Повага
  • Головна
  • Статтi
  • Супутники і добування води на астероїдах: чим займається Марія Яроцька в космічному агентстві?
Статтi

Супутники і добування води на астероїдах: чим займається Марія Яроцька в космічному агентстві?

На початку розмови мою увагу привертає татуювання на руці Марії. Придивившись, починаю підозрювати, що воно якось пов’язане з космосом і прошу розповісти про нього детальніше. Марія Яроцька підтверджує мої здогадки – дійсно, татуювання стосується космосу: 

Це фрагмент золотої пластинки, яка відправилась за межі сонячної системи на апараті “Піонер-11”. Там було не тільки це, там ще були схематичні зображення атома водню, чоловіка і жінки. Це просто як зворотня адреса. Із Землі відправляється апарат “Піонер-11”, ось він виконує гравітаційний маневр навколо Сатурна і вилітає в сині далі. Це моє перше татуювання, йому уже кілька років. Чому саме таке? Я ще захоплююсь дизайном, зокрема дизайном інформації. Мені дуже подобаються різні піктограми і візуалізація даних. Я довго думала, яке ж татуювання мені зробити, щоб воно було космічним і при цьому як візуалізація даних, як інфографіка. І в підсумку, зупинилась на цьому, тому що воно поєднує в собі все, що я люблю – чітке відображення даних і космос” – пояснила Марія.  

Марія Яроцька уже 3 місяці працює радницею голови Державного космічного агентства України з питань акселерації стартапів. Для чого космічному агентству стартапи і якими вони будуть – про це Марія розповіла Повазі. Також жінка поділилась враженням: як воно, працювати в індустрії, де більшість – чоловіки.

Катерина Мацюпа: Розкажіть, чим займаєтесь в Державному космічному агентстві України? 

Марія Яроцька: Я сюди прийшла, щоб розвивати екосистему стартапів навколо космічного агентства, щоб у нас були не тільки великі підприємства з багатомільярдними бюджетами, але й маленькі команди: можливо, студентські, такі собі маленькі бізнеси, які можуть влитись в цю космічну екосистему. У всьому світі так і робиться. Всі складні, хитрі інженерні задачі, які потребують нових підходів, вирішуються силами стартапів, а потім стартапи виростають в якісь космічні бізнеси. Саме це ми будемо розвивати – над цим і працюю. 

Чому важливо працювати зі стартапами? Тому що коли ти космічне агентство, то твій бюджет затверджений на рік на початку року. І якщо посеред року в тебе з’являється нова цікава ідея/потреба, ти не можеш просто взяти і розвернутись на 180 градусів і почати працювати в іншому напрямку. Якраз в такий момент на допомогу прилітає стартап, який використовує інноваційні підходи, робить дешеві, легкі рішення і пропонує космічній індустрії свій новий підхід. 

Катерина Мацюпа: Що за стартапи це можуть бути? 

Марія Яроцька: У нас є пріоритетні теми. Перша – супутники. Усе, що стосується дизайну виготовлення супутників, дистанційного зондування Землі, супутникового телекому. Інша тема, яка нас цікавить – запуски і польоти. Дизайн будівництва ракет, нові матеріали, нове паливо, авіоніка і суборбітальні апарати. Ну і окрім цього підготовка астронавтів, хоча, звісно, для нас в найближче десятиліття це навряд буде актуально, але ми уже хочемо дивитись у цю сторону. Третя тема – це космос на Землі: наземні станції прийому сигналу, космодроми, станції, які приймають, розшифровують і зберігають дані з космосу. І четверта тема, яка дуже перекликається з нашою стратегією, називається “Нові горизонти” – добування ресурсів в космосі, наприклад, на астероїдах; це інфраструктура, туризм, колонізація планет сонячної системи, робототехніка в космосі, і особливо важлива, зокрема для мене, підтема – освітні проєкти, популяризація науки. 

Катерина Мацюпа: Добування ресурсів на астероїдах: така практика уже існує? 

Марія Яроцька: Кожен новий президент США приносить з собою нову стратегію, нові пріоритети для “НАСА” (NASA – Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору — агентство уряду США – ред.). Для Трампа – це більше Марс. За Обами це були астероїди, які дуже активно вивчались. Були місії, коли брали проби на астероїдах, пояснювали: чи є там вода, чи є там метали. Найважливіше – це вода. Якщо вона є, то астероїд можна перетворити на заправну станцію для далеких космічних польотів. Воду можна перетворити в паливо, вода потрібна, щоб людський організм функціонував – це головна корисна копалина. Якщо там є золото, нікель, залізо – все це можна або переробляти в космосі, або привозити на Землю і там переробляти – це питання наступних 20-30-ти років. Це вже технології, які існують і це те, куди буде рухатись металургія. 

Катерина Мацюпа: Ви згадали про нове паливо. Йдеться про більш екологічне?

Марія Яроцька: Більш екологічне, більш нове. У нашому розумінні всі проєкти мають відповідати ряду критеріїв, вони мають бути в будь-якому випадку стійкі. Ми беремо той самий курс, що і весь світ – повторне використання, матеріали, які залишають менше слідів. Тому так, якщо нам принесуть нове паливо, яке при використанні буде випалювати гектари лісу, ми не будемо приймати такий стартап.

Катерина Мацюпа: Освітня співпраця – як це виглядає? 

Марія Яроцька: Можу навести приклад “НАСА”: у них є крутий проєкт, “Solar system ambassador” – посол сонячної системи. Це пакет методичних матеріалів, які отримує шкільний вчитель – фізик або астроном. І після цього він може їхати в якісь більш віддалені населені пункти, наприклад, в села – зі своїм автобусом, зі своїм планетарієм, і там місцевим школярам, у яких немає доступу до столичної інфраструктури, розповідати, як влаштована сонячна система, чим зараз займається астрономія – от такого роду проєкти. 

Катерина Мацюпа: Збираєтесь співпрацювати з відповідними кафедрами в університетах, наприклад, Інститут аерокосмічних технологій Київського політехнічного інституту, чи Аерокосмічний факультет Національного авіаційного університету?

Марія Яроцька: Ці центри винахідництва для нас стануть джерелом стартапів, але вони уже працюють самі по собі, їх складно назвати стартапами, у них вже є історія і успіх. В акселераторі ми їм допомогти не зможемо, ми зможемо допомогти командам, які винайшли щось нове, свіже і шукають поки що своє місце на ринку, потребують фінансування, менторської підтримки.

Катерина Мацюпа: Коли ви почали цікавитись космосом? 

Марія Яроцька: Мені було 4 роки, мабуть, і я вирішила, що хочу стати астронавтом. Коли почала розбиратись в цьому питанні більш детально, то зрозуміла, що в астронавти мене навряд чи візьмуть. От поїхати хоча б в Музей космосу і подивитись на скафандри: очікується, що космонавт має займати мало місця, а мій зріст – 185 сантиметрів. Однак я зрозуміла, що є багато інших способів зробити свій вклад в космічну індустрію: можна займатись стартапами. В якийсь момент, коли в космічному агентстві змінилась команда, я зрозуміла, що це мій шанс зробити свій вклад, залишити свій слід. 

Катерина Мацюпа: У школі фізику любили? 

Марія Яроцька: Звісно, в мене 12 балів з фізики! Мій батько астроном і фізик – шкільний вчитель. Тому, мабуть, мені з дитинства вселили любов до точних наук. Насправді, вони доволі поетичні. Вся фізика – це філософські припущення, які або підтверджуються, або не підтверджуються математичним способом. 

Моя вчителька фізики Тетяна Василівна, я досі з нею спілкуюсь, просто прищепила любов до предмету. Вона захоплюється авторською піснею, і всі складні теми, які ми вивчали, вона перекладала в пісні. У неї була гітара в кладовці і там вона співала нам про всякі цікаві теорії, закони і так далі. Зараз я розумію, що нам з нею дико пощастило, вона показала мені цей чарівний світ. 

Катерина Мацюпа: Якою була ваша освіта після школи? 

Марія Яроцька: Я вивчала економіку, менеджмент підприємств. Не закінчила університет, пішла з четвертого курсу і одразу працювати. Займалась управлінням проєктами, потім – в піарі. Коли працювала піарницею, все ще продовжувала цікавитись космосом, тому що космос – це завжди про популяризацію. Дуже важко втілювати масштабні проєкти, що не мають швидкого результату, особливо якщо суспільна думка не на твоїй стороні. І в якийсь момент, 4 роки тому, в Україні почали проводити хакатони НАСА “Space Apps challange”. Я спершу брала участь в хакатоні в Києві, потім вирішила спробувати свої сили в організації хакатону в Одесі. І перший наш хакатон був на 100 учасників і 20 проєктів. Після цього ми провели його ще два рази. Так я влилась в космічну “тусовку”, познайомилась з багатьма спеціалістами, менторами, і тепер вважаю, що готова займатись стартапами більш предметно. 

Катерина Мацюпа: У вас є зв’язки з агентствами чи командами, що вивчають космос в інших країнах? 

Марія Яроцька: Так, наприклад, ми тісно співпрацювали з естонцями з “Garage48. У них є хакатони “Копернікус”. Там з використанням космічних, супутникових технологій вирішують дуже прикладні задачі, наприклад, очистка океанів від сміття чи очистка води. Я з ними тісно співпрацювала і менторила на їхніх хакатонах. Також зараз ми будемо вести перемовини з Європейським космічним агентством, у них є інкубаційна програма, і вони, наче, готові поділитись наробками. 

Як на мене, тендітна маскулінність не дуже постраждає, якщо гендерний баланс буде відновлений

Катерина Мацюпа: Зустрічались коли-небудь з думкою, що фізика – не для дівчат? 

Марія Яроцька: Я з цим постійно стикаюсь. У мене є подруга програмістка, якій викладач в університеті казав, що жінка-програмістка – це як морська свинка: вона відноситься так само до моря як і до свині. Моя колега нещодавно їздила в Дніпро, де один чоловік жалівся, що на них скоро спустять директиву, що 40% їх колег мають бути жінки. І як же вони будуть з цим справлятись, де ж вони візьмуть жінок-ракетчиць або жінок, які займаються математикою і фізикою. Як на мене, тендітна маскулінність не дуже постраждає, якщо гендерний баланс буде відновлений. Тому так, я чую це, я це спростовую. Не можу сказати, що втомилась від цього, бо розумію, що зараз ми перебуваємо в етапі трансформації, і чоловіки, які готові мене почути, почують, а ті, які не готові змінювати світогляд – їх місце буде десь далеко від цікавих проєктів і великих грошей. 

Катерина Мацюпа: З ваших спостережень, ставлення до жінок в космічній індустрії серед українських і, наприклад, естонських колег, відрізняються між собою? 

Марія Яроцька: Я допускаю, що в Україні дискримінація більша. Хоча у нас це така прогресивна індустрія, в якій важко дискримінувати людей, тому що вони або талановиті або ні – незалежно від статі чи гендеру. Але в Естонії, наприклад, нікого не здивує, що жінка працює таксисткою або що чоловік працює нянею в дитячому садку. Тому коли естонці чують новини про Україну, що в нашому уряді, наприклад, жінок можна перерахувати на пальцях однієї руки – вони просто дивуються і запитують: а де ж ваші жінки, де ви їх закрили? Чому вони не працюють? У мене є припущення, чому так відбувається. У нас безкінечна декретна відпустка, що триває 3 роки, під час якої жінка просто випадає із соціуму, і якою б вона хорошою спеціалісткою не була, вона повертається на роботу – і їй потрібно дуже багато надолужувати. Можливо через це ми втрачаємо багато кваліфікованих і талановитих жінок. 

Мій приклад інший: дочці зараз сім, вона закінчує 1 клас, і залишилась в Одесі, коли я переїхала в Київ. Зараз з нею мій чоловік і мама. Мене часто запитують: а куди ж ти поділа дитину?! Хто ж дивиться за дитиною? Мабуть, це трохи нетиповий кейс, коли жінка може просто покластись на свою сім’ю і йти за мрією, а чоловік їй не казатиме: “Хто мені зварить борщ?!”.Я розумію, що мені насправді повезло, було б добре, щоб в інших жінок теж були такі партнери, що підтримують. 

Катерина Мацюпа: Як відбулось вливання в цей колектив?

Марія Яроцька: Цікаво було в перший день, коли я прийшла до своїх колег в кабінет, привіталась, пішла на нараду, де було 9 чоловіків і одна я. Кожен раз, коли проходжу по коридору – бачу портрети чоловіків: астронавти чоловіки, фізики-чоловіки. Директори космічного агентства – всі чоловіки. Я розумію. що знаходжусь в епіцентрі того, що називається “male-dominated industry”. Але не думаю, що вони мене дискримінують, я думаю, що таких як я має бути більше, і тут жінкам треба дати чіткий сигнал, що їх тут чекають, що їм тут раді, що їх тут ніхто не буде ображати. Я знаю жінок, які раніше працювали в космічному агентстві і вони згадують про цей час з теплом, не пригадують, щоб тут хтось їх називав морськими свинками, але все одно – це трохи лякаюча індустрія для жінок, поки що, але я думаю, що це буде змінюватись. 

Катерина Мацюпа

Схожі записи

Насильство в сім’ї: чому на нього не скаржаться?

Кохання чи злочин: як коментують стосунки між дітьми-блогерами батьки та юристи

Книжковий Арсенал 2021: Повага рекомендує