На Білозерській шахті в Донецькій області наразі працює понад дві сотні жінок, з них майже п’ятдесят мають підземні професії. Шахтарок на вугільному підприємстві більшає через мобілізацію чоловіків та евакуацію населення у більш безпечні регіони. Найбільше зараз бракує підземних гірників, а також машиністів підземних установок та електровозів, електрослюсарів. Потребу в останніх трьох допомагають закрити жінки.
Суспільне Донбас розповідає про працівниць шахти Білозерська.
Ганна Джежелова машиністка підземних установок на шахті Білозерська. Вона сімнадцять років працювала медсестрою в лікарні в шахтарському містечку Білозерське Покровського району Донецької області. Коли персонал відправили у простій — пішла шукати нову роботу, розповідає Ганна.
«Після того, як рік просиділа вдома без роботи, пішла на шахту, думала можливо щось підвернеться підходяще. Запропонували роботу під землею — відмовилася», — згадує жителька Білозерська.
Натомість там попросили ще подумати над пропозицією, оскільки саме тоді набирали першу групу жінок на навчання на шахтарські професії, додає вона.
Я чи не щодня спускаюся у шахту, де перебуваю до 8 годин
«Мені зателефонували за тиждень і запропонували роботу з комп’ютером — я відмовилася, а ще за тиждень — покликали на вугільне підприємство. Я навіть не знала, що спускатимусь у шахту. Для мене це був шок. Ще 16 років тому, після першого декрету, мене сюди кликали бути «підземною» медсестрою, але я не пішла — боялася», — розказала Ганна Суспільне Донбас.
Читайте також: Керують фурами й зерновозами: як українки стають далекобійницями
Уперше було лячно, згадує Джежелова, але зважившись тоді — жінка вирішила спробувати. Нині вона вже понад півтора роки працює машиністкою підземних установок.
«Спустилася, подивилася — тут я нічого не втрачаю, вже без роботи, чого б не спробувати. З того часу, я чи не щодня спускаюся у шахту, де перебуваю до 8 годин. Працюю позмінно. До цього тут були тільки чоловіки. Я одна з перших жінок, хто на цій дільниці спустилася в шахту», — ділиться шахтарка.
За словами Ганни, на її дільниці нині працює три жінки. Попередньо нові працівниці проходили теоретичне та практичне навчання та складали іспити.
У Білозерській шахті під землею працює до 50 жінок
Загалом на шахті Білозерська працює 249 жінок, з них 46 — мають підземні професії. Це близько п’яти відсотків від загальної кількості співробітників, що залучені на підземних роботах, розповів Суспільне Донбас директор ДТЕК шахти Білозерська Віталій Вільховий.
Він зазначає, під землею жінки почали працювати з початком повномасштабного вторгнення, коли чоловіки стали на захист країни.
«Ми цінуємо сміливість та відвагу наших шахтарок, пишаємось кожною. У багатьох з них чоловіки нині захищають Україну, а вони тримають енергетику країни», — говорить директор ДТЕК шахти Білозерська Віталій Вільховий.
За словами Вільхового, на підприємстві під потреби жінок створили умови: облаштували окремі душові, закуповують спецодяг та взуття відповідних розмірів.
«Сказати, що ця тенденція суттєво змінює виробничі процеси, буде невірно. Бо й до війни на нашому підприємстві як в офісі, так і на виробництві працювало чимало жінок. Є нюанси щодо традиційно чоловічої робочої атмосфери під землею, де присутній свій суто шахтарський сленг, гумор. І на самому початку чоловікам було трохи незвично. Але жінки принесли в цю суто чоловічу середу те, що спонукає чоловіків проявляти свої кращі якості», — зазначає директор шахти.
На яких посадах працюють жінки в шахті
Маркшейдерки, геологині, підземні медсестри — такі професії серед жінок переважали на шахті до повномасштабної війни. Нині цей перелік суттєво розширився — машиністки підземних установок, електрослюсарки, підземні гірничі майстрині, машиністки підземного електровоза.
«Сьогодні жінки на шахті обіймають як керівні, так і робітничі посади. У нас є керівниця департаменту і жінка-механік, маркшейдери, заступниці начальника, фахівчині з фінансів, провідні інженерки з гірничих робіт, майстрині на поверхневих і підземних дільницях, лампівниці, електрозварниці, телефоністки. Наші жінки контролюють процес навантаження вугілля у вагони, керують механізмами та шахтним транспортом як на поверхні, так і під землею», — розповів директор ДТЕК шахти Білозерська Віталій Вільховий.
Читайте також: Верстатниця, ковалька, слюсарка: як жінки опановують «чоловічі» професії
«Жінки працюють якісно, уважно, відповідально. Їхня робота пов’язана з керуванням машинами та механізмами, контролем роботи обладнання та людей. Фізична праця під землею у складних умовах залишається прерогативою чоловіків».
Нестача гірників та навчання нових кадрів
Перед навчанням на підземну професію, для всіх жінок-претенденток організовують екскурсію в шахту — це їм допомагає заздалегідь визначитись, чи зможуть працювати під землею.
«Теоретичний матеріал за обраною професією, правила з охорони праці, план дій у разі надзвичайної ситуації — це все вони вивчають в навчальному пункті шахти коштом підприємства, проходять навчання в службі з охорони праці, ознайомлюються з інструктажами на дільницях. Потім жінки проходять практику у супроводі наставників — досвідчених робітників», — розповів Віталій Вільховий.
Відтік кадрів Вільховий називає найбільшим викликом для підприємства.
«Для безпечного й ефективного виконання кожного процесу у шахті потрібна чітко визначена кількість працівників певної кваліфікації. На жаль, висококласними механіками чи машиністами гірничих виїмкових машин швидко не станеш, людям потрібно набути певний досвід та пройти навчання. Але ми знаходимо різні шляхи, щоб поповнити брак кадрів, навчаємо людей на виробництві. Наприклад, у нас за часів війни вперше почали працювати люди з Краматорська, які раніше нічого про шахту не знали», — пояснює директор шахти.
Евакуація впливає на кадрову ситуацію у двох напрямках, зауважив він. З одного боку, частина людей їде з Донеччини від війни. З іншого боку приїжджають люди з населених пунктів, що ближче до лінії фронту.
«Більшість з них шукають роботу саме у нас на шахті. За потреби ми їх навчаємо, допомагаємо з житлом та компенсуємо витрати на його оренду», — розповідає Вільховий.
За даними голови Конфедерації незалежних профспілок Донеччини Дмитра Зеленого, брак кадрів у гірничій сфері на Донеччині становить від 20 до 30 відсотків.
Лія Русик для Суспільне: Донбас
