Автор Левчина Вероніка 
Євгеній Олегович Ламах народився 29 червня 1996 року в невеликому містечку Лебедин на Сумщині. Саме звідти почався шлях людини, чиє ім’я сьогодні асоціюється і з яскравими ролями на великому екрані, і з вибором захищати країну зі зброєю в руках. Дитинство та юність пройшли в Сумах — місті, де перші театральні спроби стали справжнім фундаментом майбутньої професії. У початковій школі «Журавушка» хлопець потрапив до театрального гуртка і вже тоді зіграв у музичній виставі «Король Дроздобород». Той досвід виявився не просто розвагою, а першим дотиком до магії сцени.
Пізніше навчання в Сумській гімназії № 1 з гуманітарним ухилом лише підсилило любов до літератури й театру. Класний керівник Лідія Михайлюк, яка викладала світову літературу, заохочувала учнів не просто читати, а перетворювати тексти на живі сцени. У ті ж роки Євген займався в театрі-студії «Город С» під керівництвом Наталі Черкасенко. Ці заняття сформували розуміння, що акторська справа — це не тільки емоції, а й глибока робота з персонажем, його психологією та внутрішньою логікою.
Освіта та перші кроки на професійній сцені
Після школи шлях привів до Києва — до Київського національного університету культури і мистецтв. На театральній кафедрі в майстерні Володимира Нечипоренка Ламах отримав класичну акторську школу. Тут він вчився не просто грати, а аналізувати роль до найдрібніших деталей. Саме цей підхід згодом став основою його власної мистецької платформи MDA — Методу Дійового Аналізу, яку актор заснував, щоб допомагати колегам розбирати персонажів на атоми психології.
Дебют у кіно стався ще під час навчання. У 2016 році, на третьому курсі, Євген з’явився в телесеріалі «Команда» режисера Кирила Капиці. Роль була невеликою, але саме вона відкрила двері. Уже наступного року сайт ZN.UA назвав його одним із найперспективніших молодих акторів українського кіно. Ця оцінка виявилася точною: попереду чекали головні ролі, які змінили його кар’єру.
Прорив у кіно: «Черкаси» та «Крути 1918»
2019 рік став переломним. Одразу дві головні ролі — Мишко у фільмі «Черкаси» та Андрій Савицький у «Крути 1918» — вивели Ламаха в перший ряд українського кіно. У «Черкасах» він зіграв матроса, чия історія пронизана і героїзмом, і людською вразливістю. Саме ця робота принесла номінації на «Золоту дзиґу» (2021) та «Кіноколо» (2019), а також перемогу за найкращу чоловічу роль на Трускавецькому міжнародному кінофестивалі «Корона Карпат».
У «Крутах 1918» Андрій Савицький — студент, який опиняється в епіцентрі історичної трагедії. Ламах передав і юнацький ідеалізм, і гіркоту зіткнення з реальністю війни. Ці дві ролі заклали певний творчий вектор: актор часто грає людей, які змушені приймати складні рішення в екстремальних обставинах.
Пізніше з’явилися «Іловайськ 2014. Батальйон «Донбас»», «Мирний-21» (2023, режисер Ахтем Сеітаблаєв), «Будинок «Слово». Нескінчений роман» (де він зіграв Івана Багряного), «Гола правда», «Між нами» (слідчий Олег). Кожна з цих робіт додавала нові грані — від військової драми до психологічного трилера.
Фільмографія Євгена Ламаха: від дебюту до сьогодення
Список робіт актора вражає розмаїттям. Ось основні проєкти, які сформували його творчий портрет:
| Рік | Назва | Тип | Роль / Примітка |
|---|---|---|---|
| 2016 | Команда | Серіал | Дебютна роль |
| 2018–2019 | Черкаси | Фільм | Мишко (головна роль) |
| 2019 | Крути 1918 | Фільм | Андрій Савицький |
| 2019 | Іловайськ 2014. Батальйон «Донбас» | Фільм | Військова драма |
| 2021 | Між нами | Фільм | Слідчий Олег |
| 2023 | Мирний-21 | Фільм | Одна з провідних ролей |
| 2024 | Будинок «Слово». Нескінчений роман | Фільм | Іван Багряний |
| 2024–2025 | Прикордонники, Живий, Корпорат та інші | Серіали / Фільми | Активна робота до мобілізації |
Дані про фільмографію зібрані на основі інформації з відкритих джерел, зокрема uk.wikipedia.org та професійних кінобаз. Окрім повнометражних робіт, актор знімався у десятках серіалів — від «Песа» і «Ментівських війн. Київ» до «Рідні», «Невірної», «Доктора Віри» та новіших проєктів 2024–2025 років. Така насиченість свідчить про високий попит на його органічну, стриману манеру гри.
Нагороди та визнання
Професійне визнання прийшло досить швидко. Номінації на національну кінопремію «Золота дзиґа» (2021) за «Черкаси» та на премію кінокритиків «Кіноколо» (2019, 2020) стали важливими маркерами. Перемога на фестивалі «Корона Карпат» за найкращу чоловічу роль підтвердила, що критики та колеги бачать у ньому актора глибокого діапазону. Ці відзнаки не зробили з нього зірку «блакитного екрану» в класичному розумінні — він залишається артистом, для якого важливіша якість ролі, ніж кількість публікацій.
Особисте життя та внутрішній світ
Про приватне життя Євген Ламах говорить обережно. Відомо, що під час повномасштабної війни він познайомився з коханою Поліною. Їхні стосунки стали для нього опорою в непростий період. Актор неодноразово підкреслював, що мріє жити і виховувати дітей саме в Україні. Ця думка звучить як червона нитка в його рішеннях останніх років.
Засновник платформи MDA, він продовжує ділитися знаннями з колегами навіть тоді, коли сам перебуває в іншому статусі. Метод Дійового Аналізу — це спроба зробити акторську роботу більш структурованою, майже науковою, без втрати емоційної правди.
Служба в Збройних Силах України
У вересні 2025 року Євген Ламах ухвалив рішення, яке багато хто сприйняв як логічне продовження його екранних образів. Він звернувся до 1 центру рекрутингу Сухопутних військ ЗСУ і розпочав базову військову підготовку. В інтерв’ю Суспільному актор сказав: «Настає час, коли з’являється більше думок про це все. Ти розумієш, що це твоя країна: ти в ній народився, виріс. Тут всі твої. І хочеться жити в цій країні в подальшому. Хочеться, щоб в цій країні жили мої діти. Але для цього потрібна насамперед безпека».
Родина відреагувала з розумінням. Мама засмутилася і плакала, але підтримала сина. Сам актор підкреслював, що не знає, до якого підрозділу потрапить після підготовки, і чи вдасться поєднувати службу з акторською роботою. На момент липня 2026 року він продовжує службу, а його попередні проєкти, зокрема серіал «Живий», виходять на екрани вже без нього в публічному полі.
Цікаві факти про Євгена Ламаха
- Перша роль у житті — у шкільній музичній виставі «Король Дроздобород». Саме там він відчув, що сцена може стати домом.
- У 2017 році, ще до гучних прем’єр, його вже називали одним із найперспективніших молодих акторів України за версією авторитетного видання.
- Багато ролей пов’язані з військовою тематикою — від історичних «Крут» і «Черкас» до сучасного «Мирного-21». Це створює особливий резонанс із його реальним вибором 2025 року.
- Платформа MDA, яку він створив, допомагає акторам працювати з персонажами через глибокий психологічний аналіз, а не лише через інтуїцію.
- Попри активну зйомочну діяльність, актор завжди зберігав зв’язок із Сумщиною — краєм, де сформувалося його ставлення до світу.
Сьогодні ім’я Євгена Ламаха звучить інакше, ніж п’ять чи десять років тому. Воно вже не лише про кіно і театр. Воно про людину, яка пройшла шлях від сумського театрального гуртка до головних ролей українського кіно і далі — до рішення, яке змінює не тільки кар’єру, а й саме розуміння відповідальності. Його роботи залишаються на екранах, а особистий приклад продовжує впливати на тих, хто дивиться і слухає.
Акторський шлях Ламаха показує, як тісно можуть переплітатися мистецтво і реальність. Коли персонажі, яких він грав, захищали країну на екрані, сам актор зробив цей крок у житті. І в цьому, мабуть, і полягає найглибша правда його творчості — вона ніколи не була відірваною від того, що відбувається навколо.