«Приємно, коли хлопці хвалять, бо бачать, як ти проїжджаєш дистанцію, що не поступаєшся й не скиглиш: «Та я ж дівчинка!»
Любов Коновалова заввиграшки може дати фору чоловікам-водіям. Вона це довела на другому етапі кільцевих автоперегонів Ltava Attack Series, який відбувся 13 травня в Полтаві. У змаганнях, де беруть участь пілоти з усієї України, гонщиця здобула третє місце.
Полтавка за кермом уже вісім років. Їй подобається їздити на шалених швидкостях і сам процес управління автівкою. Удосконалювати свої навички керування машиною дівчина не планувала, поки не потрапила в ДТП.
– Я не впоралася з керуванням, і мені захотілося з’ясувати, що зі мною не так і де припустилася помилки, – говорить гонщиця. – Я поїхала до Києва навчатися в школі контраварійного керування авто (контраварійна підготовка, або контраварійне керування, – система навчання водіїв, що виходить за межі Правил дорожнього руху і основ керування автівкою. Мета цієї системи полягає у зниженні ризику ДТП шляхом запобігання небезпечним ситуаціям усупереч несприятливим умовам і помилкам інших учасників дорожнього руху – прим. авт.).
Повернувшись до Полтави, кермувальниця продовжила об’їжджати перепони та показувала це іншим водіям. Друзі ж дівчини порадили їй удосконалити навички в Гоночній академії Антона Захарова, в Москві. І Любов Коновалова, не замислюючись, попрямувала туди.
– Я вирішила поїхати й поєднати приємне з корисним. Коли туди потрапила, була дуже вражена. Мене навчав крутий інструктор, чоловік у віці, який брав участь у кільцевих перегонах, ралі. Він настільки скрупульозно все пояснював! – розповідає кермувальниця.
Як каже пані Любов, їй пощастило з інструктором, адже він був не з таких, біля кого почуваєшся невдахою, а навпаки – вселяв віру в те, що все вийде.
– Найцікавіше, що інструктор мені не підказував, а давав змогу впоратися самостійно. Казав: «Потрібен один поворот керма на повороті». Я розуміла, що мені це не вдається, а він усміхався й говорив: «Упораєшся». Я нервувалася й плакала кілька днів, і врешті в мене вийшло. Саме інструктор допоміг зрозуміти, що мені все під силу, і це було неймовірне відчуття! – ділиться враженнями кермувальниця.
Після навчання в Росії Любов Коновалова повернулася до рідного міста. Вона не припиняла кататися на трасі біля полтавського аеропорту, виконувати на автівці різні фігури.
Саме там їй запропонували взяти участь у дрег-рейсингу (гоночні змагання на дистанцію 402 метри, автоперегони на прискорення на прямій трасі – прим. авт.).
– Це була моя перша гонка. Чотириста метрів дві машини проїжджають на швидкість – хто швидше. Мені сподобалося. Мене помітив Андрій «Полтава» (Приходько – прим. авт.), який організовує Ltava Attack Series. Він запросив узяти участь у кільцевих перегонах. І я зрозуміла, що саме це – моє, – каже Любов Коновалова.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ковальська справа – ремесло, яке не вимагає певної статі
Коли дівчина захопилася перегонами, її батьки спочатку хвилювалися. Зараз вони розуміють, що нічого страшного в цьому немає, і підтримують її, уболівають.
– Мій хлопець теж бере участь автоперегонах. От тут мені не дуже подобається змагальний аспект, – каже гонщиця. – Конкуренція є, але ну дуже йому не хочеться, щоб я брала гору. Але все одно він радіє моїм перемогам. Відчуття заповнених трибун і емоцій людей наповнює й «драйвить», тому раджу кожному прийти подивитися змагання.
За вісім років Любов змінила не одну автівку.
– Уперше ж на Ltava Attack Series я змагалася на своїй міській машині – Volkswagen Passat. Вона некерована, важка, не входить у повороти, – каже Любов Коновалова.
Найкомфортніше дівчині змагатися на Mitsubishi, за кермом якого вона їздить зараз.
– Коли сідаю у свій Mitsubishi Evolution, 9-й, який у мене зараз, коли натискаю на педаль і розумію, що рве просто… Ця автівка абсолютно інша всередині. Якщо сідаєш у міську машину, то почуваєшся паном, тобі комфортно, а тут спортивне сидіння, яке стискає тебе зусібіч. Це не зовсім зручно, але відчуття потужності, швидкості зовсім інакше, – говорить кермувальниця.
За час навчання та участі в перегонах дівчині доводилося трохи потерпати від гендерних упереджень чоловіків.
– Коли я прийшла, хлопці підсміювалися. Запитували: «А ти маєш оте?» Відчувала, що це такий «стьоб». Але річ у тім, що я дуже просто кажу правду, тож спокійно відповідала, що на цьому не знаюся. І з часом ці насмішки зникли. Дуже приємно, коли хлопці хвалять і пишаються, адже бачать, як ти проїжджаєш дистанцію, коли не поступаєшся й не скиглиш: «Та я ж дівчинка!». Я звичайна людина, яка любить швидкість. Тож зараз до мене немає якогось упередженого ставлення, – розповідає пілотеса.
Команди механіків, готуючи автівки до перегонів, часто практично заново збирають машини. В автомобіля залишається дуже мало рідних деталей. Пані Любов говорить, що її авто майже не зазнало таких змін:
– Часто ставлять інші двигуни тощо. Але моя автівка не надто відрізняється від стокової. Тобто якщо в машині заводської комплектації 300 кінських сил, то в мене 380, для прикладу.
Полтавка каже, що в кільцевих перегонах їй найскладніше зазнавати невдачі. Адже коли бачиш, що цей поворот можна було пройти, а щось не зростається, вдвічі більше розчаровуєшся.
– У кільцевих перегонах і в ралі важливо правильно відчувати, що саме тут треба вчасно загальмувати, а тут відпустити. Головне – філігранне відчуття машини, – каже пілотеса.
Коли дівчина захопилася перегонами, її батьки спочатку хвилювалися. Проте згодом зрозуміли, що нічого страшного в цьому немає, і підтримують її, уболівають.
– Мій хлопець теж бере участь автоперегонах. От тут мені не дуже подобається змагальний аспект, – каже Любов Коновалова. – Конкуренція є, але ну дуже йому не хочеться, щоб я брала гору. Але все одно він радується моїм перемогам. Відчуття заповнених трибун і емоцій людей наповнює й «драйвить», тому раджу кожному прийти подивитися змагання.
Авторка: Наталка Сіробаб
Фото: Ольга Матвієнко
