Автор Левчина Вероніка 
Максим Борисович Жорін народився 7 червня 1989 року в промисловому місті Рубіжне на Луганщині. Сьогодні він — підполковник Збройних сил України, заступник командира Третього армійського корпусу, колишній командир полку «Азов» і один із тих, чий голос регулярно звучить у публічному просторі, коли йдеться про реальний стан справ на фронті. Його позивний «Мосе» давно став впізнаваним серед військових і цивільних. Ця людина пройшла шлях від звичайного добровольця 2014 року до офіцера, який сьогодні відповідає за один із ключових напрямків оборони.
Його історія тісно переплетена з подіями останніх дванадцяти років — від перших боїв за Маріуполь і Мар’їнку до оборони Києва та формування корпусної системи в ЗСУ. Жорін ніколи не був кабінетним теоретиком. Він залишається практиком, який говорить прямо, без зайвих епітетів, і саме це робить його коментарі особливо цінними для тих, хто хоче розуміти війну не через гучні заголовки, а через суху, але чесну оцінку.
Максим Жорін — не просто офіцер. Це людина, яка з 2014 року майже безперервно перебуває в зоні бойових дій або безпосередньо керує тими, хто там воює.
Ранні роки та освіта Максима Жоріна
Рубіжне 1980–1990-х — місто хімічних заводів, де повітря часто мало специфічний присмак, а діти виростали серед бетонних багатоповерхівок і заводських прохідних. Саме тут Максим провів дитинство. Технічний склад розуму проявився рано. У 2008 році він закінчив Рубіжанський політехнічний коледж імені Порай-Кошиці, отримавши спеціальність програміста. Пізніше, уже в Києві, 2014-го здобув диплом інженера-механіка в Київському національному університеті технологій та дизайну.
Освіта дала йому системне мислення. Багато хто з тих, хто знає Жоріна особисто, відзначає його здатність швидко структурувати інформацію і приймати рішення без довгих нарад. Ця риса виявилася вирішальною вже в перші місяці війни на Донбасі. Політехнічний бекграунд допомагав і пізніше — коли доводилося організовувати логістику, планувати ротації чи оцінювати можливості техніки противника.
До 2014 року життя Максима виглядало досить звичайним для молодого чоловіка з промислового регіону: навчання, робота, Київ. Але Євромайдан і подальші події змінили все. Він став активним учасником протестів, а коли почалася війна на сході, не вагався.
Доброволець «Азову»: перші бої 2014–2015 років
Весна 2014-го. Батальйон «Азов» тільки формувався. Максим прийшов туди рядовим бійцем. Позивний «Мосе» з’явився швидко — товариші по службі порівнювали його з біблійним Мойсеєм, який веде людей через пустелю. У випадку Жоріна пустелею стала війна.
13 червня 2014 року він брав участь у визволенні Маріуполя. Тоді «Азов» під командуванням Андрія Білецького відіграв одну з ключових ролей у поверненні міста під контроль України. Вже на початку серпня — бої за Мар’їнку. 5 серпня місто звільнили. У серпні того ж року Жорін опинився в Іловайському котлі — одному з найважчих епізодів першого року війни. Пережити ту операцію і зберегти боєздатність підрозділу — вже само по собі досягнення.
Але справжнім випробуванням командирських якостей стала Широкинська наступальна операція в лютому 2015-го. Максим командував батальйонно-тактичною групою полку. Під контроль України тоді повернули Широкине, Бердянське, Лебединське, Пікузи та Павлопіль. Це був один із небагатьох успішних наступальних епізодів того періоду, і саме тоді ім’я Жоріна почало звучати ширше серед військових.
Він пройшов шлях від рядового до командира роти, потім батальйону. Темп зростання був стрімким, бо війна не залишала часу на довгі кар’єрні сходинки. Ті, хто воював поруч, згадують його як офіцера, який не ховався за спинами бійців і умів пояснити задачу так, щоб кожен розумів свою роль.
Командир полку «Азов» (2016–2017)
У серпні 2016 року Максим Жорін став командиром полку «Азов». Йому було 27 років. Під його керівництвом полк продовжував виконувати завдання на Приазов’ї та в районі Маріуполя. Це був період відносної стабілізації лінії фронту, але й час постійних обстрілів, розвідки боєм і підготовки до можливого загострення.
Командування полком тривало трохи більше року — до вересня 2017-го. За цей час Жорін здобув досвід не лише бойового управління, а й організаційної роботи: комплектування, навчання новобранців, взаємодія з іншими підрозділами Національної гвардії. Саме тоді сформувався його стиль — жорсткий до дисципліни, але відкритий до ініціативи знизу.
Після передачі командування він не пішов у тил. Залишився в системі «Азову» і паралельно заглибився в політичну діяльність.
Політичний шлях і Національний корпус
Восени 2017 року Максим очолив Харківську обласну організацію партії «Національний корпус». У лютому 2018-го став головою міжобласного об’єднання осередків «Терен Схід». З січня 2020 року — начальник Центрального штабу Національного корпусу.
У 2019 році він балотувався до Верховної Ради як самовисуванець по 217-му одномандатному округу в Києві (частина Оболонського району). Набрав понад 5600 голосів і посів третє місце. Перемогу тоді здобула Мар’яна Безугла. Кампанія показала, що Жорін має електоральну підтримку серед тих, хто шукав кандидатів із реальним бойовим досвідом.
Політична діяльність для нього ніколи не була самоціллю. Він розглядав її як продовження боротьби за Україну іншими засобами. У березні 2020 року брав участь у зриві презентації «Національної платформи єдності і примирення» Сергія Сивохо — акції, яку багато хто сприйняв як спробу реабілітації проросійських наративів.
Повномасштабне вторгнення і оборона Києва
24 лютого 2022 року Максим Жорін знову опинився на передовій. Він став одним із організаторів київського добровольчого загону територіальної оборони «Азов — Київ». Підрозділ швидко виріс до батальйону, а згодом — до окремого полку спеціального призначення ЗСУ «Азов — Київ».
Жорін брав безпосередню участь у плануванні оборонних заходів на підступах до столиці. Окремо варто згадати організацію перекидання добровольців гвинтокрилами до заблокованого Маріуполя. Це була надзвичайно ризикована операція, і саме завдяки таким діям частина азовців змогла підсилити оборону міста в критичні дні.
У квітні 2022-го підрозділ перейшов до складу Сил спеціальних операцій. З 2023 року Максим Жорін — заступник командира 3-ї окремої штурмової бригади. Саме ця бригада згодом стала основою для створення Третього армійського корпусу.
Заступник командира Третього армійського корпусу
У березні 2025 року на базі 3-ї окремої штурмової бригади почалося формування Третього армійського корпусу. Максим Жорін став заступником командира цього з’єднання. Корпусна реформа змінила масштаб відповідальності: тепер ідеться не про окрему бригаду, а про 150-кілометрову ділянку фронту, ротації, логістику, взаємодію кількох бригад і забезпечення.
У своїх публічних виступах і Telegram-каналі Жорін регулярно аналізує ситуацію. Він говорить про контроль над логістикою противника на Луганщині, про важливість технологічної переваги, про проблеми мобілізації та роль іноземних добровольців. Його оцінки часто різкі, але підкріплені конкретними прикладами з поля бою.
Станом на 2026 рік Третій армійський корпус залишається одним із найбільш боєздатних і технологічно розвинених з’єднань ЗСУ. Жорін підкреслює, що впровадження FPV-дронів, систем розвідки та нових підходів до управління дозволяє зменшувати кількість людей на лінії бойового зіткнення без втрати ефективності.
Особисте життя та нагороди
Максим Жорін одружений. Дружина — Олена Кучугура. Подружжя виховує сина Всеволода. Про сім’ю він говорить мало, але ті, хто близький до нього, відзначають, що саме родина залишається для нього головним якорем у житті, яке вже дванадцять років проходить під знаком війни.
Серед нагород — нагрудний знак «За відвагу в службі» МВС України, медаль «За оборону Маріуполя», нагородна вогнепальна зброя за особисту мужність. 9 квітня 2025 року його нагороджено орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
Цікаві факти про Максима Жоріна
- Позивний «Мосе» з’явився ще в 2014 році і відтоді став майже офіційним другим ім’ям. Багато хто в армії звертається до нього саме так.
- Він один із небагатьох колишніх командирів «Азову», хто залишився в системі ЗСУ після 2022 року і продовжив кар’єру на високих командних посадах.
- Telegram-канал Жоріна має понад 100 тисяч підписників і є одним із найпопулярніших джерел прямої інформації з фронту серед українських офіцерів.
- Незважаючи на технічну освіту, він ніколи не працював за спеціальністю програміста чи інженера-механіка. Війна повністю змінила траєкторію життя.
- У 2021 році він реєструвався як ФОП з видом діяльності «рекламні агенції», але ця діяльність була короткочасною.
Сьогодні Максим Борисович Жорін продовжує виконувати свої обов’язки на посаді заступника командира Третього армійського корпусу. Його досвід — від перших боїв 2014-го до корпусної системи 2025–2026 років — робить його одним із тих офіцерів, чия думка важить і на полі бою, і в публічному обговоренні війни. Він залишається людиною, яка говорить те, що бачить, і робить те, що вважає правильним. І саме ця послідовність і визначає його місце в сучасній українській військовій історії.