Повага
Колонки

Що про це думає твій хлопець?

Задовго до феміністичних поглядів у моєму житті з’явився досвід довготривалих романтичних стосунків із чоловіками. А разом з ним і роздратування від світу довкола. І лише з появою в моєму житті фемінізму я дізналася, що це називається патріархальною культурою

Мені 16 років. Я кілька місяців зустрічаюся з хлопцем. Ми з подругами йдемо в клуб. Для нас це завжди було більше про розваги та танці, а не про знайомства. Чого не скажеш про хлопців у клубах. Поява постійного партнера дала мені можливість «відбиватися» від залицяльників. На будь-які «Привіт, хочеш познайомитися?» я могла гордо відповідати «Вибач, але в мене є хлопець».

Я не могла сказати: «Ні, не хочу». Бо вже тоді знала, що у спокої мене ніхто не залишить. Сьогодні ж я знаю, що в патріархальному світі бажання жінки не варті нічого. А ось факт того, що вона «належить» якомусь невідомому чоловіку — це вже справа честі. Мабуть, чоловіча солідарність.

Мені 20. Я асоціюю себе з фемінізмом. Я півтора роки зустрічаюся вже з іншим хлопцем. Я святкую день народження з дівчатами з гуртожитку. Моя знайома виголошує тост. Крім щастя-здоров’я, вона побажала мені «зустріти нарешті нормального хлопця та забути про фемінізм». У кімнаті застигає тиша. Я нагадую, що в мене ж уже є хлопець. Моя знайома додає, що вона знає. Дякую за нагадування про те, що погляди жінки (навіть, блін, феміністичні) визначаються «якістю» того чоловіка, з яким вона у стосунках. Якщо він нормальний, то їй дурня всяка в голову не лізтиме. 

Надалі я не хочу вказувати періоди життя, бо такі ситуації відбуваються регулярно.

Ти коротко підстриглася/ пішла на марш/ змінила роботу/ (вставити свій варіант)? А що про це думає твій хлопець?

Я пішла на вечірку з подругами? А як твій хлопець тебе відпустив?

Люди, які знають про мої погляди, дізнаються, що я в стосунках? Ми б ніколи не подумали, що в тебе є хлопець. Ну, ти ж ця, як її…

Ви з Настею так довго гуляли. У неї що, немає хлопця? Їй що, не треба чимось удома займатися? (це вже слова хлопців моїх подруг).

Ти поїхала на кілька тижнів до батьків у інше місто? А що ж робитиме твій хлопець? Тут є два варіанти підтексту. Люди або переживають про його сексуальне утримання протягом цих двох тижнів, або про його побутовий добробут.

Чи варто вам казати про те, що я ніколи не чула від свого хлопця про дзеркальні ситуації? Складно повірити, але його знайомих не цікавить моя думка про довжину його шортів та зачіску. Не питають його й про те, що я робитиму, поки він у кількаденному відряджені. Йому навіть ніколи не бажали зустріти нарешті нормальну жінку, а не мити щодня посуд. Останнє мене щиро дивує.

Зараз я рідко спілкуюся з далекими від фемінізму людьми. І в цьому є позитив. Я все менше відчуваю себе придатком до чоловіка, з яким ці люди можуть навіть не бути знайомими. Тож коли кажуть, що фемінізм не потрібен… Мені він потрібен хоча б заради того, аби людей, які сприймають мене повноцінною, було більше.

Настя Юрченко, Феміністична майстерня

Підтримати організацію й читати тексти інших активісток можна на Patreon

Схожі записи

10 заповідей із основ сім’ї для моєї доньки

Юлія Фомічова

Не все треба терпіти

Вікторія Назарук

Троє дітей та робота?

Анастасія Багаліка