Оксана Санагурська вже п’ять років працює в правоохоронних органах. Починала з патрульної поліції, потім – в управлінні забезпечення прав людини. Рік працює в ГУНП у Львівській області інспекторкою групи кадрового забезпечення батальйону патрульної поліції особливого призначення.
Львів, 2015-й. Оксана вирішує йти працювати в патрульну поліцію. Того року почалася реформа – і жінка захотіла побудувати в цій сфері кар’єру. Однак із самісінького порогу вона зіштовхнулася з нерівністю. Співбесіда більше нагадувала допит, а деякі питання викликали в дівчини подив.
Читайте також: Бронежилет на скотчі та стерті зуби: історія жінки, що пройшла війну
Наприклад, цікавилися, скільки фахівчиня заробляла на попередньому місці роботи, у поле особливої уваги потрапила й донечка, яку Оксана виховувала самостійно. Насамкінець жінку запитали, з ким донька залишатиметься, коли вона будете на нічних змінах.
«Я тоді відповіла, що сьогодні для цього є різні можливості. Крім бабусь і дідусів, можна звернутися по допомогу до нянь. Не знаю, чи саме це спровокувало відправлення мене в резерв. Але, думаю, що це була одна з підстав. Спілкуючись із колегами-чоловіками, які проходили співбесіди, я дізналася, що жодного чоловіка про таке не питали. Чоловіки теж були сімейні й мали дітей», – пригадує Оксана Санагурська.
А коли Оксана приймала присягу, командири зібрали поліцейських для знайомства. Запитували, у кого є посвідчення водія. Звісно, це було чи не головною умовою для вступу до патрульки, тому руки попіднімали всі. Дехто отримав посвідчення нещодавно, дехто мав невеликий стаж водіння, востаннє давно сідали за кермо.
Читайте також: Фізикиня, дзвонарка, кранова машиністка: як жінки розвінчують міф про «чоловічі професії»
«Я сказала, що в мене є стаж водіння щоденний по 200-300 км. На мене подивилися зі здивуванням і з насмішкою відповіли: «Ти жінка – тебе все одно ніхто садити за руль не буде». Таких ситуацій було багато. У патрульній поліції це був не єдиний випадок», – розповідає Оксана Санагурська.
Вона пригадує, що часто чула непотрібні поради від старших поважних сивоволосих колег, що в поліції вона дарма гає час і треба замислитися про чоловіка та дітей.
«Мовчала і слухала. А вже перед самим переведенням, коли мені дали чергову пораду, я відповіла: «А звідки ви взяли, що в мене є з цим проблеми? Звідки вирішили, що я незаміжня? Моїй доньці тоді вже було 11 років. Услід почула здивоване: «Я б ніколи не сказав, що у тебе є діти».
Читайте також: Жіноче обличчя війни: жінки-волонтерки, які воюють у тилу
Минулого року Оксана пішла в зону ООС. При відборі їй повідомили, що жінки, які їдуть служити в Луганську та Донецьку області, «закріплені за кухнею», готують їжу для всіх колег.
«Я подумала, що віджартуюся. Кажу, якщо ви хочете пострункішати, то ставте мене на кухню. Бо на кухні я вмію лише переводити продукти, тож якщо наважитеся, прошу. Але згодом усвідомила, що це не жарти й не перевірки, і тут не до сміху… Я сказала: «Нехай хтось інший їздить на кухню, а я офіцерка Національної поліції України. Я хочу нести службу, а не стояти на кухні й готувати їжу», – розповідає Оксана.
Оксана потрапила у зведені загони на третю лінію збройного конфлікту, на якій, власне, і несуть службу правоохоронці. Вона ходила в наряди, підміняла тих, хто хворів. У вільний час Оксана допомагала на кухні, приєднувалася до продовольчих завезень їжі, розвезення продуктів на пости. Зізнається, що займалася цим лише для того, аби швидше минав час. Вона говорить, що їй таки пощастило, бо спілкуючись із іншими колежанками, дізналася, що вони вибору не мали. Жінок відправляли на кухню.
Дискримінацією, сексизмом і простою несправедливістю може віяти навіть від тих, хто стоїть поруч із буквою закону. Має вищу освіту, але ретранслює стереотипні уявлення про світ. На одному з заходів юристок України Оксана підняла питання про сексуальні домагання на робочому місці.
«Одна з суддів обурилася: «Що ви хочете сказати, що мали такі випадки на роботі? Важко віриться! А як ви вдягаєтеся: так, як зараз – чи ходите у формі? Якщо так, як зараз, то все зрозуміло». Я була одягнута в блакитне худі і штани», – пригадує Оксана.
Читайте також: «Поки триває війна, наша армія найкраща у світі»: чи говорять про сексуальні домагання у ЗСУ?
Так, і таке було. На одному з місць роботи Оксана терпіла сексуальні домагання від чоловіка, який був вище по рангу, але не був безпосереднім начальником. Оксана була готова звільнитися й уже написала рапорт на звільнення, але керівництво тоді втрутилося й захистило поліцейську від цькувальника. Це були недолугі жартики, смс-повідомлення, жести.
«Якось він покликав мене в кабінет під приводом розмови. Коли я зайшла, він просто зачинив двері ключем, говорив, що я йому подобаюся, ліз цілуватися», – пригадує Оксана.
Жінка впевнена, що якщо буде прогресивний керівник, то він зупинить такі речі. У поліції дуже багато нині проводиться навчальних заходів із гендерної політики, протидії дискримінації. І на думку Оксани, зараз ситуація покращується. Вона радить жінкам не мовчати про сексуальні домагання і звертатися до керівництва та психологічних служб.
«Багато хто боїться тесту публічності. Тому я про такі випадки не мовчу. Все-таки Управління забезпечення прав людини надало хороший ґрунт для того, щоб осмислювати та розуміти, як я – працівниця поліції – можу захищати права людей, якщо не можу захистити свої?», – говорить Санагурська.
Ріна Новенька
