіночі спільноти, так і лізе в голову питання про чоловіків. Чи вони долучаються до Women Who Code Kyiv? Якщо так, то яка їхня роль?
Наталія Ільченко: Ми не закрита спільнота, яка не сприймає чоловіків чи протиставляє себе чоловікам. Ми відкриті до всіх, хто поділяє наше бачення і цінності. На наші події можуть і приходять ті люди, які підтримують нашу організацію та місію, і, звісно ж, серед цих людей є і чоловіки. Ми завжди раді бачити їх як учасників, а також і спікерів. Єдиною вимогою для всіх, хто хоче відвідати, бути спікером чи спікеркою наших подій, є дотримання нашого Кодексу поведінки.
- Ви самі є представницями ІТ-сфери. Окрім того, багато спілкуєтеся з учасницями спільноти, обмінюєтеся своїми проблемами та успіхами. Які поради професійні, особисті поради ви можете дати жінкам, дівчатам, які хочуть чи пробують себе в цій сфері?
Христина Скопик: Будьте завжди сміливими! Подавайтеся на вакансії, ідіть на інтерв’ю, перемагайте або програвайте, але дійте. Шукайте можливість і пропонуйте свою кандидатуру як доповідачки на конференції чи навчальні курси. Пропонуйте свої ідеї на робочих зустрічах і висловлюйте свою критику чи невдоволення. Загалом порада бути сміливою – це найбільш поширена порада від жінок, які працюють у сфері вже багато років. На конференції WWCode Connect, що відбувалася цієї весни в Сан-Франциско, я була слухачкою панельних дискусій із програмістками, менеджерками й засновницями компаній. Усі вони розповідали свої історії успіху, починаючи з фрази “Я боялася, але знайшла в собі сміливість…”. Цей урок від них треба запам’ятати.
Наталія Ільченко: На заходах, зустрічах ми часто чуємо запитання від дівчат: “А чи не запізно починати?..” Так от, починати ніколи не пізно. Сфера ІТ настільки різноманітна й цікава, що вибравши “свій” напрямок і цілком поринувши в нього, ви обов’язково все зможете незалежно від віку, попереднього досвіду роботи та упереджень суспільства.
“Сфера ІТ настільки різноманітна і цікава, що вибравши “свій” напрямок і цілком поринувши в нього, ви обов’язково все зможете незалежно від віку, попереднього досвіду роботи та упереджень суспільства”, – Наталія Ільченко.
- На святкуванні ви оголосили, що до липня плануєте провести 10 заходів. Які ще задуми та ідеї?
Христина Скопик: Ми хочемо організовувати двічі на місяць технічні події на різну тематику, заходи для розвитку навичок, які потрібні в роботі з колегами, неформальні зустрічі, де ми могли б просто познайомитися і спокійно поспілкуватися. Окрім того, ми почали цього року шукати способи допомагати нашим учасницям їздити на різні спеціалізовані конференції.
Наталія Ільченко: Цього року ми впевнені, що будемо зростати швидше та робити багато якісних корисних заходів. За перший рік роботи нам удалося згуртувати разом команду фахівчинь у сфері ІТ, які розділяють наше бажання допомагати жінкам розвиватися, разом ми сформували структуру Київської мережі Women Who Code. Зокрема, тепер у нас є 9 технічних напрямків, які очолюють 1–2 лідерки. Віримо, що у другий рік роботи кількість технічних напрямків розшириться, а також, що Women Who Code буде не тільки в Києві та Вінниці, а з’являться нові мережі в інших містах України. Зі свого боку, ми особисто докладемо всіх зусиль аби передати наш досвід для нових міст та допомогти з організацією перших заходів.
Директорки займаються Women Who Code Kyiv у позаробочий час. У кожної з них є робота в ІТ-компанії і сім’я. Вони вже навчилися тримати баланс. Як і багато хто з їхніх подруг в ініціативі.
Під час святкування річниці одна з учасниць сказала: “Досить уже, щоб тех-сфера була тільки boys club!”. І саме такі спільноти як Women Who Code, Women Techmakers, Stem Girls дозволяють розбивати в тому числі цей стереотип та поширюють нове сприйняття жінок в ІТ.
Роксолана Дячук, Data Engineer
За рік мої участі в ініціативі я зрозуміла, чим я насправді хочу займатися. В мене вистачило натхнення і мотивації вивчити нову для мене мову програмування Scala, успішно завершити курси з data engineering і отримати позицію інтерна в компанії Ciklum. Поки я проходила велику кількість співбесід в різних компаніях і відкривала для себе багато нового, я отримувала багато порад і неймовірну підтримку від лідерок WWCode Kyiv. Як результат, я стала достатньо впевнена в своїх знаннях і силах, щоб стати однією з лідерок WWCodeKyiv за напрямком data engineering.
Анна Лазарева, QA Engineer
-
Бути частиною WWCodeKyiv – означає також бути частиною немалої ІТ спільноти Києва, розширювати коло знайомих, дізнаватися про різні події та новини. Успіхи та досягнення інших дівчат спонукають розвиватися ще більше. Кожну успішну історію приміряєш на себе й думаєш “Я теж так можу!” З кожним відвіданим заходом розумієш, що є ще стільки цікавих напрямків, які можна опанувати і вивчити, і ось поруч є чудові дівчата, які можуть у цьому допомогти.
Надія Вірна
