Ми звикли зустрічати гендерні стереотипи та побутовий сексизм в інститутах, які вважаються базовими агентами соціалізації – сім’я, школа, вищий навчальний заклад, місце роботи тощо. Сьогодні до цього списку входять і соціальні мережі, які так само кишать суперечками на теми: яка роль жінки та чоловіка в суспільстві; якими вони мають бути й чи мають бути визначеними взагалі. «Повага» вирішила зосередитися не на злісних коментарях у фейсбуці чи дискусійних дописах психологів та психологинь, а на спільнотах, які позиціонують себе розважальними, аполітичними та позаконфліктними, мета яких ‒ не викликати дискусії. Ідеться про певні спільноти соціальної мережі «ВКонтакті».
Попри антипіар-акції цієї мережі в Україні, вона залишається активним інструментом комунікації між людьми, архівом плейлистів, засобом поширення матеріалів різноманітних ЗМІ та платформою для реклами.
Кожен користувач, відповідно до смаків та зацікавлень, може сформувати собі перелік спільнот – окремих груп зі змістовим наповненням на певну тему. Наприклад, група «Travelling» пропонує підписникам та підписницям фото з різноманітних точок планети та розповідає цікаві факти про них. Група «Котизм» дозволяє учасницям та учасникам спільноти обговорювати домашніх улюбленців. Такі тематичні пабліки можна створити з будь-якого приводу: для прихильників і прихильниць конкретного серіалу, музичної групи чи мистецького напряму.
«Повага» звернула увагу на численні «чоловічі» та «жіночі» групи, сам поділ на які передбачає, що є теми, які зацікавлять жінок і ніколи не будуть цікавими для чоловіків та навпаки. Однак на занурення в їхній контент надихає не лише сама наявність розподілу, а й назви.
Цікаво, що вони доволі популярні серед користувачів соціальної мережі. Це можна зрозуміти з кількості підписників та їхньої активності всередині пабліків. Важливо те, що вагома частина прихильників та прихильниць таких груп – підлітки.
Для порівняння, підбірка груп для чоловіків виглядає трохи по-іншому
Їхній зміст доволі однотипний, постійно домінує три-чотири теми, а саме: секс (гетеросексуальний), гроші, дружба, алкоголь. У жіночих групах трохи більше розгалужень. «Повага» вирішила зосередитися саме на них та виокремити деякі повідомлення, що їх пропонують своїм підписницям та підписникам ці групи.
Є справжня жінка і справжній чоловік
Чимало постів у групах розпочинаються словами: «Справжня жінка не та, яка..» або «Справжній чоловік це той, хто…». Такі повідомлення стосуються різних тем: від домашнього побуту до сексуальних стосунків між чоловіком та жінкою. Після прочитання таких визначень про «справжніх» чоловіків та жінок виникає враження, що люди, які не потрапляють під визначення, – несправжні й живуть неправильно.
Справжніми вважаються стереотипно розподілені гендерні ролі: чоловік завжди рішучий, з грішми, сам знає, що потрібно і йому, і жінці. Він, на думку авторів постів, повинен вирішувати за обох (інакше він несправжній), а кожна жінка в глибині душі мріє про фізично сильнішого та морально стійкішого обранця, який у будь-який момент зможе вирішити всі її проблеми
Образ ідеального чоловіка – переможець і завойовник, той, який «добиватиметься» своєї обраниці, постійно даруватиме квіти без причини й не дозволить піти, навіть якщо жінка захоче, адже насправді – усе в його руках. Приблизно так виглядає романтично-заманливий образ «принца».
Головне в житті жінки – сім’я
Таке повідомлення з регулярністю повторюється у великій кількості «жіночих» груп. За аналогією, виникає враження, що бездітна жінка – несправжня жінка.
Час від часу з’являється тема роботи, але особисте життя, кохання та діти – у пріоритеті. Думка така: якщо жінка знайде «справжнього», її щастя полягатиме в сімейному житті, і працювати їй тоді необов’язково, та й навряд чи захочеться.
З жінкою постійно щось не так
Щоб стати «справжньою», необхідно вміти виконувати чимало завдань, здобути перелік навичок. Інакше – «стидоба».
Список важко назвати шкідливим, адже немає нічого поганого в умінні готувати, стежити за кількістю випитого алкоголю чи потоком фінансів, проблема в іншому – у злобному поясненні, чому не можна цього не вміти, яке виходить не з того, що наявність таких навичок в принципі корисна для людей обох статей (чи для людей без статі), а з того, що це необхідно саме жінці, інакше, як сказано на початку тексту, – «стидоба». Сам градус пояснювального тексту дуже високий. Виникає враження, що якщо людина (у цьому контексті ‒ саме жіночої статі) вийшла невдало на фото, для неї це дуже серйозний сигнал переосмислити своє життя.
Якщо не проглядати окремі пости, а загалом проскролити групи, можна знайти багато корисної інформації з догляду за волоссям, шкірою, фігурою, нігтями; майстер-класи, присвячені тому, як робити макіяж, манікюр, готувати їжу та які вправи перед сном допоможуть не погладшати. З одного боку, у практичних порадах чи рецептах теж немає нічого поганого, але з іншого боку, це наштовхує на думку, що готувати, доглядати за тілом, домом та дітьми – це все, що може зацікавити жінок, і саме це має бути найважливішим у їхньому житті.
Краса буває тільки на лабутенах
Багато макіяжу, підбори, одяг, який підкреслює сексуальність; манікюр, зачіска, сексуальна білизна. Так можна охарактеризувати картинки, прикріплені до постів.
Виникає дисонанс із вимогами про «справжність» і необхідність бути красивою без макіяжу, адже на зображеннях показано геть інші приклади.
Баби – дури
Образ вередливої кокетки, неочікуваної, нелогічної та непрагматичної, властивий жінкам, і саме це робить їх жінками.
У побутовому житті мені часто доводиться чути про те, які дивні жінки зі своєю складною й нелогічною логікою, обов’язково відмінною від чоловічої. Такі розмови є відображенням усталених стереотипів, їхня наявність у соціальних мережах у такому вигляді й контексті дозволяє продовжувати життя нормальності сексизму, а також доносити людям, що насправді бути слабкою (навіть якщо для цього варто нею прикинутися), дурненькою або «прекрасною» половиною людства – чудово, краще, ніж, наприклад, рівноправною.
Начитавшись таких груп, якими кишить соціальна мережа «ВКонтакті», можна зрозуміти, що бути слабкою жінкою – модно і стильно, а сильним та авторитарним чоловіком із великим гаманцем – необхідно. Що краще прикинутися «дурочкою» й чекати, поки прийде сильний чоловік, завоює тебе і створить твоє життя сам, як він вважає за потрібне, а ти народжуватимеш йому дітей і отримуватимеш квіти просто так, а ще доглядатимеш за своїм тілом і створюватимеш домашній затишок. Якщо ти чоловік і в тебе недостатньо грошей, щоб утримувати самотужки сім’ю або ти думаєш, що життєві проблеми варто вирішувати разом із обраницею – ти не принц, якого так люблять та очіукють жінки, а тюхтій.
Можна обуритися й заперечити: а що в цьому поганого? Якщо люди хочуть жити за таким принципом – хай живуть. І це буде правильне зауваження, у якійсь мірі, але проблема у формі подачі такої моделі, адже вона засуджує та виключає інші способи поведінки чи стилі життя. Попри холоднокровні фрази про байдуже ставлення до суспільної думки, багатьом насправді вона важлива, і хочемо ми того чи ні, суспільство впливає та частково визначає наше життя. Комусь прикро почути у свій бік: «ти несправжня жінка/несправжній чоловік, мати, батько…» А особливо неприємно усвідомлювати це, коли твоє розуміння світу лише починає формуватися.
Катерина Мацюпа
