By Левчина Вероніка 
Війна 2026 року неможлива без інновацій. Це потребує грошей, відстеження тенденцій і швидкої адаптації. Про зміни на полі бою, роль штучного інтелекту та складнощі великих систем говорили на конференції «Оборона-2027. Армія, технологія, індустрія».
Учасники дискусії «Нові технології. Яких кардинальних змін вони вимагають від Збройних Сил України»: Сергій Гончаров, виконавчий директор Національної асоціації оборонної промисловості України; Тетяна Чорновол, офіцер ЗСУ, командирка взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів; Юрій Федоренко, командир 429-ї бригади безпілотних систем Ахіллес; Юрій Бутусов, командир підрозділу БпЛА 23-го штурмового полку у складі 2-го корпусу Національної гвардії України Хартія; Марія Берлінська, співзасновниця фонду Dignitas, керівниця проєктів Victory Drones та Victory Neurons.
Дронова піхота і прозора лінія зіткнення
Сергій Гончаров наголосив, що армія, технології та індустрія мають працювати разом. «Нам уже пора переходити від реакційного розвитку, коли ми реагуємо на дії ворога, до проактивної позиції. Це про прогнозування, як будуть проходити бойові дії завтра, через місяць, пів року, рік», — сказав він. За його словами, цього року противник застосував нові засоби, про які говорили ще наприкінці минулого року. Реакція держави і бізнесу не була повною. Зараз доводиться наздоганяти по реактивних шахедах і малих крилатих ракетах. «Рішення, звичайно, будуть, але ми повинні розуміти, що вони не будуть релевантними уже через пів року», — додав Гончаров. Потрібна синергія бойових підрозділів, Міністерства оборони і Генштабу.
Тетяна Чорновол розповіла про власний досвід. «Я вже майже п’ять років командир взводу. І я з тих, хто командує власним прикладом», — зазначила вона. Спершу вона працювала «Стугною», потім гібридно зі FPV. «Зараз я — піхота. Звичайна піхота, але дронова», — пояснила командирка. Підрозділ утримує передню смугу: знаходить ворога, вражає його, не дає просунутися, розбирає укриття, мінує логістику. «Ми проста піхота, не елітна. Такі собі робочі бджілки», — сказала Чорновол.
Ефективна робота виглядає так: о п’ятій ранку дзвінок, споттер готує дрон, командир у піжамі сідає з кавою за три екрани і злітає. «Полетіли!» — її бойовий наказ. Вона вважає, що класична піхота «в норах» має зникнути, якщо ввести відповідальність за кожну втрату. Займати зруйновані населені пункти часто не варто: це лише переносить ресурс на оборону нових «нор» і не посилює захист важливих міст.
Юрій Федоренко підкреслив, що поле бою стає прозорішим. Кращі батареї збільшують дальність і час польоту. Зв’язок треба модернізувати і готувати заміну Starlink. Основна загроза на тактичному рівні — ворожі безпілотники. Втрати відбуваються під час переміщень і на позиціях. Противник використовує інженерні війська і досвід північнокорейських підрозділів у копанні. «Війна майбутнього буде не тільки в повітрі, а й під землею», — нагадав він слова командира корпусу Хартія. Україні треба копати технікою, бо людей менше.
Системи, ШІ і випередження ворога
Штучний інтелект має обробляти потік даних, який мозок офіцера не встигає. Система може запропонувати тип дрона, боєприпас і порядок ураження будівлі, щоб противник не сховався в підвалі. Такі системи треба захищати державою.
Юрій Бутусов описав фронт як битву великих організованих систем. Держави адаптувалися і масштабують технології. Щоб встигати, треба випереджати. Це можливо через кращу систему управління і командирів, які розуміють технологічну війну. «Зараз армія і кожна військова частина зокрема стала стартапом», — сказав він. У Хартії створили 23-й штурмовий полк саме під дії з БпЛА. Мета — знищити якомога більше противників і захистити солдата. Роботизовані комплекси мають виявляти, підтримувати й евакуювати людей. Ефективні рішення треба робити дешевими і масштабувати. Якщо фірма не може цього зробити за рік, засіб не варто затверджувати.
Марія Берлінська зауважила, що керівництво рідко думає системою. «У нас дуже часто спринт замість марафону», — сказала вона. Закупівлі Mavic до березня 2024 року трималися на волонтерах, і це коштувало життів. Росія вміє масштабувати і вчитися, навіть ціною великих втрат. Потрібні три речі: системна робота, військово-інженерне прогнозування групою фахівців із ключових напрямків раз на місяць і чесна оцінка людей за результатами, а не за званням чи лояльністю. Штучну стелю у війську треба прибрати. Кожного варто ставити туди, де він працює найкраще.