На продовження теми рожево-блакитного поділу всесвіту, яку було розкрито в іграшковому вимірі, хочеться зачепити не менш актуальне та наболіле питання – підбору одягу для дітей.
Ми заходимо в магазини, де консультантами, маркетологами, мерчендайзерами все дбайливо розкладено по полицях: рожеве та з блискітками – для дівчаток, блакитне – для хлопчиків. Виходимо на майданчик – і там весь світ обмежується двома основними кольорами. У дитячому садочку ти практично оточений рожевими дівчатками, що мають обов’язково якийсь елемент, що завжди асоціюється із загальновизнаним розумінням жіночності – спідничку, бантик, блискітки на одязі, підкреслено дівчачий малюнок. Прагнеш купити книжки та іграшки – і тут те саме. Ну чому є книга «Стильна книжка для панянки», але немає для панича?! Вона могла б стати в пригоді для розмов про можливість використання рожевого в одязі, а також для аргументації власного стилю в розмовах із батьками, нянями, вихователями, друзями та іншим широким і не дуже загалом, що намагається вплинути на наші смаки та вподобання. Звісно, це було б можливо за умов виваженого контенту такого видання. На жаль, я не маю таланту для створення такої книжки, тому з нетерпінням чекаю на того, хто здатен її створити.
Наразі навіть користування Інтернет-магазинами не покращує ситуації (звісно, якщо ви звикли узгоджувати свої покупки з дитиною). Наприклад, усі ці футболки позиціонувалися як «для хлопчика». Я так і не зрозуміла чому, а працівники магазину аргументували, що їхнє маркування збігається із заводським.
Якщо з цим важко сперечатися, то з організацією торгового простору (неважливо, у реальному чи Інтернет-просторі) погодитися важко. Ну чому не робити розділи за типом одягу: футболки, джинси, спідниці, лосини… Навряд чи хлопчики підуть шукати спідницю, але якщо таки підуть, то чи маємо ми їх обмежувати…
Серед найбільш гендерно-агресивних за поділом товарів є Гарнамама.
Тут просто неможливо позбутися поділу товарів на хлопчачі та дівчачі, навіть якщо шукаєш пелюшки й постільну білизну. Власне, саме у Фейсбук-групі цього магазину відбувався показовий «Конкурс дотепників» на підпис до фотографії. Переможцем став феєричний коментар, що вмістив у себе всі стереотипи: одяг обов’язково повинен бути дорогим, а ніжка – маленькою незалежно від розміру, бути нестандартним – значить наражатися на осуд, а проста відповідність уже дає підстави для гордості.
Іноді магазини більш поблажливо ставляться до малят, виділяючи їх в окрему гендерно-нейтральну цільову групу. Отже, поки ти маленький і не спілкуєшся з однолітками, то можеш носити всі кольори.
Проте в Інтернет-магазинах все ж більше шансів знайди гендерно-нейтрального поділ одягу.
Приємно вразили співробітники магазину «Арлекін», що рік тому після уточнення замовлення телефоном вислали мені «дівчачий» та «хлопчачий» набори одягу, не зважаючи на те, якого кольору був зразок в Інтернет-магазині. Я була не в захваті від отриманих наборів не через їхню якість, а через нав’язливість кольорового рішення, про що повідомила працівникам. Невдовзі на сайті з’явилася можливість при замовленні вказати «хлопчик», «дівчинка» або «унісекс», хоча більшість одягу все одно залишилася гендерно-маркованою.
Поки ми маємо двокольоровий світ для дітлахів і різнобарвний для дорослих. Ви звертали увагу, що дорослі (тобто ті, хто може сам вибирати та купувати одяг) одягають різнокольорове чи навпаки надають перевагу чорному кольору незалежно від статі. Крім того, виробники дорослого одягу намагаються стимулювати нас придбати нове вбрання без будь-яких обмежень щодо уявлень, статі та модних тенденцій.
Проте у світі дитячих виробників це поки що не працює, адже поділ дитячого одягу дозволяє спростити споживачеві вибір – можна не замислюючись прямувати до полиць потрібного забарвлення, спонукає купувати більше, бо неможливо ж одягати різностатевих дітей однаково, узагалі стимулює додаткове споживання, бо є спеціалізовані іграшки та різні книги, навіть різні продукти.
На жаль, усе це, на моє переконання, руйнує особистість і прагнення до самовираження в маленьких дітей, які ще не загартовані у боротьбі із суспільною думкою та відкриті світу. Купувати одяг із таких міркувань, що суперечать цьому нав’язливому дискурсу, важко, бо треба пояснити дитині, чому ці чудові синьо-білі мокасини чи футболки із жуками, вовками та черепами розміщені у хлопчачому відсіку і їх не пропонують дівчаткам (ну незручні всі ці лаковані туфлі й обрид весь одяг, заплямований блискітками, стразами та якимись дивними візерунками). З іншого боку, хлопчакам, на відміну від дорослих чоловіків, не пропонують одягу у фіолетових та рожевих відтінках, а червоне або жовте теж вважається чимось на межі зі збоченням. Це ж стосується й героїв мультфільмів та фільмів. Чому дивитися історію про маленьких поні можуть всі, а мати одяг з їхнім зображенням – лише дівчатка? Чи, наприклад, славнозвісні супергерої – чому костюми для дівчат завжди вгомонюють (не розумію, що за слово малося на увазі) педофілією.
Проблема жорсткої гендерної орієнтації одягу не є унікальною. Нещодавно юна англійка написала скаргу до магазину, що вона не хоче купувати костюм Дарта Вейдера, який маркований «для хлопчиків», адже вона дівчина. Компанія врахувала її зауваження, і тепер більшість костюмів є «унісекс».
Сподіваюся, що таку практику буде запроваджено й у нас, тому можна буде обирати те, що подобається без зайвих пояснень. Ми знаходимося на початку цього шляху, але дорогу подолає той, хто йде.
Любов Жарова
