Журнал “Кореспондент” опублікував статтю під назвою “Жінки дурніші за чоловіків – вчені”, де посилаються на дослідження кембриджських вчених.
“Жінки ж схильні до емоційної оцінки, через що в 75% випадків приймають неправильні рішення. Дослідження показали, що щоденний стрес і емоційні струси заважають жіночому мозку функціонувати продуктивно. Чоловіки переважно конструктивно скупі на емоції, що дозволяє їм досягати успіхів у фінансових і IT-сферах, а також в управлінні великими структурами. Жінки ж процвітають у гуманітарних і творчих сферах.” – пише “Кореспондент”.
Тож, чи все гаразд і з “Кореспондентом”, і з “британськими вченими”?
Ні, не все.
Насправді, їхня стаття – це переспів статті росіян, а не оригінальної публікації. Оригінальну статтю розмістив британський журнал PNAS.
Чи писали каліфорнійські, як ми тепер знаємо, вчені, що “жінки емоційніші за чоловіків, і тому постійно помиляються”?
Знову ні.
Стаття стосувалася перевірки низки гіпотез, пов’язаних із розвитком мозку в разі спектру аутичних порушень. Є гіпотеза, що аутичні порушення є крайньою формою “маскулінізації” мозку. В такому разі мозок майже не здатний до когнітивної емпатії – тобто людина не розуміє, що відчувають інші. Зате може мати хорошу здатність до систематизації інформації. А може – не мати. Гіпотеза відштовхується від того, що аутичні порушення значно частіше зустрічаються в чоловіків, ніж у жінок, і мозок “аутичної дівчинки” при функціональній магнітно-резонансній візуалізації часто виглядає як мозок “типового хлопчика”.
Отже, в дослідженні перевіряли, чи справді чоловіки більш схильні до систематизації, а не емпатії, і наскільки схильні до систематизації люди, що займаються математикою і точними науками. Їхні гіпотези підтвердив значний масив даних – вибірка сягала понад 600 тисяч людей. На “маскулінізацію” мозку і його подальшу (не)здатність проявляти емпатію чи систематизувати інформацію впливає гормональний фон матері під час вагітності, власний гормональний фон (в жінок із аутичним спектром частіше буває синдром полікізстозних яєчників), низка спадкових факторів. Для успіху в точних науках важлива різниця між емоційністю і систематичністю, а також – не забуваймо, що мозок – не мережа, що навчається – тренування, тобто досвід.
Чи те, що серед чоловіків більше тих, хто “систематизує, а не співчуває”, означає, що “точні науки для чоловіків”?
Ні.
Ідеться про середні значення. І серед чоловіків є дуже емоційні, і серед жінок – дуже систематичні, що в дослідженні і було показано. Розбіжності між середніми значеннями в групах не можуть точно передбачити здібності та емпатійність будь-якої окремо узятої людини лише за її статтю. Про це науковці і застерігають в окремому абзаці. Зверніть увагу, що в самій статті роблять таку ремарку задля запобігання таким статейкам, як на Кореспонденті. Наводжу цитату:
“Ті, хто хочуть сперечатися щодо будь-яких відмінностей у свідомості, хибно тлумачать “теорію емтійності-систематичності” як приклад “нейросексизму”. Позаяк, це хибно, бо теорія емоційності-систематичності не дозволяє робити передбачення щодо психологічного портрету людини, виходячи з її біологічної статі, це буде вішання ярликів, що згубно. Наукові дані щодо розбіжностей між статями, в тому числі і це дослідження, лише дозволяють робити припущення щодо чоловіків і жінок як груп і показують різницю між середніми значеннями. Це тому, що кожен може бути типовим чи нетиповим представником своєї статі. Більше того, інші чинники впливають на такі розбіжності між статями. <…> буде хибним мати упередження щодо людини, яка подається на посаду в галузі точних наук – як морально, так і науково”
Чи було про жіночу емоційність в статті?
Ні.
Ідеться про емпатію – здатність розуміти емоції і стан інших людей (когнітивна емпатія) та відповідно на ці емоції реагувати (афективна емпатія). Наш мозок має складну систему розуміння емоцій – вона набула своєї складності шляхом еволюцій, адже була потрібна. Завдяки їй (хоча не лише їй) наші предки змогли вести соціальне життя, взаємодіяти, допомагати у вирощуванні нащадків, спільно працювати – гуртуватися, одним словом. Але в кожної людини ця система будується по-різному. Не варто вважати здатність до систематизації “чимось хорошим” та чоловічим, а емпатійність – “чимось поганим” та жіночим. І те, й інше певною мірою можна розвивати, а вроджені особливості слід визнати і дати змогу сформуватися повноцінно, без впливу упереджень щодо статі.
І насамкінець, виданням, що хочуть писати про науку, слід мати наукових редакторів або платити експертам, що здатні розтлумачити статтю і запобігти ганьбі. Жовті маргіналізовані заголовки з будь-якої тематики роблять виданню трафік, а не честь.
Дар’я Озерна
біологиня, наукова блогерка
