Перед повномасштабним вторгненням тренінги з виживання для жінок багатьом здавалися сюрреалістичними. Та вже за місяць учасниці зрозуміли, що саме ця інформація допоможе їм урятувати себе й сім’ю. Такі тренінги, а також психологічну допомогу, курси з самооборони та створення власної справи проводить мережа «Українська Жіноча Варта».
За 10 років існування організації понад 70 тисяч жінок пройшли тут навчання чи отримали допомогу.
Ми поговорили з керівницею «Української Жіночої Варти» Оленою Білецькою про створення організації, виклики та цінності.
Сотні жінок хотіли отримати знання із загальної військової підготовки
Адвокатка Олена Білецька 2014 року очолювала консалтингову компанію, що надавала юридичні послуги. У колі знайомих Олени було багато військових, але ініціатив для жінок ніхто не створював. Тоді Олена запропонувала саме для жінок провести навчання, що зможе допомогти вижити у кризових ситуаціях. Адже розпочиналася війна.
Інструктори були згодні, якщо Олена збере групу з 20 жінок. Тож вона почала пошуки: зробила оголошення у своєму офісі та опублікувала оголошення у фейсбуці:
«За добу понад 600 охочих жінок мені написали. Інструктори були шоковані, що жіноча спільнота така активна. Тож улітку щотижня, у суботу та неділю, почали проводити навчання із загальної військової підготовки. І домедичка, і як поводитися зі зброєю. Усе те, що може знадобитися на випадок кризової ситуації, якщо ворог захоплюватиме територію», — каже Олена Білецька.
На кожне таке заняття приходило близько ста жінок. Всі почали запитувати, яка організація проводить це навчання, тож Олена вирішила оформити ГО. Так у жовтні 2014 року з’явилася «Українська Жіноча Варта».
Не спинялися ні на день
Олена каже, у 2021 році вони вже розуміли, що буде повномасштабне вторгнення й хотіли підготувати якомога більше людей у різних містах. Зверталися до урядових організацій та адміністрацій міст, але їхню ідею ніхто не підтримував.
«На початку січня 2022 року я вирішила: якщо ніхто не підтримує, тоді ми самі будемо робити, скільки зможемо. До 24 лютого ми провели 5 офлайн занять із виживання. На кожне заняття записувалося понад півтори тисячі жінок, а прийняти ми змогли лише по 400. Тож 2 тисячі жінок пройшли це навчання», — каже керівниця.
Донині жінки, які приходили заняття тоді, досі дякують. Бо отримані знання допомогли вижити в окупації:
«Так цікаво. Коли ми проводили заняття, то багато жінок казали: «Ви такі речі кажете, після них до психолога треба звертатися». А ми якраз дуже системно розповідали про те, що таки відбулося: що всі бої за великі мегаполіси відбуваються в передмісті, що не можна виїжджати в села, бо ризик потрапити в окупацію дуже великий. Що може бути велика кількість цивільних жертв, убитих, і доведеться їх ховати, що може не бути води, їжі, світла», — розповідає Олена.
Черговий захід був запланований на 26 лютого 2022 року. Олена пригадує, що дуже багато жінок телефонували й запитували, що буде із заняттям. Команда вирішила перевести курс в онлайн режим і продовжувати. Тож «Українська Жіноча Варта» не спинялася ні на день. Проводили і проводять навчання з домедичної та тактичної медицини: підписали меморандуми майже зі всіма медичними університетами, коледжами. Також є курси із самооборони, економічної безпеки, самозайнятості, пошуку фінансування на власну справу, психологічні вебінари тощо.
Читайте також: Ніна Гаєвська: Самозахист — це про те, що я можу собі допомогти і знаю як
Підготувати якомога більше жінок
«Українська Жіноча Варта» — це мережа жіночого руху опору. Її завдання — за допомогою навчань, заходів розширювати цю мережу й готувати якнайбільше жіночого цивільного населення.
«Для мене, як керівниці, першочергова мета — підготувати критичну кількість жінок у різних регіонах по всій Україні. Щоб ми могли вижити, чинити опір та перемогти. Ця місія не повинна припинятися, поки в нас на території ворог», — ділиться Олена.
Та об’єднати жінок у мережу не завжди легко, каже керівниця. Адже важливо вибудувати довіру. Та коли така довіра є, то й мережа розростається — бо жінки долучають своїх близьких, а ті своїх. І коло жінок росте природним шляхом. Повномасштабне вторгнення показало, що саме такий підхід спрацював:
«Щойно почалися перші вибухи, мережа раптово включилася по всій Україні. І ми робили фантастичні речі: це і евакуації, і логістика, і гуманітарна допомога. В перші тижні це тривало 24 на 7».
Не забули і про інформаційну роботу: в організації почали готувати новини про війну в Україні зі всіх регіонів. 21 журналістка-волонтерка щодня пише матеріали. Їх перекладають кількома мовами й розсилають у закордонні ЗМІ.
«За півтори години мені вдалося залучити понад 1600 перекладачок із мережі “Української Жіночої Варти” для перекладу 33 мовами».
Такий новинний проєкт здобув визнання у світі — посів 2 місце у рейтингу найкращих блогів про війну за версією Feedspot. (для порівняння — BBС на восьмому місці).
Записали кухаркою, а вона — снайперка
Олена каже, ще у 2014-15 роках саме «Українська Жіноча Варта» почала звертатися в Міноборони, щоб розширити список посад саме для військовослужбовиць. Організація займалася адвокацією цієї теми:
«Адже тоді було багато ситуацій, коли жінку записували кухаркою, а насправді вона снайперка чи мінометниця. Або числиться помічницею банщика, а насправді виконує бойові завдання».
За 10 років ситуація змінилася. Станом на січень цього року в Збройних Силах України служать уже 45,5 тисяч жінок. А також у Нацгвардії, Прикордонній службі, ДСНС тощо. Щодо дискримінації жінок у цих структурах Олена каже, що кожен випадок несправедливості треба розглядати індивідуально:
«Я думаю, що не можна казати, що до жінки погано ставляться в армії. Буває різне. Але дуже важливо, що жінка має право зараз на бойові посади. І важливо, щоб вони розширювалися й далі. Бо людського ресурсу в нас все менше і менше. І я думаю, що настануть часи, коли жінок треба буде ще більше в армії» .
Читайте також: «Пішла би без зайвих думок»: роздуми про обов’язкову мобілізацію для жінок
Тож жінки мають готуватися і вчитися.
«Армія — це багато щоденних некомфортних речей. Армія — це коли ти повинна точно знати, що в тилу є кому попіклуватися про твою родину», — підкреслює Олена.
Об’єднуватися, щоб вижити й допомогти одна одній
За 10 років існування організації понад 70 тисяч жінок стали частиною мережі «Української Жіночої Варти». Лише за 2022-23 роки офлайн та онлайн заходи відвідало понад 13 тисяч жінок, із них 2 тисячі — переселенки. Організація має цивільне й мілітарне крило. Олена каже, багато жінок прийшли до них цивільними, але згодом приєдналися до війська.
За два останні роки на навчання найбільше приходять дружини військових, тих, хто загинув чи потрапив у полон. А також жінки, які обіймають певні посади в державних установах і структурах. А ще жінки, що пережили окупацію:
«Це жінки різних статусів, вікових категорій та фінансового рівня. У групі можуть бути учасниці від директорки центру зайнятості до власниці мережі магазинів жіночого одягу. Приходять ті, хто критично мислить і розуміє, які небезпеки можуть із ними статися».
У організації є гасло — «Українська Жіноча Варта — на варті себе, родини і країни». Олена розповідає, що на кожному заході говорить про це і про принципи мережі:
«Створюючи організацію, я розуміла, що вона не може існувати, якщо учасниці не будуть підтримувати спільні цінності. Для нас це довіра, співпраця, солідарність, порука й безпека».
«Українська Жіноча Варта» створила центр для жінок, які пережили окупацію в Бородянській громаді. Олена каже, жінки не одразу змогли довіритися. Тож повертати довіру, відновлювати її — теж завдання організації. Зараз жінкам треба об’єднуватися, щоб вижити й допомогти одна одній. А після перемоги треба буде відновлюватися та відбудовуватись.
Громадська організація — це така ж інституція, як будь-яке міністерство
Коли створювали «Українську Жіночу Варту», то Олена думала, що це просто громадська організація, як багато інших. Але під час роботи зрозуміла, що це не так:
«Я спілкувалася з Міністерством оборони, Міністерством економіки. Це був зовсім інший рівень. Тоді я зрозуміла, що громадська організація — це така ж інституція, як будь-яке міністерство. І почала сприймати свою організацію як керівниця вже саме з такої точки зору. Це для мене було прозріння: як ми іноді недооцінюємо те, що ми справді громадянське суспільство, що ми і є владою і можемо багато чого змінювати».
Таке усвідомлення прийшло через рік-два після створення організації. За роки роботи «Українській Жіночій Варті» вдалося зробити чимало: розробити стандарти для військових медиків, налагодити співпрацю з навчальними закладами, створити програми для психологічної підтримки військових тощо.
«Було дуже багато історій, коли жінки, які проходили в нас навчання, змінили своє життя, вижили в кризовій ситуації, знайшли нові можливості відновитися і стати на ноги. Віднайшли своїх близьких, які були в полоні. Віднайшли своїх дітей, втрачених під час евакуації. Це саме завдяки нашій мережі», — ділиться керівниця.
Найцінніше для Олени в роботі — люди:
«Життя людей, їхній добробут, їхні родини. Щоб вони були всі живі й могли рухатися далі, не тікали від своїх проблем, у які ми зараз потрапили, а вирішували їх».
Стежити за організацією можна у фейсбуці, а підтримати «Українську Жіночу Варту» можна за посиланням.
Леся Богдан
