Повага
Жінка в історії Статтi

Акторка і перекладачка Ірина Стешенко: виклики та одержимість «княгині»

Ірина Стешенко — небога Миколи Лисенка, онука Михайла Старицького й авторка найкращих перекладів Шекспіра, Мольєра й Твена. Про неймовірну талановиту українку, яка підкорила серця читачів та авторів, розповідає Vogue.

Ірина Стешенко
Ірина Стешенко

Жвава руда дівчинка

Ірина, або по-домашньому Орися, народилася в сім’ї Івана Стешенка, в майбутньому міністра освіти України, і росла в надзвичайному культурному оточенні: Стешенки жили по сусідству, родичалися й товаришували з родинами Косачів, Лисенків, Старицьких, Черняхівських.

Жвава руда дівчинка з дитинства вирізнялася бойовим характером. Рідна тітка, письменниця Людмила Черняхівська-Старицька з гумором писала про малу «урвительку»: «Он Орисічка Стешенко, у спідниці сам чортенко».

Орисю змалечку записали до вундеркіндів: рідною українською вона щебетала ще до року, з трьох вчила німецьку, з п’яти — французьку. Пізніше до них додалися вільні англійська й російська. У 12 років Орися вже читала в оригіналі Шекспіра і Мольєра.

Читайте також: 10 фактів про Віру Холодну: акторка, обрана часом

Після гімназії закінчила філологічний факультет Вищих жіночих курсів, а за два роки й Вищий драматичний інститут імені М. Лисенка. Тоді ж на прохання Павла Тичини, який завідував літчастиною в Театрі імені Шевченка, переклала для репертуару комедії Мольєра — і так знайшла своє друге покликання.

Ірина Стешенко та Лесь Сердюк
Ірина Стешенко та Лесь Сердюк

Вирватися із жорен

Першою ж любов’ю Орисі була сцена, якій вона віддала чверть століття, блискуче граючи у виставах «Гайдамаки» і «Макбет», «Мина Мазайло» і «Мікадо», «За двома зайцями» і «Народний Малахій».

Ірина Стешенко «Мікадо»
Ірина Стешенко «Мікадо»

Із 1923 по 1933 року вона грала в «Березолі», де зустріла, попри три офіційні шлюби й пієтет із боку багатьох чоловіків, найбільше кохання — Леся Курбаса. Його арешт у 1934 році розпочав трагічну сторінку в житті Ірини Стешенко.

За наступні сім років вона втратила в таборах двоюрідну сестру, поетесу Вероніку Черняхівську, брата, бібліографа Ярослава Стешенка, а також матір Оксану Стешенко, і тітку Людмилу Черняхівську-Старицьку — обидві письменниці померли в потязі до Казахстану, а їхні тіла викинули просто серед поля. Сталінська машина жерла родини української інтелігенції поколіннями, від дідів до онуків. Ірині судилося вирватися з цих жорен.

Читайте також: Наталя Лівицька-Холодна: 10 маловідомих фактів про поетку

Із 1949 року Ірина Стешенко присвятила себе перекладам — одним із найкращих в українській літературі. Вона сповідувала одержимість і твором, який перекладала, і його автором. Її версії Шекспіра, Мольєра, Гете, Шіллера, Мопассана, Ібсена, Цвейга звучать у перекладі так, ніби насправді були написані українською — добірною, сповненою метафор, прислів’їв і приказок.

Ніхто так, як вона, не вмів вправлятися з діалектною і просторічною лексикою для характеристики героїв Лондона, Лоусона, Твена. «Та нехай мене грім торохне» — каже Гекльберрі Фінн версії Ірини Стешенко.

Княгиня Орися

У 1960-х квартиру Ірини Стешенко на Пушкінській називали «салоном пані Орисі», прихистком молодих талантів. У господі була величезна бібліотека, де серед іншого зберігалися безцінні рукописи Михайла Старицького, багатюща колекція картин й екслібрисів видатних майстрів — Олександра Мурашка, Олени Кульчицької, Василя Кричевського.

Ірина Стешенко у власній квартирі
Ірина Стешенко у власній квартирі

Із полотнами сусідили улюблене крісло Лесі Українки, «вінтажний» мисник Миколи Лисенка, порцеляна із заводу Міклашевського. У «салоні» обговорювали новинки літератури, проводили театральні репетиції — і захоплювалися рудокосою господинею. Даруючи пані Орисі свою збірку, Іван Драч підписав її «Княгині від смерда».

Попри вік Ірина Стешенко не випадала з поля зору партійних критиків. 75-річній перекладачці в брежнєвські часи газета «Радянська Україна» докоряла через зв’язки з буржуазними націоналістами. Мовляв, отримує «подачки» із-за кордону та приймає сумнівних осіб.

Читайте також: Prima Donna Сюзан Зонтаґ: хто ця жінка з білим пасмом на фото

Під тиском вона припинила листуватися з друзями, що жили в Америці, — Ізидорою, найменшою сестрою Лесі Українки, та Йосипом Гірняком, актором «Березолю». Та до останнього княгиня перекладу зберігала гідність, поставу і владу чарівної жінки.

У переддень смерті, 30 грудня 1987 року, 89-річна Орися фарбувала волосся, а в засвіти забрала найдорожче — на її прохання в домовину поклали портрет Курбаса.

Схожі записи

«Син роду» Челучі — нігерійський роман: amosu, що мовою іґбо означає відьма

Ганна Улюра

Ефект хамелеона: чи послідовно політики просувають ідею гендерної рівності

Вакансія! Асистент/ка для програми з просування жіночої політичної участі (англ.)