Відповідь доволі проста – Конвенція 171 є сучасною і відповідає суспільним потребам. Ратифікація Конвенції є правовим інструментом для розширення економічних прав та можливостей жінок, для розширення можливостей на ринку праці і в трудовій сфері. Крім того, чимало жінок сьогодні працює вночі, а при цьому є ухвали судів, які карають роботодавців штрафами за нічну працю жінок.
І ще тому, що в основі філософії Міжнародної організації праці (МОП) лежить розуміння роботи як джерела існування для людини. Відповідно обмеження в доступі до праці створюють обмеження в доступі до фінансових ресурсів, необхідних для життя.
Від початку свого створення в 1919 році МОП застосовувала протекціоністський, захисний підхід до жінок. І розглядала заборони на певні види праці – на підземних роботах, у нічний час – як захист жінок. І саме тому однією з перших конвенцій МОП була Конвенція № 3 щодо праці жінок у нічний час, прийнята на першій сесії МОП у 1919 р. На той момент заборона нічної праці жінок була спрямована на зниження смертності жінок, їхнього захисту від експлуатації, поганих умов праці, сексуальних домагань.
Сьогодні Міжнародна організація праці виходить із того, що найбільш адекватним сучасним реаліям і таким, що відповідає принципу гендерної рівності, є такий її документ, як Конвенція № 171. На відміну від попередніх Конвенцій, що містять обмеження на роботу вночі в певних галузях діяльності (наприклад, автомобільний транспорт) або для певних категорій працівників (жінки), у Конвенції № 171 змінюється акцент на безпеку й охорону здоров’я всіх нічних працівників незалежно від статі, професії, сфери діяльності.
Важливо відзначити, що тут застосовується ще один сучасний недискримінаційний принцип міжнародного правотворення – перехід від заборон чи захисту за ознакою статі до захисту жінок у певному стані – вагітність, годування немовлят.
Такий підхід співзвучний і іншим міжнародним документам, зокрема, Конвенції ООН про ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок та Європейській соціальній хартії, яка підтверджує, що обмеження щодо нічної праці жінок можуть мати місце тільки в тих випадках, коли йдеться про захист вагітних жінок, жінок, які нещодавно народили, і жінок, які годують своїх грудних дітей (п. 4 ст. 8).
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Сексуальне насильство як тактика ведення війни
Заборона праці жінок уночі тільки тому, що вони є жінками, суперечить праву Європейського Союзу, а саме Директиві 76/207 про реалізацію принципу рівного ставлення до чоловіків і жінок щодо доступу до зайнятості, професійної підготовки і просування по службі, а також до умов праці.
Українське законодавство в цій частині потрібно змінювати (зокрема, йдеться про статтю 175 Кодексу законів про працю). І поштовхом може стати саме підготовка до ратифікації 171 Конвенції МОП.
Негативний вплив законодавчої заборони на працю жінок вночі є значним: жінкам відмовляють у працевлаштуванні на відповідні роботи, не доплачують «нічну» надбавку до заробітної праці, жінок продовжують розглядати як менш привабливу порівняно з чоловіками робочу силу, бо вона «обтяжена додатковим тягарем соціального захисту».
І що ми маємо на практиці? З одного боку працюючих вночі жінок, а з іншого – притягнення керівників підприємств до адміністративної відповідальності у разі виявлення фактів роботи жінок вночі – штраф за порушення трудового законодавства. Кого цікавлять підтвердження – їх можна знайти в єдиному реєстрі судових рішень. (Наприклад, постанова Вільнянського районного суду Запорізької області від 28.01.2014 р. у справі № 314/221/14-п //)
Окремі судді навіть вказують, що відповідна заборона не погіршує, а покращує становище жінок (рішення Маневицького районного суду Волинської області від 25.05.2015 р. у справі № 164/409/15-ц //)
Є й висновок суду, що жінки не можуть працювати фельдшерками бригад швидкої медичної допомоги, оскільки це передбачає необхідність праці вночі (постанова Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 03.06.2016 р. у справі № 200/8553/16-п //).
Це такі собі маніпуляції – мовляв, нічна праця небезпечна для жінок, пересмикування, популізм навколо проблем (не дамо жінкам важко працювати), що базуються на гендерних стереотипах і застарілих підходах.
Рішення щодо необхідності ратифікації Конвенції 171 про нічну працю неодноразово включалися Урядом в плани і мають бути доведеним до логічного кінця – ратифікації документу. Це дозволить включити до правової системи України стандарт захисту прав у сфері зайнятості, визнаний в ЄС як такий, що узгоджується з принципом рівного ставлення до жінок і чоловіків та недискримінації за ознакою статі.
Для цього є політична воля, є готовність Уряду і народних депутатів, є коаліція громадських організацій, є сформована експертна думка. Маємо це зробити!
Катерина Левченко,
Урядова уповноважена з питань гендерної політики
