Перша зустріч книжкового клубу «21 день» – спецпроекту від редакторок порталу «Мегаполіс» Марії Приходько й Аліни Боднар – відкрилась обговоренням бестселеру Шерил Сендберг «Включайся! Жінки, робота і воля вести за собою» (Sheryl Kara Sandberg,“Lean in”). Книга вже встигла завоювати популярність в Україні та світі.
Про книгу гостям клубу розповіла Анастасія Яновицька, координаторка програми Жінки-лідерки Національного Демократичного Інституту (НДІ). Перш ніж перейти, власне, до книги, Анастасія підкреслила важливість просування гендерного питання саме зараз:
“Боротьба за права жінок ведеться вже протягом тисячоліть і продовжує тривати навіть сьогодні. Ми бачимо, що в багатьох країнах офіційно ці права є рівними, але на ділі доступ до реалізації цих прав є обмеженими навіть для громадянок найрозвиненіших країн. Зокрема, протягом останніх років посилився жіночий рух у світі. <…> Те, що ми зараз обговорюємо книгу Шерил Сендберг “Включайся” – це тенденції, які протягом останніх років посилюються в Україні”.
Шерил Сендберг – яскравий доказ того, що жінка здатна поєднати блискучу кар’єру й успішне материнство. Шерил – членкиня ради директорів Facebook, і вона отримала цю посаду, коли її доньці було всього сім місяців.
Книга “Включайся” вдало балансує між автобіографією самої Шерил, мотиваційним посібником, соціологічним дослідженням на гендерну тематику й феміністичним маніфестом. Буквальний переклад її оригінальної назви – Lean In – звучить як “нахиляйся” або “долучайся до чогось із ентузіазмом”. Саме цього авторка й чекає від сучасних жінок, які часом страждають від так званого “комплексу самозванки” й побоюються претендувати на високі посади, бо вважають себе недостатньо добрими професіоналками для них.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Уривок із книги Шерил Сендберг «Включайся! Жінки, робота і воля вести за собою»
У патріархальному світі дуже люблять оперувати низьким відсотком жінок на керівних посадах: мовляв, їх там немає через брак розуму і здібностей. Шерил Сендберг у своїй книзі доводить протилежне, наводячи вбивчі статистичні дані. Наприклад, чоловік може сміливо податися на ту чи іншу посаду, якщо його професійні якості та досвід збігаються з вимогами вакансії всього на 60%, в той час як жінка навряд чи подасться, якщо “не підходить” бодай на один відсоток. Саме цим почасти й пояснюється гендерна нерівність у професійному плані, а ми ж іще навіть не починали згадувати про “скляну стелю”, коли жінку можуть не взяти на роботу лише на тій підставі, що вона жінка.
Ось кілька цитат із книги Шерил Сендберг “Включайся”:
«Дівчата змалку засвоюють, що їм доведеться вибирати між успіхом у роботі та в материнстві. Під час навчання в університеті жінки вже починають обдумувати компроміси, до яких будуть змушені вдаватися, жонглюючи професійними й особистими прагненнями».
«З усіх способів, у які жінки самі ж зупиняють власний розвиток, найпоширеніший, певно, саме цей: вони припиняють працювати задовго до того, як звільняються. Нерідко жінка, навіть цього не зауважуючи, починає нехтувати нові можливості. Коли ці можливості з’являються, вона радше відмовиться від пропозиції чи погодиться так невпевнено, що проект неодмінно віддадуть комусь іншому».
«Що більше людину задовольняє її посада, то менша ймовірність, що вона звільниться. ̤П̤і̤с̤л̤я̤ ̤н̤а̤р̤о̤д̤ж̤е̤н̤н̤я̤ ̤д̤и̤т̤и̤н̤и̤ ̤л̤и̤ш̤е̤ ̤7̤4̤%̤ ̤ж̤і̤н̤о̤к̤ ̤в̤з̤а̤г̤а̤л̤і̤ ̤п̤о̤в̤е̤р̤т̤а̤ю̤т̤ь̤с̤я̤ ̤д̤о̤ ̤р̤о̤б̤о̤т̤и̤ і лише 40% повертаються на повну ставку. Середній річний дохід жінок зменшується на 20%, навіть коли вони залишають робоче місце лише на один рік. Середній річний дохід знижується на 30%, якщо ця перерва триває два-три роки. Такий «штраф за материнство».
Оксана Осмоловська
