Якось моя знайома проводжала доньку й онучку на потяг. Вони зайшли до свого купе, поставили речі. Чотирирічна дівчинка відразу ж почала поводитися так, як поводиться більшість дітей у її віці: апелювати до дорослих, голосно розмовляти, хапати зі столика якісь речі. Провідниця, яка саме перевіряла квитки, похитала головою: “Пощастило ж вашим сусідам по купе…” На запитальний жест молодої мами провідниця відповіла “Ну, вони ж такі самі гроші платили, як і ви… А поспати не зможуть”. Моя знайома – бабуся дівчинки – вийшла з потяга замислена. Вона багато разів пробувала остаточно вирішити для себе – має провідниця рацію чи ні? І врешті-решт зізналася собі, що не зможе відповісти собі на це запитання, бо в цьому випадку – “точка зору залежить від точки сидіння”.
“Повага” навіть не намагатиметься шукати остаточної відповіді. Ми тільки спробували поставити деякі дражливі запитання восьми жінкам і одному чоловікові. Запитання, як і відповіді на них, багато в чому показові, хоча до жодних оргвисновків не ведуть. Цей матеріал – тільки крихітний зріз суспільної думки на глобальну тему мам-і-дітей. Але якщо комусь із наших читачів це допоможе в чомусь визначити й щось вирішити для себе, а може й поставити кому в назві матеріалу, “Повага” вважатиме свою місію виконаною.
Покупці в черзі до каси роблять зауваження матусі, яка саме розгортає цукерку для дитини, загородивши весь прохід. Що ви робитимете в цій ситуації?
Юлія Куманська (Юля Смаль), 36 років, учителька, письменниця, заміжня, троє дітей
Попрошу відійти, якщо заважає мені особисто. Якщо ні, то до всенародної забави не долучуся.
Вікторія Мирошниченко, 35 років, продавчиня, заміжня, 2 дітей
У цій ситуації можна повестися по-різному. В одній людині прокинеться стадний інстинкт і вона разом зі всім натовпом заклює матусю. Інша намагатиметься допомогти. Ще можна проігнорувати всіх і почекати, коли ця злощасна цукерка опиниться в дитини в роті. У мене також є двоє діток, які часто хочуть цукерки в найбільш незручний для цього момент.
Марина Свалова, 33 роки, викладачка, кандидатка наук, неодружена, дітей не має
Ця ситуація однозначно приверне мою увагу. Якщо це якось стосуватиметься безпосередньо моєї зручності просування до каси й мама буде різко реагувати на прохання, долучуся зі своїм коментарем про те, що в супермаркеті, як у громадському місці, кожен має право на зручне здійснення покупок. І цукерка – це не ліки, які потрібно тут і зараз прийняти.
Оксана Осмоловська, 27 років, перекладачка, неодружена, дітей не має
Промовчу.
Ірина Долженко, 44 роки, косметологиня, у шлюбі, має сина
Підтримаю зауваження, якщо матуся не відреагує адекватно.
Тетяна Винник, 32 роки, філологиня, вдова, має сина
А що я маю робити? Чекаю свою чергу.
Наталя Круглікова, 53 роки, тренер з гімнастики, розлучена, троє дітей, двоє онуків
Коли матуся розгортає цукерку дитині (а чи бабуся довго копирсається в своєму гаманці) і загороджує мені прохід, я буду спокійно чекати – це не є загрозою моєму життю чи здоров’ю. Можу, коли гарний настрій, запропонувати допомогу.
Олександр Мірошниченко, 44 роки, режисер, актор, драматург, одружений, двоє дітей
Допоможу мамі розгорнути цукерку.
Ніна Король, 38 років, журналістка, заміжня, двоє дітей
Сама мама. Буває, що краще зачекати й потім пройти, аби не чути репетування малечі. Але можу й зробити зауваження чи попрохати відійти, дати дорогу.
Мати годує груддю дитину в людному місці. Ваше ставлення до ситуації.
Юлія Куманська (Юля Смаль), 36 років, учителька, письменниця, заміжня, троє дітей
Абсолютно нейтральне. Якщо їй добре, то яке до цього діло мені? Груди я бачила, і не раз, а підглядати, як хтось їсть, звички не маю. Щиро кажучи, мене відверто дивує бридливо-зневажливе ставлення людей до теми жіночих грудей як засобу вигодовування потомства. Мені здається, що я б ніколи не робила цього в громадському транспорті (просто через мою гидливість до чужих мікробів, випарів, дихання тощо), якась же лавочка в парку чи столик у кафе… ну, чому б і ні.
Вікторія Мирошниченко, 35 років, продавчиня, заміжня, 2 дітей
Я так ніколи не робила. На даний час існує багато пристроїв, які допомагають уникнути відкритого годування груддю. Не всім це приємно. Краще знайти затишний куточок, якщо вже виникла така необхідність.
Марина Свалова, 33 роки, викладачка, кандидатка наук, неодружена, дітей не має
Така ситуація викличе в мене почуття незручності. Є природно необхідні речі, які треба й можна робити поза чужими поглядами. Думаю, годування – це не стихійне лихо, яке треба пережити всім саме в той момент, коли воно стається. А кожна мама знає графік свого годування й так чи так планує власний час відповідно до нього.
Оксана Осмоловська, 27 років, перекладачка, неодружена, дітей не має
Промовчу, бо це абсолютно нормально. Але коли хтось цій матері зробить зауваження – я стану на захист цієї матері.
Ірина Долженко, 44 роки, косметологиня, у шлюбі, має сина
Це припустимо лише в крайніх випадках. На мою думку, немовляті це не на користь.
Тетяна Винник, 32 роки, філологиня, вдова, має сина
Багато моїх знайомих годували груддю дитину там, де була необхідність. Ставлюся нормально.
Наталя Круглікова, 53 роки, тренерка з гімнастики, розлучена, троє дітей, двоє онуків
Коли мати годує груддю дитину в людному місці, це абсолютно нормально. От коли півторарічній дитинці мама зняла штанці і випісює ії під кущик – це ж нас не бентежить – ми звикли. То чому ж годування повинно бентежити?
Олександр Мірошниченко, 44 роки, режисер, актор, драматург, одружений, двоє дітей
Якщо ти залишився на рівні дитячого сміху з приводу пестиків – тичинок – реакція звичайно буде відповідною. Але якщо ти сприймаєш жінку як Мадонну – нічого крім захоплення чистою красою материнства це не може викликати.
Ніна Король, 38 років, журналістка, заміжня, двоє дітей
Нормальне ставлення. Дитина, що їсть, нічим не відрізняється від дорослого, що їсть. Мама задовольняє потребу малечі, тим паче, не бачу мам, які б відверто оголювали груди, годуючи дитину. Подекуди декольте набагато відвертіше у тих, хто не годує, а просто ходить вулицями. Купа пристосувань, щоб прикрити дитину трохи і спокійно годувати, адже малеча не розуміє, людно чи ні, їй кортить їсти кожні 40 хвилин чи частіше.
Дитина репетує на все горло. Їй явно некомфортно. Мама сидить поруч і ніяк не реагує. Що ви будете про все це думати, знаходячись неподалік?
Юлія Куманська (Юля Смаль), 36 років, учителька, письменниця, заміжня, троє дітей
Мене дратує, коли плачуть діти, але я не чіпляюся до людей, тим більше, що не знаю, чим спричинений крик. У мене теж різне бувало. Може, дитина вимагає десяту порцію морозива підряд?
Вікторія Мирошниченко, 35 років, продавець, заміжня, 2 дітей
Знову ж таки, нагадаю, що в мене двоє діток. Маючи свій власний досвід, можна припустити, що це виховний момент. Влізши в виховання чужих дітей , можна почути у відповідь, що я маю дивитися за своїми дітьми й не лізти туди, куди мене не просять. А ще можна просто запитати, чи потрібна допомога, і це буде дуже прозорим натяком на те, що матусі пора вжити якихось заходів.
Марина Свалова, 33 роки, викладачка, кандидатка наук, неодружена, дітей не має
Думатиму, що мамі треба якось відповідати за комфорт людей, що знаходяться поруч із її дитиною. Адже вони роблять це не з власної волі.
Оксана Осмоловська, 27 років, перекладачка, неодружена, дітей не має
Я буду сильно дратуватися і радіти за себе, що не маю дітей, але промовчу.
Ірина Долженко, 44 роки, косметологиня, у шлюбі, має сина
Що матері ця дитина непотрібна.
Тетяна Винник, 32 роки, філологиня, вдова, має сина
Я знаю, що іноді мамі краще не реагувати на істерику дитини. З мого досвіду… це заважало мені особисто, тому я намагалася цю дитину заговорити, розсмішити – зазвичай це допомагає, бо до чужої людини в дитини виникає інтерес і вона затихає, дивиться з цікавістю.
Олександр Мірошниченко, 44 роки, режисер, актор, драматург, одружений, двоє дітей
Якщо я хочу все життя жити за психологією СРСР – звичайно почну давати поради. Але, як людина європейська, розумію залізне правило про те, що найбільшою ознакою радянського жлобства є намагання лізти в чуже життя. Не моя справа – відносини мами і дитини. Це аксіоматична для цивілізованих країн річ чомусь викликає у нас дискусії.
Ніна Король, 38 років, журналістка, заміжня, двоє дітей
Добре, що в мене є друга дитина, і вона мене дуже змінила, бо я народила у свідомому віці бажаного сина. Ситуації різні, днями малий репетував і нив 15 хвилин, поки ми не купили нову, 151 машинку. Ніщо не діяло, ні вмовляння, ні ігри, ні відволікання: чекав, доки тато принесе машинку. Потім увесь вечір не випускав машинку з рук (дитина живе машинками й механізмами, для свого віку багато знає, тому ми підтримуємо це). Але мене саму як маму ситуація дуже бісила, що я безсила, і люди, які йдуть мимо, можуть вважати, що я погана мама. Та це на якісь 2 хвилини, бо я знаю, що я хороша мама, а оці колупання в собі – то шкода. Я теж багато що думаю про перехожих, які палять мені у вічі, матюкаються тощо. Та це ж їх не обходить. Моя дитина – частина суспільства, і я хочу, щоб вона росла не затурканою, хоч і розуміла рамки, але вони в кожному віці свої.
В Америці заведено виявляти всіляку увагу до дітей – цікавитися скільки років, посміхатися тощо. У Німеччині заговорити до чужої дитини – це порушити приватний простір. Де було би краще вам?
Юлія Куманська (Юля Смаль), 36 років, учителька, письменниця, заміжня, троє дітей
Мені здається, що я не схильна чіплятися до чужих дітей. Якщо дитина заговорить до мене – не мовчатиму, але сама з власної волі максимум на що здатна – усміхнутися привітно.
Вікторія Мирошниченко, 35 років, продавчиня, заміжня, 2 дітей
Звісно, в Німеччині. Терпіти не можу, коли лізуть з награним сюсюканням до моєї дитини. І сама я ніколи не лізу до чужих дітей.
Марина Свалова, 33 роки, викладачка, кандидатка наук, неодружена, дітей не має
У Німеччині. Чужі діти не викликають у мене аж такого інтересу, щоби з ними говорити чи якось виявляти увагу до них. Та й батьки теж можуть мою увагу по-різному сприймати. І це їхнє право.
Оксана Осмоловська, 27 років, перекладачка, неодружена, дітей не має
У Німеччині.
Ірина Долженко, 44 роки, косметологиня, у шлюбі, має сина
В Америці. Робити приємно іншим – це норма, дитина має рости, споглядаючи людяність і увагу.
Тетяна Винник, 32 роки, філологиня, вдова, має сина
Мабуть, мені ближчий стиль поведінки американців, бо я люблю спілкуватися з дітьми, буває, багато цікавого для себе відкриваєш внаслідок цих розмов, пізнаєш себе, світ. Діти ставлять такі запитання, відповіді на які ми шукаємо. До того ж… діти випробовують нас на мудрість і людяність. Мудрість – зберігати спокій, коли поруч істерить дитина, діє на нерви спеціально – з різних причин, можливо, тому, що іншим способом вона не знаходить можливості розказати дорослому про своє нещастя, дискомфорт. Бо для дитини нещастям може бути і відсутність іграшки. Так дитина сприймає світ. А людяність – як не втратити людського обличчя поруч із чужою дитиною, із тими дітьми, які ображають інших дітей… як не опуститися до примітивного рівня з’ясування стосунків між дорослими людьми.
Наталя Круглікова, 53 роки, тренерка з гімнастики, розлучена, троє дітей, двоє онуків
Мені – як в Америці, так само в Ізраїлі. Арабські студенти були моїми сусідами – нерідко проявляли увагу до моїх дітей, пригощали цукерками. Такий психологічний посил, що діти – наше спільне завтра.
Олександр Мірошниченко, 44 роки, режисер, актор, драматург, одружений, двоє дітей
Не зовсім так. І в Америці, і в Германії суспільство (на відміну від нашого) максимально комфортне для дітей. Інше питання, що німці більш стримані в проявах позитиву до дітей. Але це форма, а не зміст. І там і там увага до дитини виховується, починаючи зі школи. Тому майбутні тати і мами сприймають дитину як позитив, а не як щось незрозуміле і страшне. Так що для мене однаково комфортно і в США і в Германії. Мені некомфортно у нас, де практично кожен порушує персональний простір дитини і сприймає її ледь не як ворога.
Ніна Король, 38 років, журналістка, заміжня, двоє дітей
Америка, я там була, мені дуже ок. А от тенденції Німеччини дуже насторожують. Уже сама сприймаю чужих як потенційну загрозу моїм дітям, ці тенденції таки впливають. До появи дітей я б не задумувалась про це ніколи.
“Дитячий крик чи навіть гучна гра може дратувати будь-яку людину залежно від обставин. Я би сказала, що в самому питанні відбивається той викривлений погляд на дітей, який пропонує батькам, майбутнім і чинним, наше суспільство: діти – це янголята, наша надія і наше майбутнє, тому вони завжди мають викликати замилування, ніжність та радість, і хіба ще скороминущий гнів, коли вони погано поводяться. Але діти – це люди, і дорослі – це люди. А люди схильні відчувати весь спектр емоцій одне до одного: від любові до ненависті, від злості до жалю. Коли дитина кричить мамі, яка відмовила їй у продовженні прогулянки: «Я тебе ненавиджу!», дитина цілковито щира. Вона відкриває для себе складний світ людських емоцій, де сильна ненависть і неймовірно глибока любов можуть співіснувати в одному серці до однієї й тієї ж людини. Так само немає на світі мами, яка би жодного разу в житті не відчула ненависті – саме ненависті, не злості й не обурення – до своєї дитини. Одначе мало хто з жінок готовий у цьому зізнатися, часом навіть самим собі. Утримувати в собі ці протилежності боляче та важко, але саме на них збудована здорова доросла психіка. Думаю, що найбільш терпляче до дитячих нестримних веселощів чи гучних проявів незадоволення ставляться ті люди, які не забороняють собі весь спектр емоцій і які виросли в сім’ях, де можна було злитися, як це не парадоксально. Таким чином, насправді-то діти дратують усіх, просто одних зрідка, а інших – весь час. Чи є це підставою для рефлексії чи для намагання «побороти це в собі»? Кожен вибирає для себе. Якщо людині здається, що в цьому роздратуванні криється якийсь тривожний секрет її душі, то можливо, вона почне шукати ключ. Якщо людині здається цілком нормальним реагувати роздратуванням на такий пронизливий звук як дитячий крик, вона шукатиме середовища, вільного від таких подразників, або мовчки терпітиме”. Вікторія Наріжна
Чиясь дитина в парку виявляє до вас увагу – кидає вам м’ячика, розмовляє, запитує про щось. Батьки – неподалік. Як ви будете поводитись у цій ситуації?
Юлія Куманська (Юля Смаль), 36 років, учителька, письменниця, заміжня, троє дітей
Я вчитель. У мене таке регулярно стається, діти бачать, що я не те, щоб прагну контакту, але готова до нього. Як поводитися? Копну м’яча, побалакаю. Нещодавно так довелося розважатися з восьмирічною австралійкою, хотілося дитині уваги дорослого. Мама була десь недалеко. Дівчинка гралася зі мною й моїм найменшим малим.
Вікторія Мирошниченко, 35 років, продавчиня, заміжня, 2 дітей
Узагалі я не дуже люблю чужих дітей. Вони ставлять якісь запитання, лізуть із м’ячиками, іграшками та намагаються звернути на себе увагу. Я, як вихована людина, зверну увагу на цю дитину, але на скільки вистачить моїх нервів та терпіння, не знаю. Найгірше, що я можу зробити, коли терпіння закінчиться, це відіслати дитятко до його матусі. Такий випадок був у моєму житті.
Марина Свалова, 33 роки, викладачка, кандидатка наук, неодружена, дітей не має
Спробую трішки поконтактувати з дитиною, наскільки це в мене вийде. Якщо увага виявиться надто настирною, якось апелюватиму до батьків. Якщо дитині стане нецікаво й вона припинить – це найкращий варіант.
Оксана Осмоловська, 27 років, перекладачка, неодружена, дітей не має
Зроблю вигляд, наче мені приємно, але швидко вигадаю привід для втечі. Мені некомфортно в таких випадках, я не знаю, що робити і як поводитися з дітьми.
Ірина Долженко, 44 роки, косметологиня, у шлюбі, має сина
Заговорю до дитини, дивлячись на реакцію батьків. Якщо вони проти – вибачуся.
Тетяна Винник, 32 роки, філологиня, вдова, має сина
Розмовлятиму, можу погратися, якщо це не заважає мені. Якщо заважає – попрошу, аби дитина цього не робила.
Наталя Круглікова, 53 роки, тренерка з гімнастики, розлучена, троє дітей, двоє онуків
До мене нерідко виявляють увагу чужі діти в парку, або в магазині. Я спілкуюсь з ними, розмовляю. І шукаю поглядом їхніх батьків.
Олександр Мірошниченко, 44 роки, режисер, актор, драматург, одружений, двоє дітей
Як мінімум, чемно відповідати, коли до вас звертаються. Дитина звернулась до мене. Як вихована людина, я повинен відповісти. Просто мова звернення у неї ігрова. А присутність батьків тут мало що змінює.
Ніна Король, 38 років, журналістка, заміжня, двоє дітей
Я вмію контактувати і гратися з дітьми, але люблю й добре ставлюся не до всіх, як і до дорослих. Тому якщо це дружньо, можу підтримати гру, зрештою моя дитина контактна й теж може сама гратись з кимось, приємно, коли її не женуть і не шпиняють.
Дитину на ваших очах б’ють. Дитина плаче. Що ви робитимете (думатимете)?
Юлія Куманська (Юля Смаль), 36 років, учителька, письменниця, заміжня, троє дітей
Колись у мене була схожа ситуація. Якось день не задався, не виспалася, усе з рук валилося, ще й на автобус запізнилися. Один із близнюків вередував, і я щось йому вичитувала. Молодий хлопець проходив повз мене і сказав: сама дурна. Мені помогло. Більше на малих поза домом не сварилася, та й узагалі якось ця проста фраза дисциплінувала. Дійсно ж, трирічний малий не винний, що ми на автобус запізнилися, навіть попри те, що він ішов і гав ловив. Бити дітей у своїй присутності не даю – втручаюся, погрожую викликати міліцію/опіку.
Вікторія Мирошниченко, 35 років, продавчиня, заміжня, 2 дітей
На власному досвіді знаю, як це, коли б’ють дітей. Тут не думати треба, а робити – зупиняти неньку-нелюда, і байдуже, що вона мені пояснятиме, куди я маю йти.
Марина Свалова, 33 роки, викладачка, кандидатка наук, неодружена, дітей не має
Думатиму, що мати неправа, але втручатися не буду. Хіба вже буде страшне насилля над дитиною.
Оксана Осмоловська, 27 років, перекладачка, неодружена, дітей не має
Я думатиму, що таким людям, як ця мати, краще стерилізуватися в якомога молодшому віці. Крикну «не бийте дитину» або щось подібне.
Ірина Долженко, 44 роки, косметологиня, у шлюбі, має сина
Як мінімум, спокійно запитаю “що Ви робите?”
Тетяна Винник, 32 роки, філологиня, вдова, має сина
Зазвичай, я не втручаюся в такі ситуації. А якщо вже несила – можу сказати, щоб припинили, бо це мене гнобить.
Наталя Круглікова, 53 роки, тренерка з гімнастики, розлучена, троє дітей, двоє онуків
Якщо мама б’є (нерідко – штурхає, тягне за руку, голосно сварить) свою дитину на людях, я навряд чи почну з мамою виховну роботу, мені лінь просто. А подумаю, звісно, що мати – дурепа невихована, і від своєї невихованої дитини ще все отримає навзаєм.
Олександр Мірошниченко, 44 роки, режисер, актор, драматург, одружений, двоє дітей
Тут важливо розмежувати биття як виховання і биття як садизм. Якщо мати виховує дитину – яке я маю право лізти в цю справу? Інше питання коли потрібно рятувати дитину від неадекватної мами. Тут звичайно нормальна людина буде рятувати дитину.
Ніна Король, 38 років, журналістка, заміжня, двоє дітей
Думатиму погане, бо дітей не можна бити, вони не можуть дати здачі. Нічого, крім люті, агресії й відчуженості до батьків згодом, насилля не посіє. Часто діти й самі з віком дають здачі батькам, бо цьому їх навчили дорослі. Зроблю зауваження, можливо, налякаю поліцією у справах дітей. Хоча… останнє мені страшно робити, якщо відверто, хіба що бачитиму явне знущання з дитини.
У вашої сорокарічної сусідки – четверо дітей. Вона збирається народити вп’яте. У їхній родині сутужне матеріальне становище. Що ви думаєте про свою сусідку?
Юлія Куманська (Юля Смаль), 36 років, учителька, письменниця, заміжня, троє дітей
Я, переважно, про неї не думаю, бо маю чим зайнятися. Постараюся віддати все зі своєї дитини, що лишилося, або знайти, у кого лишилося. Кажуть, коли Бог дає комусь дитину, то разом із тією дитиною посилає і скоринку хліба, щоб прогодувати. Можу допомогти грошима чи варенням.
Вікторія Мирошниченко, 35 років, продавчиня, заміжня, 2 дітей
Можливо, вона дуже любить дітей. Можливо, вона хоче покращити тимчасово своє матеріальне становище, адже за народження дитини зараз надають непогану грошову виплату. Але на мою думку – вона здуріла. Хоча, визнаю, що це справжній героїзм, адже не кожна жінка на таке наважиться. А з приводу статків: дав Бог дітей – дасть їм і їжу.
Марина Свалова, 33 роки, викладачка, кандидатка наук, неодружена, дітей не має
Думатиму, що людина або інфантильна в сорок років, або безвідповідальна. Мені буде страшно за неї. Не через вік, а через фінансові проблеми.
Оксана Осмоловська, 27 років, перекладачка, неодружена, дітей не має
Я б ніколи так не вчинила, будь я на місці сусідки. Не маю права нічого про неї думати, але все-таки шкода тих нещасних дітей.
Ірина Долженко, 44 роки, косметологиня, у шлюбі, має сина
Що вона не при собі. Але має на це право.
Тетяна Винник, 32 роки, філологиня, вдова, має сина
Це її справи.
Наталя Круглікова, 53 роки, тренерка з гімнастики, розлучена, троє дітей, двоє онуків
Буду сусідці допомагати. А думати буду, що вона, мабуть, не розвинена і не занадто розумна, але ж діти – це святе… Звісно, якщо це не алкоголічка, яка за рахунок дітей має собі на випивку, а діти – холодні, голодні і недоглянуті. Ну, то вже справа соціальних органів.
Олександр Мірошниченко, 44 роки, режисер, актор, драматург, одружений, двоє дітей
А який зв’язок матеріального положення і народження дітей? Чомусь у наших дідів-прадідів, які жили значно бідніше, в сім’ях було чотири-п’ять дітей. І нічого. Ростили, вигодовували. А ми почали ставитись до дитини як до дорогої собаки, для утримання якої потрібен певний матеріальний ценз. А сусідці допоможу чим зможу. Бо материнство – це щастя дароване Богом і не людині засуджувати цей подарунок.
Ніна Король, 38 років, журналістка, заміжня, двоє дітей
А що вже думати? Все зроблено, від моїх думок їй ні холодно, ні спекотно. Допоможу одягом чи чим можу. Якщо я не близька людина їй, ніяких порад і зауважень не даватиму. Якщо запитає, підкажу методи контрацепції й гінеколога.
Донька вашої знайомої – студентка. Вона завагітніла незаміжньою. Знайома ридає по телефону, просить вашої поради…
Юлія Куманська (Юля Смаль), 36 років, учителька, письменниця, заміжня, троє дітей
Не даю порад на цю тему. Ще бракує, щоб я потім винною була все життя.
Вікторія Мирошниченко, 35 років, продавчиня, заміжня, 2 дітей
Я пораджу їй передусім припинити істерику. Потім дізнатися, чи хоче донька народжувати. Якщо ні, то допомогти знайти гарних лікарів, щоб усунути цю вагітність. Не треба забувати, що найважче це рішення саме для доньки. І в жодному разі не репетувати “Кому ти будеш нужна з дитиною?!”, не змушувати до аборту. Якщо донька все ж вирішить народжувати, я пораджу моїй знайомій напитися “в хлам”, бо коли з’явиться дитина, молода бабуся попрощається з роботою, друзями, хобі та іншими розвагами. А лекції про запобігання вагітності треба було читати раніше.
Марина Свалова, 33 роки, викладачка, кандидатка наук, неодружена, дітей не має
Я би порадила народжувати. Іноді відсутність батька робить родину щасливішою, ніж його наявність.
Оксана Осмоловська, 27 років, перекладачка, неодружена, дітей не має
Моя мама теж завагітніла незаміжньою, і якби вона зробила аборт – не було б мене. Я б навела цей приклад знайомій. Хай вирішують самі, але добре подумають, перш ніж робити аборт. Моя прабабуся зробила й мучилася совістю до 90 років.
Ірина Долженко, 44 роки, косметологиня, у шлюбі, має сина
Пораджу народити. Дитина дається Богом.
Тетяна Винник, 32 роки, філологиня, вдова, має сина
Раджу народити в будь-якому випадку.
Наталя Круглікова, 53 роки, тренерка з гімнастики, розлучена, троє дітей, двоє онуків
Колись і я студенткою завагітніла незаміжньою. Велике було кохання. Мене підтримали насамперед батьки. Мама. І я займу таку ж позицію. Сусідці своїй розкажу свою історію. Студентці вагітній допоможу порадою, в кращий заклад на облік поставлю. В кращий пологовий відведу, навчу за дитинкою доглянути в перші дні після пологового.
Олександр Мірошниченко, 44 роки, режисер, актор, драматург, одружений, двоє дітей
Не може бути універсального рецепту. Але найголовніше – це переконати в тому, що дитина, попри все, це щастя. І вагітність, яка сьогодні здається фатальною, через років п’ятнадцять буде сприйматись як великий дарунок долі. Власне ось цю думку я і спробую донести.
Ніна Король, 38 років, журналістка, заміжня, двоє дітей
Я завжди, завжди за те, що що б не сталося, діти мають довіритися батькам. Імпонує думка родички, яка казала: що б не сталось, доню, тебе вдома люблять і чекають. Тому скажу, що виховаєте, допоможете, ваш онук чи онучка ж. Якщо буду мати змогу, сама допоможу їм.
Ваша колежанка на роботі категорично не хоче народжувати. Вона говорить, що краще житиме для себе. Що ви про неї думаєте?
Юлія Куманська (Юля Смаль), 36 років, учителька, письменниця, заміжня, троє дітей
Та ж чого я маю думати, у кого скільки дітей? Не хоче – і слава Богу. У мене троє, у когось – п’ятеро, рівновагу збережено. Кожен робить виключно те, що хоче. Наявність/відсутність дітей узагалі ніяк не позначається на тому, нормальна ця людина, чи психоване стерво.
Вікторія Мирошниченко, 35 років, продавчиня, заміжня, 2 дітей
Коли мені заважають, дратують і деколи “драконять” мої діти, я сама думаю, як моя колега… Але кращі моменти в моєму житті все одно пов’язані з моїми дітками. Якщо замислитися про майбутнє моєї колеги, то вона зостанеться самотньою літньою людиною, яка матиме пенсію та ріденьку увагу від соцпрацівників, сусідів та друзів, які ще в змозі дійти, дошкутильгати, долізти до неї. Нікчемне життя – і таке ж його завершення. Хоч, у принципі, це її життя, і хто я така, щоб її судити?
Марина Свалова, 33 роки, викладачка, кандидатка наук, неодружена, дітей не має
Думаю, що вона має право на власний вибір. Адже діти – це не обов’язок ані собі, ані суспільству. Це потреба, сенс життя, надзавдання для жінки – але не для кожної.
Оксана Осмоловська, 27 років, перекладачка, неодружена, дітей не має
Я вважаю, що це її свідомий вибір, і якщо їй так краще – то це ж чудово.
Ірина Долженко, 44 роки, косметологиня, у шлюбі, має сина
Що вона не мусить народжувати, якщо не вагітна наразі й не відчуває потреби.
Тетяна Винник, 32 роки, філологиня, вдова, має сина
Її справа. Хай сама думає, що робити зі своїм життям.
Наталя Круглікова, 53 роки, тренерка з гімнастики, розлучена, троє дітей, двоє онуків
Доросла людина не хоче народжувати – це її особисте життя і особистий вибір. Не буду піднімати це питання ніколи. Лише якщо вона запитає щось у мене особисто, зауважу, що вана може дуже пожалкувати, то нехай думає…
Олександр Мірошниченко, 44 роки, режисер, актор, драматург, одружений, двоє дітей
Є два варіанти. Чи вона фізіологічно не може і шукає виправдання. Це досить трагічно і варто таку людину пожаліти. Якщо ж вона може народжувати, але прикривається красивими розмовами про кар’єру чи особисте життя – це ніщо інше як страх брати на себе відповідальність і гіпертрофований егоїзм. А така жінка – не зовсім жінка. Такий собі недобудований будинок.
Ніна Король, 38 років, журналістка, заміжня, двоє дітей
Я поважаю таку позицію, вона чесна і відверта. Ніхто нікому нічого не винен, тим паче народжувати без любові до дітей і бажання їх мати. Навіщо? Це не іграшка, це відповідальність і зміна власного життя, це ситуація, коли ти собі більше на 100% не належиш, бо навіть у туалет сходити одразу, коли хочеш, не можеш (буквально так і є в перші місяці). У 24 роки з появою первістка мені здавалося: я от зараз народжу і все буде як раніше. Але то не так – не можеш поїхати, піти, робити, що ти хочеш і коли хочеш, бо все підлаштовуєш під нового члена суспільства. Але коли це бажане дитя, все легше, приємніше. Тому я проти романтизації, ідеалізації батьківства, проти малюнків і фото рожевих щічок, усміхнених малюків у великих дозах, бо така романтизація веде до депресій у мам після пологів, бо ж вони не чекали усіх клопотів, які на них навалюються у материнстві, та й у батьківстві (бо батьки ж нині активні у вихованні малечі).
“Твоя свобода закінчується там, де починається свобода іншої людини”. Як ви ставитеся до цього твердження в контексті нашої розмови?
Юлія Куманська (Юля Смаль), 36 років, учителька, письменниця, заміжня, троє дітей
У нас люблять свою свободу бачити трохи ширше, ніж свободу інших. А загалом позитивно.
Вікторія Мирошниченко, 35 років, продавчиня, заміжня, 2 дітей
Я згодна. Але не треба забувати, що діти – є діти, їм важко пояснити, що таке чужа свобода…
Марина Свалова, 33 роки, викладачка, кандидатка наук, неодружена, дітей не має
І в контексті розмови, і поза контекстом саме такої розмови – позитивно. Адже я не повинна, наприклад, відходити вбік, коли до мене біжить чужий собака (хай і милий, гарний, добрий, некусючий), не повинна маневрувати, обминаючи чужих дітей, які біжать, куди їм заманеться, бо така природа дитини. Звісно, я відійду від собаки й постараюся не зачепити, не штовхнути малюка. Але мою свободу буде порушено. І це – хоч і не смертельно для мене – але неправильно.
Оксана Осмоловська, 27 років, перекладачка, неодружена, дітей не має
Неоднозначно. Робити аборт чи ні – свідомий і вільний вибір людини. Так, в ембріона нічого не питають, але є випадки, коли аборт безперечно є меншим із двох зол, бо, не зробивши його, жінка не порушує свободу дитини, зате порушує свободу всіх своїх рідних і близьких, а також власну свободу – бо нема гіршої несвободи, ніж мусити виховувати дитину від ґвалтівника, наприклад.
Ірина Долженко, 44 роки, косметологиня, у шлюбі, має сина
Не згодна з ним. Тут працює не свобода, а загальнолюдські поняття про повагу до інших і здатність відчувати “межі”.
Тетяна Винник, 32 роки, філологиня, вдова, має сина
Людина не на острові безлюдному живе, тому змушена адаптуватися до соціуму, в якому їй доводиться щодня жити. Є речі, з якими миритися не можна (якщо в тебе вкрали, побили, обмовили …), але є речі, які треба розуміти і прийняти – те, що діти не завжди розуміють, що робити і як треба поводитися у якихось ситуаціях. Тому вимагати в них того, що розуміє доросла людина безглуздо й тупо. Дорослий має завжди бути мудрішим і робити так, щоб дитина могла добровільно припинити якесь неподобство. Але з іншого боку – буває, що мама така змучена життям у нашій країні і жорсткими буднями побуту, вихованням і виживанням, що може не витримувати капризів своєї дитини і зриватися. Кожного у пострадянській країні били. В ідеалі ніхто нікому не повинен заважати, але ми серед людей і повинні проявляти мудрість, співчуття, розуміння… А якщо хочеш підлаштувати своє життя «під себе» – варто ізолюватися. Проблема комунікації чи перцепції і порушення власного простору стосується не тільки дітей і батьків, а всього суспільства. Мені не подобаються мужики, які погано пахнуть чи труться об мене у маршрутці переповненій. Але я маю вибір – їхати з ними, купити власне авто або йти пішки.
Наталя Круглікова, 53 роки, тренерка з гімнастики, розлучена, троє дітей, двоє онуків
Так, думаю, що твоя свобода не повинна порушувати свободу іншої людини… Так і є. Всі ми взаємозалежні.
Олександр Мірошниченко, 44 роки, режисер, актор, драматург, одружений, двоє дітей
Коли ти жертвуєш чимось заради іншого, а інший жертвує чимось заради тебе – виникає справжня свобода. Не егоїстична підробка, а свобода дарувати й жертвувати. І чим більше ти віддаєш – тим більше отримуєш. А жертвувати чимось – це зовсім не означає знищувати свою свободу. Це якраз оте прагнення, сформульоване Григорієм Сковородою: “Світ ловив мене, але не спіймав”.
Ніна Король, 38 років, журналістка, заміжня, двоє дітей
Свобода – дуже відносне поняття. Ми живемо серед людей, тому змушені з чимось миритися, обмежувати свої якісь потреби й бажання, щось терпіти, бо не всі такі, як ми. Я толерантна людина, відносно вільна, хоч і в шлюбі (я не звітуюся за кожен крок, немає порпання в телефонах, пошті тощо). Жорстке обмеження всіляких свобод для мене недопустиме. Хоча діти – це вже певні обмеження, але і купа нових емоцій, відкриттів і радощів, нові світи буквально, які створила в тому числі й ти. Якось так.
Сергій Осока
