У травні цього року у Німеччині запрацювало інтернет-видання «Deine Korrespondentin». Концепція проекту – об’єднати на одній платформі німецькомовних кореспонденток, що висвітлюють непрості міжнародні теми. У фокусі статей сайту – передовсім жіночі історії, хоча виключно ними дописувачки «Deine Korrespondentin» не обмежуватимуться. У довготривалій перспективі «Deine Korrespondentin» хоче створити міцну спільноту із журналісток та доброчинців проекту.
Америка надихнула
Восени минулого року німецька журналістка-міжнародниця Пауліне Тільман в рамках журналістського дослідження кілька місяців подорожувала США. Знайомство з американськими медіа-стартапами надихнуло її створити власний проект із фокусом на жіночих темах.
Пауліне, яка, як журналістка міжнародниця, співпрацює із провідними німецькими медіа, дратує те, що серед керівного складу німецьких редакцій домінують чоловіки. До того ж, каже вона, саме чоловіків часто можна почути як спікерів на різних медіафорумах. Інша причина заснувати незалежне медіа в тому, щоб мати можливість висвітлювати непрості міжнародні теми, які часто ігнорують провідні медіа.
Для початку Пауліне знайшла однодумиць – шість німецькомовних журналісток-міжнародниць, які працюють по цілому світі – як фрілансерками, так і в штаті [зараз їх разом вже одинадцять]. А далі – в березні цього року, стартувала краудфандингова кампанія. Певний досвід у Пауліне у цій сфері вже був – два роки перед цим за допомогою краудфандингу вона зібрала 3,8 тис. євро на журналістське розслідування в Непалі та Індії.
30-денна краудфандингова кампанія для проекту «Deine Korrespondentin» виявилась досить успішною – замість очікуваних 5 тис. євро вдалось зібрати 6,5 тис. Однак, як каже Пауліне, це вимагало неабияких зусиль – як від неї, так і від інших учасниць проекту, які всіляко рекламували його
«Щодня я витрачала на краудфандинг певну кількість часу, а в деякі дні я не займалась нічим, окрім кампанії. Тому зібрані 6,5 тис. євро – це, направду, був результат важкої праці. Але позитив такого збору коштів в тому, що ти привертаєш багато уваги та віднаходиш перших доброчинців, які готові на постійній основі фінансувати проект», – каже Пауліне.
Майже половину зібраних коштів витратили на розробку сайту, решту ж у вигляді гонорарів – близько 100 євро за статтю – отримують дописувачки.
«З самого початку ми хотіли показати, що наші кореспондентки не працюють дарма. Те, що в інтернеті сьогодні дуже багато безкоштовного контенту, не означає, що ми мали б брати з цього приклад. Думаю, в цьому майбутнє інтернету – люди будуть готові платити, якщо за це отримуватимуть відповідну якість», – переконана Пауліне.
Частина коштів пішла на виготовлення спеціальних сувенірів та на організацію вечірок-презентацій.
«Організовувати такі зустрічі дуже важливо – як для самих журналісток, так і для доброчинців. Це допоможе створити спільноту людей, які цікавляться не лише тим, про що ми пишемо, а й нами як людьми. Люди мають відчувати, що, віддаючи 10 євро на місяць, вони є частиною чогось великого», – каже Пауліне.
До 31 липня зі статтями на сайті можна було ознайомлюватись безкоштовно, однак наразі вільно прочитати можна лише один матеріал. Після кліку на другу статтю читачам пропонують оплатити абонемент: піврічний коштує 30 євро, річний – 60. Окрім вільного доступу до всіх статей, абонент також включає доступ до заходів, організованих спільнотою «Deine Korrespondentin» – семінарів, конференцій та вечірок. Плани у засновниць проекту амбітні – до кінця року знайти 1 тис. доброчинців
«Зараз, по суті, я займаюся підприємництвом»
Проект вимагає дуже багато часу, і це, за словами Пауліни, усвідомити було найважче. Ще донедавна журналістка працювала фрілансеркою в Санкт-Петербурзі, висвітлюючи події в Україні та Росії, однак у травні повернулася до Німеччини і нині намагається концентруватися виключно на проекті.
«Дещо складно те, що всі журналістки перебувають в різних куточках світу. Їм постійно треба писати – кожна з них включена у власну історію, і вони тижнями можуть не відповідати на мої повідомлення, а я, як шеф-редакторка, відповідальна за процес. Як міжнародна кореспондентка, я вважаю себе дуже успішною. Однак бути підприємцем – це дещо інше. А зараз я, по суті, займаюся підприємництвом», – каже Пауліне.
Зараз на сайті «Deine Korrespondentin» можна, зокрема, почитати про 26-річну афганку, яку роками ґвалтував батько, дружину ув’язненого опозиційного блогера із Саудівської Аравії або ж про те, як це – бути мамою у США. Є серед статей історія і про українську жінку – волонтерку-бізнесменку із Харкова Ольгу Іонову, яка допомагає українській армії.
В планах – публікувати близько 10 статей щомісяця, а одну статтю, для охоплення ширшої аудиторії, перекладати англійською мовою.
«Я не можу сказати, що статті на теми, які ми публікуємо на нашому сайті, не могли б з’явитись в інших німецьких медіа. Однак можу із впевненістю сказати, що класичні медіа публікують їх набагато менш охоче. Ми вважаємо, що все ж можемо запропонувати читачам щось нове, тому хочемо створити дещо відмінний від звичайних тип медіа. Звісно, це буде нішеве медіа, що цікавитиме, моливо, кілька тисяч людей», – розмірковує Пауліне.
Міжнародна журналістика – робота 24/7
«Не можу сказати, що жінкам працювати в німецькій міжнародній журналістиці важче, ніж чоловікам, каже Пауліне. – Інше питання, що дедалі більше молодих жінок працюють фрілансерками, а не штатними кореспондентками провідних медіа, як це було раніше. Адже вони мають для цього небачені в попередні роки технічні можливості».
Складність для молодих міжнародних кореспонденток, на думку Пауліне, в тому, що така робота вимагає зайнятості в будь-який час доби, та в будь-який день тижня. Відтак сім’ю у таких умовах мати дійсно складно. Ідеальний вік для роботи міжнародною кореспонденткою для жінки – від 27-ми до 33-ти років – коли вже є достатньо досвіду, але ще не має сім’ї.
Німецьким журналісткам, каже Пауліне, часто не вистачає солідарності. Цю ситуацію частково теж покликана змінити «Deine Korrespondentin» – зокрема, за допомогою різних воркшопів та семінарів.
Утім ініціаторка проекту додає, що німецькі колеги-журналісти всіляко підтримували проект.
«Я жодного разу не почула реакції від німецького чоловіка. який би казав: «Що за дурницями ви займаєтесь! Мої колеги-чоловіки вважали проект чудовим. Однак, треба визнати, що в Німеччині чоловіки набагато більш просунутіші щодо питань гендерної рівності, ніж у Східній Європі», – каже Пауліне.
