Спокій нам тільки сниться – українська (і не тільки) мережева спільнота знову збурена поза будь-які розумні межі: нахабні товсті жінки захопили черговий модний журнал, форпост краси і моди! А нахабні ліниві жінки, побачивши це, негайно почнуть жерти торти в три горлянки, гладшати і псувати своє здоров’я!
Вочевидь, обурені вважають, що це неподобство треба негайно заборонити, щоб не травмувати тонку душевну організацію споживачів (не журналу, а жінок), а на обкладинку цього модного журналу пускати тільки тих панянок, які пройшли ретельний відбір статечного чоловічого журі.
Причому обурення висловлюють як чоловіки – які тих жіночих модних журналів не читають в принципі, бо то не панське діло, так і жінки – і риторика і в тих, і в тих, хоч на позір зосереджена на зіпсутому здоров’ї отих гіпотетичних жінок, посутньо вся про те, що жирним жінкам не місце там, де їх можуть побачити люди, читай – чоловіки.
Але повернімося на пару кроків назад і подивимося, власне, що відбулося.
Кілька тижнів тому, а точніше 1 січня британська редакція журналу «Космополітан» опублікувала матеріал із невеличкими інтерв’ю з одинадцятьма жінками, які мають з’явитися на обкладинках журналу за лютий, про здоров’я, образ тіла, їхні стосунки з власним тілом і власною вагою, про спорт у їхньому житті.
Ці жінки мають різний зріст, статуру і вагу. Одна з них – із маленьких людей, параолімпійка. Одна на візку – після травми у спортзалі, внаслідок якої в неї був зламаний хребет. Кілька – професійні спортсменки: плавчиня, боксерка, фітнес-тренерки та тренерки з йоги. На фото вага поза межами суспільно прийнятного для сексуально привабливих жінок є хіба в двох чи трьох із них – і найопасистіша, викладачка йоги, має грацію і гнучкість, якій можуть позаздрити багато людей.
Чи не всі вони говорять про те, як важко прийняти себе і своє тіло, як важко знайти себе, повірити в себе – в умовах панування стандартів краси. Як боляче ранять коментарі і претензії про те, як ти виглядаєш. І для багатьох із них головне питання щодо свого тіла –не те, як воно виглядає, а що воно може робити. Спорт і сила, яку він їм приносить, дає їм радість займатися тим, що їм подобається, дбати про себе, любити себе.
Цей насправді невеличкий і загалом дуже м’який матеріал, який лагідно обходить гострі кути й зосереджується на власному досвіді жінок і на тому, як вони його описують. Знайти в ньому привід для обурення можуть лише люди, які не визнають за опасистими жінками права на існування в публічному просторі без вибачень, перепрошувань і обіцянок, що вони сидять на дієті й намагаються оце своє велике тіло приборкати й запхати у вузькі суспільно схвалювані рамки.
Силу, грацію, міць цих жінок ігнорують, прикидаючись, ніби обурених непокоїть їхнє здоров’я та здоров’я тих, хто ці обкладинки, не дай Буддо, десь побачить – хоча вже добре задокументовано, який поганий вплив мають на душевне здоров’я та стосунки з власним тілом дівчат-підліток нереалістичні зображення дуже худих, до прозорості, і безбожно відретушованих (це такий олдускльний фотошоп) жінок на тих самих обкладинках жіночих журналів – і це я вже не кажу про те, які наслідки для жінок у модельній індустрії мають безжальні внутрішньогалузеві вимоги до їхньої зовнішності й ваги.
Від чоловіків, які цими фото обурюються, я не маю жодних очікувань – я давно змирилася з тим, що чоловіки рідко коли здатні на емпатію до жінок, які не є в їхній безпосередній родині чи до яких вони не мають романтичних почуттів (але й до цих жінок чоловіки часто не завдають собі справи ту саму емпатію відчувати). Я бачу: вони вважають, що всі жінки існують тільки й виключно задля задоволення потреб чоловіків, естетичних чи інших, і оці от нахаби в тілі насмілилися від цієї важливої роботи відмовитися й навіть не відчувають із цього приводу жодного сорому. Як же ж їх не розкритикувати!
Мене засмучують жінки – які із енергією, вартою кращого застосування, розповідають про те, як це погано – мати зайву вагу – і як це неприйнятно для жінок. Особливо на обкладинці Космо! Коли ти все життя кладеш на те, аби підтримувати себе в привабливій формі (не сильною, не гнучкою, не спритною, а саме нормативно привабливою – при тому, що норми привабливості змінюються) і сподіваєшся за це на винагороди у вигляді визнання й уваги з боку чоловіків – і раптом побачити на обкладинці журналу, який десятиліттями просував ідеал, до якого вони прагнуть, жінок, що переймаються зовсім іншими речами й мають зовсім інші стосунки з власним тілом – не параноїдальне слідкування, обмеження і контроль, а прийняття, любов, визнання, турбота – так, це обурює, сприкрює, ображає.
Але.
Фотографія кожної з цих жінок підписана – «Це здорово». Любити себе здорово. Займатися спортом для душі здорово. Не давати злим коментарям псувати собі настрою – здорово. Не лізти в чужі тарілки й чужі медичні картки – здорово. Не займатися дистанційним діагностуванням – здорово. Дати спокій жінкам – що опасистим, що худим – здорово.
Марія Дмитрієва
