«Четверта влада» здебільшого задає ті чи інші дискурси, які формують думки та встановлюють критерії в суспільстві. Трапляються випадки, коли в гонитві за рейтингами ЗМІ забувають про свою головну мету й бездумно насаджують згубні стереотипи, прикриваючись комічністю. Вітчизняні телеканали купують франшизи на шоу, аби розважити глядача, але чи задумуються режисери, як такі розваги можуть впливати на аудиторію і що результат може бути незворотнім.
Пропоную розглянути, як приклад, одну з популярних телепередач на одному з провідних українських каналів, яка є осередком сформованих гендерних стереотипів та висвітлює їх із негативного боку.
Один з проектів на відомому вітчизняному телеканалі – це українська адаптація американського формату «Battle of the Sexes». За умовами формату, у шоу змагаються дві команди по 4 людини – чоловіча та жіноча. Серед запрошених гравців виключно знаменитості. На меті – за допомогою різних конкурсів виявити, хто ж із двох команд кмітливіший. Гра-випробування складається з 7 раундів та фінального змагання. Часовий ліміт для виконання завдання – 90 секунд. Кожний виграний раунд приносить переможцям 2 тис. грн і можливість заробити ще бонусну 1 тис. грн за допомогою додаткового запитання. У випадку нічиєї відбувається гра очима, тобто хто кого передивиться, хто перший кліпне. У такий спосіб визначають переможця й того, хто матиме право на додаткове запитання. У фіналі гри команди мають шанс збільшити свою назбирану суму вдвічі. Грошовий виграш команди-переможця відправляється на благочинність, а рахунок команди, яка програла, анулюється.
Ніби нічого кримінального в такому описі немає. Не відчуваються ніякі дискримінації, проте пропоную проаналізувати детальніше й розкласти все по поличках. Для прикладу – 7 випуск, сезон 4.
Отже, початок. Шоу розпочинається. Одразу хочу звернути вашу увагу на кольорове розмежування. Така собі «сегрегація» жінок на рожеву землю, а чоловіків ‒ на блакитну викликана нічим іншим, як гендерними стереотипами. Виникає запитання «Чому замість того, щоб розвінчувати міфи та руйнувати стереотипи, усі сили покладено на те, щоб підтримувати й надалі продукувати шаблони та заганяти все під чіткі рамки?».
Якщо надалі оцінювати зовнішній вигляд студії, то в очі впадає чітка лінія-кордон. У такий спосіб створюються два протилежні табори команд-ворогів. За спинами гравців їхня група підтримки «сто найкрасивіших дівчат» і «сто найкращих хлопців», за словами ведучих. Цікавить такий момент: чому дівчат оцінили за одним критерієм – зовнішності, а чоловікам надали загальної першості за всіма критеріями разом?
Розгляньмо роботу стилістів проекту. Жіноча половина залу гарно вбрана, подекуди трохи відверто, ідеальні зачіски й макіяж, а от щодо чоловіків, то тут виникає враження, що про них забули й вдягнули як-небудь та так і випустили до ефіру. Це демонструє знову ж таки зацикленість на жіночій зовнішності.
Якщо ви не вбачаєте в цьому явної стереотипності, то подивіться, як представляють команди.
До чоловіків звертаються «джентельмени» й серед їхніх заслуг перелічують професійні якості та кар’єрні здобутки. До жінок звертаються «красотки» та представляють їх як секс-символів, прекрасних матерів, апелюють до молодості й фігури. Це ж насправді сумнівні заслуги. Професійні якості називають як додаткові й неважливі.
Єдине, що впадає в око як нестереотипне, – це взуття на манекенах у студії. У цьому випуску шоу всі ляльки взуті у спортивне.
Ведучі позиціонують цю гру як «протистояння жіночності, сексуальності, краси проти якихось пацанів».
Раунд 1
«Обери фото»
Команді дається твердження та його ілюстрування. Потрібно обрати правильний варіант.
Запитання до жінок «Що дратує чоловіків більше: коли жінка влаштовує скандал чи цілий день не розмовляє?»
Правильна відповідь, як виявилося, скандал. Такий варіант зазначила й команда, яка відгадувала.
Жінка постає як емоційно нестійка особа, здатна до неврівноваженої поведінки. За результатами, такий стереотип підтримується й суспільством.
Запитання до чоловіків «Що образливіше: коли чоловік забув про річницю весілля чи забув забрати дитину з садочка?»
Правильна відповідь – річниця. Такою ж була й відповідь чоловіків.
Чоловік постає як особа, що відкидає сімейні цінності, бо він заклопотаний іншими проблемами. Такий стереотип підтримується суспільством.
Бонусне запитання «Скільки % жінок після сварки чекають, щоб чоловік заговорив першим?»
Чоловіки зробили припущення, що це 84%. Насправді відповідь 87%, але у грі допускається похибка 10% в обидва боки, тому відповідь правильна.
Такий відсоток досить великий, отже, можна говорити про більшість жінок. Як бачимо, фемінність співвідносять із неактивністю, інертністю й неготовністю до дій.
Раунд 2
«Склади слово»
Гравців одягають у костюм-кубики, їм ставлять запитання, і вони повинні командою скласти слово ‒ правильну відповідь.
Виграш за чоловіками з рахунком 7-6. Проте, варто зауважити, чоловічій команді ставили запитання, де загалом відповідь була – ім’я. По суті, це розраховано на асоціації, адже імена були відомі загалу.
Жінкам підготували запитання, де відповідями були загальні іменники, що потребували знань, а не простих асоціацій.
Бонусне запитання «Скільки % жінок заходять у бутіки поміряти одяг, який не можуть собі дозволити?»
Припущення ‒ 32%. Правильна відповідь ‒ 31 %.
У цьому запитанні простежується гендерна упередженість і приписування поведінкових стереотипів жінкам. Наче тільки жінки здатні ходити по магазинах, і в них закладені якості марнославства та марнотратства.
Раунд 3
«Угадай пісню»
Один гравець із команди повинен прослухати пісню й решті з команди жестами показати назву або сюжет пісні, щоб ті сказали назву.
Жінки вгадували ліричну пісню, яку виконувала жінка.
Чоловікам дісталася динамічна, танцювальна пісня, виконавцем якої є чоловік.
На перший погляд, нічого дивного, проте жінок позиціонують як емоційних і здатних до співпереживань, а чоловіків висвітлюють як холоднокровних і нездатних до моральних страждань.
Бонусне запитання «Скільки % чоловіків готові переспати з некрасивими жінками заради кар’єри?»
Припущення ‒ 25%. Насправді ‒ 67%.
Чоловіки постають як полігамні особи, що відкидають моногамію, по факту кар’єристи, які здатні заради усталеної позиції в суспільстві на будь-що.
Раунд 4
«Хто я?»
Гравець із команди попадає в картинку й має вгадати, ким він став. Він має право ставити своїй команді запитання, на яке ті відповідають: так або ні.
Команді чоловіків удалося вгадати, хто зображений. Це був Тарас Шевченко. Проте на самій картині Тарас Шевченко був зображений на грошах.
Жінкам дістався кадр із фільму, де був зображений оголений Брюс Вілліс. Вони не вгадали.
Звертаю увагу на те, що ця гра, за своєю суттю, є на асоціації. Асоціації ж породжені стереотипами.
Бонусне запитання «Скільки % жінок не проти сексу по дружбі?»
Припущення ‒ 43%. Правильна відповідь ‒ 31%.
Тут ми говоримо про меншість, отже, стереотипно жінки проти інтимних стосунків без зобов’язань, а це говорить про їхню моногамію. Усе ж бентежить такий момент: чому попереднє бонусне запитання про чоловіків теж інтимного характеру, але їх виправдовують кар’єрою, а в цьому запитанні просто виставляють жіноче тіло?
Раунд 5
«Обмін ролями»
Жінки й чоловіки отримують завдання, ніби приписані стереотипно протилежній статі.
Виникає запитання «Хто визначив, що є жіночою, а що є чоловічою справою?»
Жінкам потрібно скласти постіль і скласти крісло. Їм це вдалося зробити у 2 із 4 випадків.
Чоловіки повинні були вдягнути повністю ляльку-немовля. Лише в одному випадку впоралися.
Чомусь жінок позиціонують як слабких, а чоловіків ‒ відстороненими від сім’ї та батьківства. Чомусь у цьому випадку татівство розглядається як щось поза нормою і щось, що є серйозним винятком із правил. Роль батька витісняють на маргінес.
Бонусне запитання «Скільки % чоловіків не будуть проти, якщо колишня зустрічатиметься з його другом?»
Припущення ‒ 40%. Відповідь ‒ 49 %.
Знову ж таки акцент на полігамності.
Раунд 6
«Зірки в ряд»
Потрібно розставити гравців-суперників за якимось критеріями.
Угадували чоловіки «Хто з жінок раніше отримав гонорар за публічний виступ?»
Отримали 2 бали за завдання.
Угадували жінки «Хто з чоловіків загубив найбільшу суму грошей?»
Отримали 4 бали за завдання.
Чоловіків висвітлюють як неакуратних і бездумних у користуванні грошима, а з жінок роблять образ «берегині домашнього вогнища», яка накопичує гроші.
Бонусне запитання «Скільки % чоловіків закладалися з друзями, що затягнуть жінку в ліжко?»
Припущення: 70%. Насправді: 43%.
Чоловіків висвітлюють як азартних і полігамних.
Раунд 7
«Скляна дошка»
Це інтелектуально-фізичне завдання. Потрібно відповідати на запитання й балансувати на поверхні, яка змінює кут нахилу.
Виграли чоловіки з рахунком 4-2.
Бонусне запитання «Скільки % жінок надсилали чоловіку своє інтимне фото?»
Припущення: 65%. Відповідь: 58%.
Знову ж таки акцент на жіночому тілі.
Фінал
«Хто більший господар»
Із підручних предметів потрібно було викласти найвищу піраміду.
Те, що конкурс має таку назву й те, що виграли жінки, пропагує стереотип, що саме жінки, а не чоловіки, схильні опікуватися сім’єю та домом.
Отже, проаналізувавши хід програми, я хочу зробити акцент на кількох моментах.
Усі бонусні запитання є за своїм характером соцопитуваннями. Чи можна назвати їх об’єктивними? Бачимо гендерну упередженість досліджень, адже запитання сформульовані так, щоб уже в той чи інший спосіб позиціонувати жінок або чоловіків. Немає альтернативи, яка б не підтримувала стереотипи. Чи можемо ми припустити, що дані насправді артефактуальні? Чи проводилися взагалі ці дослідження, чи, просто керуючись стереотипами, зробили припущення й видали його за результат? Якщо опитування насправді здійснювалися, то який сегмент опитуваних був і яка їхня кількість? Якщо для дослідження брали сто осіб однієї статі +- одного віку й соціального статусу, то чи можемо ми говорити про об’єктивність? Наскільки різноманітний склад опитуваних?
Насправді стереотипи настільки вкорінилися серед нас, що їх сприймають як істину й здебільшого не піддають сумнівам. Для того, щоб хоч якось змінити ситуацію та почати розвінчувати міфи, потрібно задумуватися й аналізувати. Бездумне сприймання інформації тільки породжує нові й нові стереотипи. А стереотипи руйнують суспільство й не дають формуватися особистостям. Поведінкові стереотипи виховують натовпи, але не особистості.
Валентина Рущак
