Заходжу в кімнату, а мій восьмирічний син хихотить, дивлячись у монітор залишеного мною ноутбука. Виявляється, він побачив заголовок статті, що містив слово «сексизм» і автоматично пов’язав його зі словом «секс». Це все тому, що він жодного уявлення не має, що таке сексизм. Хоча, що таке секс, він теж слабо уявляє.
Як не дивно, але й дорослі не завжди знають, про що йдеться, коли хтось нарікає на сексизм. Ба навіть щиро дивуються – «а що тут такого?», коли їм пояснюють приклади випадків сексизму.
Ужгород проти сексизму
Нещодавно ЗМІ демонстрували відео та світлини з «Глобального жіночого маршу» проти, у першу чергу, сексистських висловів Дональда Трампа, новообраного президента США.
За інформацією сайту «Гендер в деталях», 21 січня відбулися 673 марші на всіх 7 континентах, участь у яких узяли понад 4,5 млн учасниць та учасників. В Україні акцію підтримали лише в Ужгороді. Художники Павло Керестей та Ярослав Футимський із відповідними гаслами вийшли на центральну площу Ужгорода. Акція, правду кажучи, виявилася небагатолюдною. До художників долучилася психологиня Наталія Касим, а згодом – ще кілька дівчат. Однак ця активність усе ж привернула увагу громадськості. Підходили переважно чоловіки. Спілкувалися, вступали в дискусію. Щиро дивувалися: «Невже права жінок порушуються?» і часто не погоджувалися, коли отримували ствердну відповідь. Як виявилося, більшість не зовсім і розуміла, у чому суть понять «права жінок», «сексизм».
Віталій, 36 років: «Чи порушуються права жінки – залежить від жінки, як вона себе поводить. Жінки є різні. Кожен по-своєму з розуму сходить. Думаю, що в Україні права жінок не порушуються. Я не знаю, чи потрібні такі акції. Сексизм – це домагання, мабуть, на роботі».
Алла, 56 років: «Я жінка, але не скаржуся на порушення моїх прав. Вважаю, що коли людина вихована правильно, то вона не порушить прав людини. Не знаю, що то за слово таке –«сексизм». (Пояснюю, в чому суть поняття – Авт). А, так, таке є. У нас зараз всюду таке».
Наталія, 35 років: «Я не стикалася з порушенням прав жінок. Але статистика каже, що жінкам менше платять. А сексизм – то використання жіночого образу для просування ідей або продуктів».
Опитування перехожих продемонструвало, що з 38 жінок та чоловіків різного віку лише двоє сказали, що сексизм – це щось пов’язане з дискримінацією. Деякі перехожі чесно відповідали, що абсолютно не розуміють значення цього терміну. Ярослав Футимський, організатор акції в Ужгороді, пояснює такий стан справ наступним чином. «Певні політичні дискурси, які стосуються гендерних питань, не проговорені. При чому не тільки на закарпатському, але й на всеукраїнському рівні. Українці як були закоренілим патріархальним народом, у якого роль жінок зводиться до побутового обслуговування, так все і продовжується. Починати треба з більш замкнутих професійних кіл. Питання сексизму не проговорено навіть в інтелектуальних колах. Коли це відбудеться, то зможе поширитися на ширші кола», – сказав художник.
Користувачі соцмереж, опитані того ж дня в Інтернеті, виявилися більш обізнаними. На противагу відповідям на кшталт «Сексизм – це щось таке, коли люди збираються і разом моляться» (переплутали з сектою) або що це «дискримінація через надлишкову вагу чи негарне обличчя». Були й такі, що відповідають суті. Ось декілька з них:
Boris Riot: Сексизм это: «Женщина за рулём – это смерть на колёсах», «Ты – мужчина, значит ты должен…».
Наталія Белей: «Дискримінація/упереджене ставлення за приналежність до певної статі».
Володимир Суран: «Це більше стосується жінок при патріархаті, у якому ми живемо, і це атавізм, що гальмує розвиток суспільства, обмежує проникнення жіночності у царину управління державою та підприємствами, позбавляє можливості суспільство користуватись рішеннями, які базуються на емоційно-духовному підході до розв’язання завдань».
Микола Мага: «Дискримінація за статевою ознакою, нав’язування певних соціальних ролей і обов’язків згідно статі тощо».
То ж що таке сексизм?
«Люди ай жони» – ці слова нерідко можна почути на Закарпатті. Для місцевих це цілком нормальний вислів із використанням діалектизмів. Тобто «люди» – «чоловіки», «жони» – «жінки». Але сучасні закарпатці використовують його напівжартома з конкретною метою, «дотепно» натякаючи, що жінки – не люди. Приблизно це й лягає в суть поняття «сексизм».
Зоя Шевченко, доцентка кафедри філософії та релігієзнавства ЧНУ ім. Богдана Хмельницького, співробітниця Центру гендерних досліджень і комунікацій, склала словник гендерних слів. Ознайомитися з ним можна за посиланням.
Вона пояснила читачам «Поваги» ключові аспекти сексизму: «Поняття сексизму включає у себе поняття дискримінації за ознакою гендеру чи статі й іноді може розглядатися як синонім гендерної дискримінації. Сексизм – це складне поняття, оскільки він складається не тільки з дій дискримінаційного характеру, але й цілої низки упереджень (тобто системи гендерних стереотипів). Тобто сексизм – це й конкретні дії дискримінаційного характеру, і принизливі висловлювання, що містять у собі посилання на стать людини, її репродуктивні функції тощо, і упереджений погляд на міжстатеві стосунки тощо. Як розпізнати сексизм? Це недоречне згадування статі людини (наприклад, коли ми маємо справу з професійною діяльністю), її сексуальності (наприклад, експлуатація чоловічої та жіночої сексуальності у ЗМІ, рекламі), підтримання гендерних стереотипів у повсякденному житті тощо».
Зараз виділяють два види сексизму: ворожий і доброзичливий.
Ворожий передбачає, що жінки неповноцінні порівняно з чоловіками. А також те, що вони менш компетентні та мають нижчий розвиток інтелекту. «Жінка за кермом – мавпа з гранатою», – приклад прояву ворожого сексизму. Представники цієї групи сприймають жінок як таких, що не здатні займати владні позиції.
Доброзичливий сексизм – поняття незвичне для сприймання. Це певні переконання про жінок. Ці переконання породжують, з одного боку, позитивні почуття (жінки – слабкі, і їх треба захищати), з іншого – демонструють перевагу чоловіків і обмежують жінок. Коли жінка розглядається як «слабка стать», їй автоматично приписують допоміжні ролі в суспільстві. Доброзичливі сексисти прагнуть захищати жінок, занадто ідеалізують їх. І так само впевнені, що місце жінки – не у владному кріслі, а вдома на кухні.
Як проти ворожого, так і проти доброзичливого сексизму виступає психологиня Наталія Касим, яка вийшла на акцію в Ужгороді. За її словами, випадки сексизму в сучасному житті – на кожному кроці. «Я вийшла підтримати акцію, тому що багато моїх знайомих стикаються і з насильством, і з упередженим ставленням. Жінок, які мають дітей, неохоче беруть на роботу. Платять їм менше грошей. Чомусь суспільство сприймає як норму те, що жінка повинна ходити на роботу, а потім ще безкоштовно працювати у другу зміну: прати, готувати їжу, займатися дітьми. І при цьому їй ще бажано розвиватися і тримати себе у гарній фізичній формі. Так насправді не має бути в демократичному суспільстві.
В наш час треба вміти домовлятися з дітьми, чоловіком, родичами і розподіляти обов’язки рівномірно. Але часто-густо ні жінки цього не усвідомлюють, звалюючи на себе максимум, ні члени родин (їм же так зручно!). Тому і прояви сексизму нерідко, навіть створюючи внутрішній дискомфорт для жінки, не отримують гідного опору. Якщо ж ми говоримо про рівність, то вона має бути в усіх сферах життя. У суспільстві вкоренився стереотип, що жінка – то або Барбі (сексуальна іграшка), або берегиня (обслуговуючий персонал). Насправді жінка є ні тим, ні іншим. Жінка, у першу чергу, є людиною», – сказала психологиня.
Чи страждають від сексизму чоловіки?
Про це зазвичай не говорять, але так. Чоловіки теж страждають від сексизму. Хлопчикам із дитинства втовкмачують, що вони повинні бути сильними, за жодних обставин не плакати, гратися виключно «чоловічими» іграшками й займатися «чоловічими» справами, а в дорослому віці – заробляти гроші та утримувати сім’ю.
Жінка має право перервати небажану вагітність або ж прийняти рішення про народження дитини. У той час, як від чоловіка вимагається утримувати спільних дітей, незалежно від його згоди на їхнє народження, навіть якщо жінка сказала неправду про використання контрацепції й вагітність настала внаслідок обману.
Суспільство переконане і прихильно ставиться до того, що при розлученні дітей потрібно залишити з матір’ю. До речі, суспільство набагато толерантніше ставиться до лесбійства, аніж до чоловічого гомосексуалізму. Образи сексуального мачо так само нерідко з’являються в рекламних роликах або ж у друкованій та Інтернет-рекламі.
Де формується сексистська ідеологія?
Там, звідки ми всі – у дитинстві. Сексизм «зачіпає» нову людину з перших хвилин її життя, коли батьки надягають на дітей блакитний або рожевий одяг. Коли купують виключно хлопчачі або дівчачі іграшки. Коли в пісочниці діти чують фрази на кшталт «Катрусю, встань швиденько, бо забруднишся, а ти ж дівчинка!», «Петрику, не плач, зціпи зуби, ти ж чоловік!». Як не дивно, але всі ці, на перший погляд, невинні фрази, за словами фахівців з гендерних питань, у майбутньому виливаються в чіткі стереотипи і фрази: «Місце жінки – на кухні», «Не чоловіча це справа – мити посуд», «Жінка за кермом – мавпа з гранатою».
Діти дуже полюбляють мультфільми. А разом із цікавими пригодами улюблених героїв вони, як губки, всмоктують конкретні установки. Бо ж життя стає казкою, лише коли з’явиться сильний принц-красень, і це все, що треба для щастя. Бо ж Попелюшка, як і Білосніжка та багато інших «сестер» тільки те й роблять, що пораються по господарству, при цьому маючи ідеальні параметри і цим самим створюючи в дівчат бажання бути схожими, формуючи занижену самооцінку в тих, хто не вписується в рамки «мультяшних» ідеалів.
Пізніше, у підлітковому періоді, підсвідомість дітей ловить сигнали з екранів телевізорів, Інтернету, онлайн-ігор, реклами, де скрізь використовується жіноча сексуальність.
Конкретні стереотипи «налипають» на підсвідомість і через ЗМІ. Чого тільки варті пісні, у яких співачки демонструють практично оголені тіла і співають про «високе»… Ну, хоча б Андріана з піснею «Ла-ла-ла». Типовий приклад.
«Ти обіцяв мені все на землі:
Шуби, машини і шмотки нові,
Але коли все до справи дійшло –
Ти влаштував мені вечір в «Бістро»!
Гори мені золоті обіцяв,
Але одні чупа-чупси купляв,
Ти був солодкий і навіть терпкий,
Але для мене занадто скупий!»
Відеоряд узагалі не коментуємо. Залишимо це на розсуд аудиторії.
Окремим червоним рядком потрібно виділити рекламу. Там сексуальні образи експлуатуються раз за разом. Комп’ютерні ігри з банерними заставками напівоголених дівчат. Реклама автомийок практично побудована на зображенні довгоногих дівчат у спідній білизні (у кращих випадках – у коротких шортах та топіках), які, приймаючи сексуальні пози, імітують миття машин. Це можуть бути як зображення реальних дівчат, так і малюнки. Така реклама (про що б у ній не йшлося) грає на тому, що чоловік відреагує на жінку, забажає її, а заразом і той товар чи послуги, які вона рекламує. Такі образи формують установки, що чоловік – переможець, суб’єкт. А жінка, відповідно, об’єкт. І тоді жінку (та й вона сама себе, перебуваючи у полоні стереотипів) оцінюють не за розум, духовні та професійні якості, а за розмір грудей, відсутність зморшок та целюліту тощо.
Небезпека ігнорування проявів сексизму
Сексистські висловлювання занижують самооцінку та шкодять психіці. Сексизм породжує сексуальну експлуатацію жінок, а також насильство над ними. У свідомості дівчат відкладається, що «справжні жінки» усіляко демонструють свою сексуальність. Парадокс: якщо це призведе до зґвалтування, то більшість людей винною визнає саме її, а не ґвалтівника.
Самі ж жінки часто не впевнені у своїх силах, адже звикли, що вони – представниці слабкої статі. А значить – нездатні приймати вольові рішення, вирішувати складні творчі чи інтелектуальні питання.
Чоловіки, зважаючи на вимоги патріархальної системи, втягуються в гонку за лідерськими атрибутами, доводячи собі й усьому світові, що заслуговують звання «справжнього чоловіка». Чоловіки здебільшого бояться будувати довірливі сімейні стосунки й намагаються чинити так, аби їхню поведінку не назвали «нечоловічою», «підкаблучницькою». Коли це не вдається – стається психологічний внутрішній конфлікт. А наслідки такого конфлікту бувають, м’яко кажучи, не дуже позитивними.
Чи все так плачевно?
Дехто заперечить і скаже, що все вищеописане – роздмухування з мухи слона. Наприклад, ужгородець Карл Смутко зазначив, що, на його думку, проблема є надуманою. «Насправді сексизм – надумана проблема. Слово навіть антоніма не має, штучне. Це як Кісєльов ТВ: всі знають, що не так, але не підтримати не можна. Дайте людям бути собою, от хоче жінка бути жінкою, або чоловік чоловіком, з усіма притаманними для обох статей недоліками – будь ласка, а не нав’язувати надумані стереотипи. Істерику наганяють проблемні люди, які після усунення силовими методами цієї проблеми знайдуть собі іншу, може, навіть почнуть боротися за повернення сексизму», – зазначив він.
І тут варто зазначити, що така поведінка в сім’ї чи суспільстві (яку прийнято вважати проявами сексизму) справді є нормальною, якщо вона влаштовує всіх учасників і є свідомим особистим вибором кожного, а не тягарем, нав’язаним стереотипами. Доцентка кафедри філософії та релігієзнавства ЧНУ ім. Богдана Хмельницького, співробітниця Центру гендерних досліджень і комунікацій Зоя Шевченко пояснила: «Якщо жінку влаштовує варіант “твоє місце – на кухні” і вона від того щаслива, то чи можна говорити про сексизм по відношенню до неї? Тут варто згадати про фемінізм “третьої хвилі”. Фемінізм цього напряму не намагається з’ясувати, ким є сучасна жінка, а робить наголос передусім на тому, ким вона може бути. Тобто вона може бути ким захоче за умови, що це буде її особистий свідомий вибір».
Ольга Павлова
