З 25 листопада по 10 грудня проводилася Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства». Це найвідоміший у світі інфопривід привернення уваги до питання гендерного насильства.
ЧИТАЙТЕ: Проблема гендерного насильства: міжнародний досвід і Україна
Та щоб не забувати про проблему і надалі – до вашої уваги огляд матеріалів і досліджень про гендерне насильство, особливо тих, які проводилися в Україні чи доступні в перекладі.
Навчальні матеріали й курси стосовно проблематики гендерного насильства
Окрема тема сезону (зима 2016/2017) на Гендер в деталях була присвячена гендерному насильству.
У 2015 році на платформі Прометеус стартував масовий онлайн курс «Жінки і чоловіки: гендер для всіх», який містить окрему тему «Гендерне насильство». За бажанням можна прослухати окремі лекції саме з цієї тематики.
У Школі соціальної роботи Національного університету «Києво-Могилянська академія» Олена Савчук викладає окремий курс про соціальну роботу з жінками, які зазнали домашнього насильства.
У підручнику з гендерної теорії «Гендер для медій» (2013) окремий розділ присвячено тематиці гендерованого насильства: Маєрчик М., Плахотнік О. Гендероване насильство: між звичаєм і злочином (Розділ 9). Наголос робиться на ретельному вивченні явища згвалтування як гендерного насильства.
У 2007 році спеціальний випуск гендерного журналу «Я» був присвячений тематиці «Гендерного насильства».
Юристка і гендерна експертка Ганна Христова розробила методичний посібник для викладання освітнього курсу «Розгляд судами справ, пов’язаних з насильством в сім’ї» (2011).
Курс дистанційного навчання «Правова допомога потерпілим від насильства в сім’ї», який розроблений для адвокатів, працівників центрів та бюро правової допомоги, а також для інших зацікавлених сторінможна проути на сайті e-learning.legalaid.gov.ua – Правова допомога потерпілим від насильства в сім’ї
Дисертаційні дослідження на тему гендерного насильства в Україні
На тему гендерного насильства в Україні написано низку дисертаційних досліджень. Зокрема, Ніна Аніщук із Національного університету «Одеська юридична академія» у 2008 році захистила докторську дисертацію з юридичних наук «Правові засоби викорінення гендерного насильства в Україні: історико-теоретичний аналіз», а перед цим у 2007 році видала монографію «Гендерне насильство у правовому житті України».
Олександр Бойко у 2003 році захистив кандидатську дисертацію з соціології «Насильство у сім’ї: соціологічний аналіз явища».
Соціологічні дослідження гендерного насильства в Україні
Зауважуючи про соціологічні дослідження домашнього насильства, слід виділити такі два аспекти.
По-перше, доцільно розглядати методологічні засади загалом соціологічних досліджень.
По-друге, звернути окрему увагу на специфіку досліджуваного явища – гендерного
насильства загалом і домашнього насильства зокрема. Це – чутлива для респонденток і респондентів, так звана «приватна» тематика, вивчати її – виклик для соціологічної спільноти.
У матеріалах до міжнародної конференції «Збирання даних у сфері насильства щодо жінок та домашнього насильства: назустріч вимогам Стамбульської Конвенції» (3-4 вересня 2015 р., м. Київ) я розглядаю методологічні засади дослідження гендерного насильства.
Дослідження домашнього насильства з використанням кількісних методів – це передусім опитування громадської думки. Наприклад, у рамках реалізації «Програми рівних можливостей та прав жінок в Україні» (проекту, який упроваджувала Програма розвитку ООН в Україні за підтримки Європейського Союзу) у листопаді-грудні 2009 року проведено інтерв’ювання 1800 осіб у межах національного репрезентативного опитування населення України віком від 18 років і старших. Задля вимірювання розповсюдження насильства в сім’ї в анкеті використано метод прямої (особистий досвід) та непрямої (досвід родичів і близьких) оцінок. Результати презентують радше загальні тенденції поширення різних форм насильства в сім’ї.
Натомість дослідження домашнього насильства з використанням якісних методів – це етнографічні дослідження (різнобічний аналіз щоденної практики певної спільноти з точки зору її культури, що зазвичай відрізняється від культури основної маси), кейс стаді, експертні опитування, групова дискусія (фокус-групи), життєві історії, глибинні інтерв’ю тощо. Окрім статистичних даних, цифр, відсотків, важливо почути конкретні історії жертв домашнього насильства, як це зазначено у фаховій літературі.
Також із використанням радше якісних методів проводяться дослідження з метою виявлення та поширення так званих успішних (кращих) практик розв’язання проблеми, наприклад, вивчення американського досвіду залучення чоловіків до боротьби з гендерним насильством.
У серпні 2015 року представлено величезний за обсягом та тематикою правозахисний звіт «На межі: Вирішення проблем дискримінації та нерівності в Україні», у якому домашнє насильство представлене як частина розділу «Дискримінація за ознакою статі».
На замовлення Фонду народонаселення ООН компанія GfK Ukraine у серпні-вересні 2014 року провела національне репрезентативне опитування щодо досвіду насильства серед жінок і дівчат. Відсутність актуальної інформації щодо поширеності та характеристик насильства стосовно жінок та дівчат є одним з найбільш значущих факторів, що стримують розробку та впровадження цільових програм попередження насильства. Тому мета дослідження – отримати свідчення й конкретні дані щодо рівня поширеності насильства стосовно дівчат і жінок, щодо контексту насильства та факторів ризику, які стосуються як індивідів, так і домогосподарств.
Окрема тематика про домашнє насильство присвячена комплексному дослідженню становища жінок, які проживають у сільській місцевості, – дослідження проводилося у 2014 р. GfK Ukraine для ПРООН та Уповноваженого ВР з прав людини.
Тамара Марценюк
