Розповідати про успішних жінок, не мовчати, виконувати та реалізовувати закони, пояснювати іншим чоловікам про переваги гендерної рівності, слухати жінок, починати з себе та ділитися цим досвідом з іншими. Такі дії адвокати міжнародного руху HE for SHE вважають ключовими для досягнення гендерної рівності та підтримки жінок.
Повага записала їхні ключові думки, які прозвучали на другому Українському жіночому конгресі.
Дато Торушвілі, грузинський письменник, фемініст
Жінки вирішили, що вони повинні вижити і витягнути країну з депресії
“На початку більшовицької окупації у Грузії було дуже багато жінок-революціонерок. У 1920-х були різноманітні ідеї щодо гендерної рівності. Але потім відбулася зміна, і я пам’ятаю вже зі свого дитинства, як працювала пропагандистська машина про те, що чоловік – лідер, чоловік дуже сильний, чоловік розумний тощо. Але на початку 90-х, після розпаду Радянського Союзу, ми виявили іншу Грузію. Попри цю пропаганду, ми виявили дуже сильних жінок, а чоловіки були слабкі на той момент. У 90-ті роки була дуже велика депресія, і багато чоловіків взагалі не знали, що робити: вони не могли знайти роботи, не знали чим себе зайняти і просто пили. Але жінки раптом вирішили, що вони повинні вижити і витягнути країну з цієї депресії. Зараз я пишу книжки про сильних жінок, тому що нам у Грузії бракує цих позитивних прикладів”.
Тарас Тополя, фронтмен українського гурту “Антитіла”
Якщо на мені висить функція виховання дітей, а її (коханої, ред.) немає поруч, то ніхто, крім мене, цього не зробить
“Ми з моєю коханою займаємось однією справою – я артист, і вона артистка. І це, мабуть, той бонус, який мені дало життя. Мені досить просто приймати те, що жоден з нас не має більше чи менше прав. Це проявляється у вихованні дітей, у занятті улюбленою справою, у тому, що ні я, ні вона не повинні пояснювати одне одному, чому ми робимо те чи інше, або чому не робимо. Це було на етапі, коли ми познайомились. Коли у нас з’явилися діти – те саме: вона була на гастролях, і вся хатня справа, все, чим потрібно було займатися дома – лягало на мене, і навпаки, коли я був на гастролях – всі обов’язки вона брала на себе.
Це стосувалося як побутових речей, так і моменту виховання дітей, і в якийсь момент ми дуже швидко зрозуміли, що є взаємозамінними у цих справах. Тут прийшло розуміння того, що життя йде вперед, і якщо на мені висить функція виховання дітей, а коханої немає поруч, то ніхто крім мене цього не зробить.
В якийсь момент у нас склалася дуже органічна традиція – кухню ми перетворили на місце для спілкування. Кожного вечора, якщо ми вдвох вдома, вдвох вкладаємо дітей – після цього сідаємо і спілкуємося. Обговорюємо те, що нас турбує, що нам цікаво, і головне – ми обговорюємо моменти непорозуміння, які виникають. У цих дискусіях і вирішуються питання. Більше того, у нас у сім’ї є чітке правило на заборону будь-яких образ, які при дітях можуть принизити чи якимось чином применшити важливість одного з батьків.
І це важливо уже в контексті українського суспільства, тому що дуже часто в сім’ях чоловіки дозволяють собі домінувати над жінками, і буває, що доходить до насильства. І стереотипно так склалося, що ніби і не допустима, але можлива опція чоловіка – якимось чином фізично принижувати жінку. А все починається з таких, на перший погляд, незначних деталей, які згодом у це переростають. Тому в нас у родині є таке табу. Звісно, між нами виникають непорозуміння і конфлікти, але ми намагаємося не залучати до цього дітей і не афішувати перед ними наших негараздів, якщо вони є.
Стаючи публічним, ти задаєш певний тренд, виступаєш прикладом для наслідування, а особливо, якщо твоя аудиторія – це школа, інститут. І розуміючи цю відповідальність, я завжди, виходячи на сцену, даючи публічні інтерв’ю, намагаюся через свої слова задати певну модель поведінки для тих людей, які мене дивляться, і це працює. Говоріть, не мовчіть, кожного разу, в кожній ситуації ми маємо змогу частково зсунути вперед цей світ. І коли це робить 100, 10 000, 100 000 людей – з’являється явище синергії, і потім, в якийсь момент ми прокидаємось, і хлоп – а світ змінився, це так працює”.
Сергій Кислиця, заступник Міністра закордонних справ
Давайте втілювати законодавство
“Наша реакція має бути заснована на законах. Я відкриваю 24 статтю Конституції України, і 80% цієї статті стосується прав жінок. Але що відбувається? Нічого не втілюється, хоча в нас є законодавство. Давайте втілювати законодавчі ініціативи.
Дуже важливо практикувати рівнозначний доступ до правосуддя жінкам, навіть якщо це жінка без грошей, тому що сьогодні жінка без грошей не має доступу до правосуддя.
В Україні ми є свідками багатьох емоційних історій, персональних досвідів. Але коли ми говоримо про права людини, права жінок – це не про емоції. Емоції – це підґрунтя і фактори, але права людини і права жінок базуються на стандартах, і їхнє регулювання має базуватися, перш за все, на стандартах, а не на емоціях.
Я був у парламентському комітеті минулого року і бачив чоловіків, які казали: ми всі любимо жінок. Але ми ж не говоримо про любов до жінок. Ми говоримо про те, що ви є членом парламенту, ви можете ратифікувати певні стандарти щодо прав людини та прав жінок. Так само це стосується поняття про-європейськості. Багато чоловіків можуть казати: я про-європейський. Але важливе не так позиціонування, як твої дії”.
Мартін Брукер, генерал-майор, Королівський флот Австралії
Варто пояснювати чоловікам, що їм може дати гендерна рівність
“В Австралії є такий вислів – якщо це цікаво моєму босові, значить це буде цікаво й мені. І я вважаю, що якщо ви дотримуєтеся певних політичних ролей, то варто пояснювати чоловікам, що їм може принести жіночий рух, яка і для них цінність, в тому числі, дотримання Конституції. Я думаю, що доносити їм це повідомлення треба постійно. З першого разу ви можете не достукатись, тому це повинен бути тривалий процес, і прорив може відбуватися, коли існує жінка у вашій організації, і ви підтримуєте її.
Стандарт, повз який ти проходиш – це стандарт, який ти приймаєш. Треба встановлювати стандарти і привертати увагу до того, що ось він або вона їх порушує. І в цьому контексті останній аргумент – це ставати активнішими. У щоденному житті треба бути великим, треба не боятися вставати і казати, що є важливим для вас”.
Андерс Інгі Джонсон, депутат Парламенту Ісландії
Ми повинні навчитися слухати жінок
“Покращіть суспільство для жінок, і воно стане кращим для усіх. Тому що коли суспільство дозволяє бути батьком і на партнерських умовах виховувати ваших дітей – це те, що апелює прямо до серця, і чоловіки це зрозуміють.
Також важливо використовувати системний підхід для вирішення проблем між двома людьми. Адже дуже багато речей з якими ми стикаємось – насильство, сексуальні домагання в наших країнах… нам треба знати як поводитися з цим. І так само ми повинні навчитись слухати жінок. Коли їм погрожують, коли вони бояться залишатися з чоловіками в одній кімнаті для наради – потрібно чути їх, а не тих чоловіків, які кажуть, що це жінки їм загрожують. Нам треба слухати молодих жінок, або навіть і дітей, які зазнають сексуальних домагань. І з першого моменту, коли це починається в режимі онлайн, коли вони, наприклад, отримують повідомлення від старших чоловіків – нам треба вислуховувати їх і реагувати”.
Катерина Мацюпа
