Перша жінка Прем’єр-міністерка Ізраїлю. Одна з засновниць держави Ізраїль. Вона двічі обіймала міністерські посади: як міністерка праці і як міністерка закордонних справ. Мати двох дітей. Дружина. Єврейка.
Фото: thenation.com
Ґольда Меїр прожила надзвичайно насичене життя. Їй вдалося самотужки перестрибнути безмежну прірву, яка відділяє робочий клас від політичної еліти. Вона спромоглася досягнути неймовірних кар’єрних висот, але для цього пожертвувала особистим щастям. Шлюб Ґольди Меїр не витримав суперництва з її особистим переконанням, що служіння народу і своїй державі є важливішим за родинне тепло. Прем’єр міністр Ізраїлю Девід Бен-Ґуріон назвав її «найкращим чоловіком в Уряді».
Ґольда народилася у 1898 році, в сім’ї небагатого теслі в Києві, тоді частині Російської імперії. Через фінансову скруту, або ж, як вважають деякі дослідники, через можливі політичні переслідування, батько Ґольди вирушає до Америки на початку 1900-х у пошуках кращої долі. Йому таки вдається знайти роботу у штаті Вісконсін. Досить швидко він повертається до Києва і забирає до Сполучених Штатів всю сім’ю.
Шкільні роки здібної і дуже активної дівчинки проходять у невеликому містечку Мілуокі, що у штаті Вісконсін. Ґольді виповнюється 14 років, вона розпочинає навчання у старшій школі, а у вільний від уроків час підпрацьовує. Мати намагається «налагодити» життя дівчини і змушує Ґольду одружитися з 30-річним чоловіком. Шалений тиск з боку сім’ї змушує дівчину втекти з батьківського дому за тисячі миль. Ґольда перебирається жити до своєї сестри та її чоловіка у місто Денвер, штат Колорадо. Вона завершує середню школу і у 1916 році поступає в місцевий коледж, щоб отримати диплом учительки. У Денвері Ґольда спершу цікавиться, а потім стає активною членкинею сіоністського руху. В цей час вона знайомиться і з своїм майбутнім чоловіком, Моррісоном Мейерсоном.
Ґольда отримує свою першу вчительську роботу в державній єврейській школі, однак довго там не затримується. Вона з захопленням слідкує на політичним розвитком подій на Близькому Сході. Держави Ізраїль тоді ще не існує. Британці дедалі прихильніше ставляться до надання більшої автономії єврейській общині, котра проживає на території Палестини, підконтрольній Британській імперії.
У 1921 році Ґольда Меїр зі своїм чоловіком переїжджає до Палестини. Вони розпочинають «комунальне» життя у кібуці. Кібуц об’єднує аграріїв, які ведуть господарство колективними методами. Ця соціально-економічна структура засновується на утопічних ідеях соціалізму, поєднаних з сіонізмом.
Ґольда розсаджує дерева, порає кухню та збирає горіхи. Виконує свої обов’язки настільки завзято, що її обирають представницею свого кібуцу у федерації єврейських профспілок – Гістадруті.
На початку 1930-х вона починає вести активно займатися політикою. Спершу очолює політичний відділ Гістадруту. У 1948 році Ґольда їде до Сполучених Штатів. Їй вдається зібрати нечувану на ту часи суму – 50 мільйонів доларів для закупівлі зброї. Дуже скоро Ізраїль хоче вибороти своє право на незалежність.
50-річна Ґольда Меїр стає однією з 24 діячів, які підписують Декларацію незалежності Ізраїлю 14 травня 1948 року. Наступного ж дня коаліція арабських держав нападає на новостворену державу. Війна триває майже десять місяців, але Ізраїль таки відстоює своє право існування на карті світу.
В цей час Ґольда Меїр обіймає посаду представниці Ізраїлю в Радянському Союзі. Наступною кар’єрною сходинкою стає її призначення міністеркою праці. Діячка запускає успішні програми благополуччя, втілює масштабні інвестиційні проекти.
Ґольда працює в уряді Девіда Бен-Гуріона, який відкрито захоплюється розумом та твердим характером свого міністра. У 1956 році він призначає Ґольду Меїр міністром закордонних справ. Жінка не вагається, і бере на себе нелегкі зобов’язання. Викликів багато – сусідні арабські держави так і не можуть змиритися з незалежністю Ізраїлю, «холодна війна» у розпалі.
Але для Ґольди Меїр з’являється новий виклик. На початку 1960-х лікарі діагнозують у неї лімфому, різновид раку. Вона не знає, що робити. Та все ж приймає рішення піти з політичної арени.
Відсторонення Гольди Меїр від державних справ не триває довго. У 1969 році раптово помирає тодішній прем’єр-міністр. Замінити його може лише достатньо досвідчений політик, вмілий дипломат і сильна особистість. Такою є Ґольда Меїр.
Попри проблеми зі здоров’ям і вік (на той час діячці виповнилось 71 рік), Ґольда не відмовляється від посади. З 1969 по 1974 вона з гідністю служить своєму народі на посаді прем’єрки. На дипломатичній арені робить все можливе, щоб підтримати мир на Близькому Сході.
Але навіть така прониклива жінка та досвідчена політкиня не може передбачити все. 6 жовтня 1973 року вибухає Йом Кіппур, або ж війна Судного дня. Коаліція арабських союзників, яку очолює Єгипет і Сирія, раптово нападають на новостворену державу. Ізраїль демонструє непідготовленість до неочікуваної атаки. Молодій державі таки вдається захистити суверенітет завдяки підтримці США. Але Ґольда Меїр втрачає як популярність, так і довіру свою народу. Її звинувачують у тому, що контратака провалилась, армія і населення були неготові до можливого збройного нападу.
Попри це, партія Ґольди Меїр виграє на виборах. Але жінка залишає пост прем’єрки у 1974 році. Світ назавжди попрощається з видаткою діячкою і непересічною особистістю у 1978 році, в Єрусалимі. Лише після її смерти народ дізнається, що 80-річна Ґольда Меїр безуспішно боролася з лімфомою останні 12 років свого життя.
Людина дивовижної волі. Беззаперечна лідерка. Гольда Меїр своєю діяльністю довела, що вона є аж ніяк не слабкою статтю. Вона назавжди змінила уявлення щодо висот, котрі жінка може досягти у політиці. Харизматична ораторка. Незламна борчиня, адже навіть важка хвороба не змогла змусити її відсторонитися від виконання свого справжнього покликання – служіння своєму народові та державі. Саме така Ґольда Меїр залишатиметься прикладом для наступних поколінь політкинь і діячок усього світу.
Оксана Хомей
Використані джерела: thefamouspeople.com, jewishvirtuallibrary.org, ww+w.brainyquote.com, historytoday.com, msudenver.edu, wic.org, nytimes.com
