Я вчилася на юридичному факультеті, потім майже 5 років працювала в університеті юридичною радницею. Мене вчили законам і кодексам, я вмію складати позови й виступати в судах, і це неоціненні знання. Але… класична юридична освіта не вчить дивитися на казку про червону шапочку під різними кутами. Наприклад, що ми знаємо про екологію лісу, в якому відбувається подія? Чи було це херасментом з боку вовка? Чому відбувається віктимізація жертви та багато іншого.
Але давайте почнемо спочатку…
“…Жила колись в одному селі маленька дівчинка, та така красуня, що кращої за неї, мабуть, ніхто й не бачив”, – саме так починається народна європейська казка з сюжетом про маленьку дівчинку, що зустріла вовка. Цей твір був літературно оброблений у Франції Шарлем Перро, пізніше казка була записана в Німеччині братами Грімм. У Радянському союзі публікувалася в обробці Самуїла Маршака.
Чи може маленька дівчинка бути красунею? Як на мене, дівчинка передусім – просто дитина. Однак старим казкам притаманно наділяти дітей надмірною сексуалізацією.
“Бідна дівчинка, не знаючи, що дуже небезпечно зупинятися в лісі і слухати вовка, відповідає йому: – Я йду навідатись до своєї бабусі й несу їй пиріжок та горщичок масла, які матуся передала їй.”
“Дівчинка пішла довшою стежкою та ще гралася, збирала горіхи, бігала за метеликами й робила букети з квіточок.”
Про що ця частина? Про те, що дитина в лісі не може почуватися безпечно, тому що там дикі звірі? Чи вовк – це уособлення насильника і злочинця?
Побачивши, що дівчинка ввійшла до кімнати, вовк сховався під ковдру та й каже: – Поклади пиріжок на скриню і горщичок там постав, а сама йди полеж зі мною. Червона Шапочка лягла в ліжко й дуже здивувалась, коли побачила, який вигляд у її бабусі.
Якщо вовк – це насильник, то те, що дитина лягає до нього в ліжко обманним шляхом, робить невинну казку зовсім неказковою.
Цікаво, що французький письменник Шарль Перро, якого вважають основоположником жанру літературної казки, літературно обробив народний сюжет про Червону Шапочку. Зокрема, додав моралі казці, увівши мотив порушення дівчинкою “пристойності”, за що вона й була покарана, і завершив казку мораллю, яка мала спонукати дівчат утримуватися від спокуси:
“….Мораль: діти, особливо привабливі, добре виховані панночки, ніколи не повинні розмовляти з незнайомими людьми, бо, якщо їм це потрібно, вони цілком можуть забезпечити вовка вечерею. Я кажу “вовк“, але є різні види вовків. Є також чарівні, тихі, ввічливі, невибагливі, поступливі та милі, які переслідують молодих жінок вдома та на вулиці. І на жаль, саме ці ніжні вовки найнебезпечніші з усіх…”
Так, в українській сучасній інтерпретації цієї частини, на щастя, вже немає… Але хто цей вовк, що лишився? Хто ця Червона Шапочка? Про що говорить нам ця казка в сучасному світі?
Ще у квітні цього року більшість світових і українських ЗМІ писали про те, що зі шкільної бібліотеки в Барселоні прибрали 200 книжок, які пропагують «токсичні гендерні стереотипи». Серед них казки «Червона шапочка» та «Спляча красуня».
До речі, казка «Спляча красуня» також містить херасмент. Там принц має поцілувати дівчину, щоби пробудити її після зачарованого сну. Та чи хтось питає саму сплячу дівчину про її бажання? Чи це все ж акт сексуального домагання?
Цікаво, що історію, яка стала основою для цієї казки, знайшов італійський письменник Джамбаттіста Базіле. В оригінальній оповідці йдеться про те, що принцесу спочатку зачаклували, а поки вона спала, її зґвалтував король, і вона народила двох дітей.
The Guardian також писали про те, що минулого року дослідження Observer and Nielsen встановили, що чоловічі персонажі вдвічі частіше мали провідну роль у дитячих книжках із малюнками, часто у стереотипно чоловічих ролях, і що персонажі, які розмовляли, на 50% частіше були чоловіками. Якщо хлопчики отримують головні ролі в книгах – як хороших, так і поганих дійових осіб – а дівчата – побічні гравці, це підтверджує, яким є світ і яким він повинен бути. Тоді дуже важко відчувати себе рівними.
Єлизавета Кузьменко
