Су 75 Checkmate: повний розбір легкого стелс-винищувача п’ятого покоління

Су 75 Checkmate — це російський проект легкого однодвигунного багатоцільового винищувача п’ятого покоління, який розробляє ОКБ Сухого як доступнішу альтернативу важкому Су-57. Станом на серпень 2026 року машина досі не піднялася в повітря: літаючий прототип лише збирають, а перший політ знову перенесено на кінець 2026 — початок 2027 року.

Офіційна вартість одиниці заявлена на рівні 25–30 мільйонів доларів, бойове навантаження — до 7400 кг, максимальна швидкість — близько 1,8 Маха, дальність без підвісних баків — майже 2900 км. Саме ці цифри роблять Су 75 потенційним конкурентом F-35 на експортних ринках країн, які не можуть або не хочуть купувати американську техніку.

Проте за п’ять років після гучної презентації на МАКС-2021 проект пройшов через кілька хвиль затримок, санкцій і переоцінки пріоритетів. Нижче — детальний розбір того, що відомо на сьогодні, без зайвих обіцянок і з урахуванням реального стану справ.

Як народився проект і чому його назвали «шах і мат»

Ідея легкого стелс-винищувача з одним двигуном виникла в надрах «Ростеху» ще наприкінці 2020 року. Тоді Сергій Чемезов публічно заявив, що компанія вивчає можливість створення машини саме для експорту — дешевшої, ніж Су-57, і більш масової. Розробка велася ініціативно, без твердого замовлення Міністерства оборони РФ.

20 липня 2021 року на авіасалоні МАКС у Жуковському під брезентом з’явився повнорозмірний макет. Президент РФ особисто оглянув машину. Офіційна назва — Легкий тактичний літак (ЛТС), комерційна — Checkmate («шах і мат»). Внутрішнє позначення ОКБ — Т-75, а для російського ринку передбачалося ім’я Су-75. Цифра 75, за словами заступника головного конструктора Олексія Булатова, є «щасливою» для «Сухого» і водночас дзеркальним відображенням 57.

Спочатку планували підняти літаючий прототип у 2023 році, розпочати серійне виробництво в 2026-му, а перші поставки — у 2027-му. Реальність виявилася жорсткішою. Після початку повномасштабної війни в Україні ресурси перекинули на підтримку діючого парку, а санкції відрізали доступ до сучасних напівпровідників і високоточного обладнання. ОАЕ, які розглядалися як потенційний якірний замовник, у 2022 році призупинили участь.

У червні 2026 року генеральний директор ОАК Вадим Бадеха вперше офіційно підтвердив, що збірка літаючого прототипу нарешті стартувала на Комсомольському-на-Амурі авіаційному заводі. Це вже не макет 2021 року, а машина, призначена для льотних випробувань. Проте станом на серпень 2026-го жоден Су 75 ще не піднявся в повітря.

Технічна архітектура: один двигун, V-хвіст і стелс-рішення

Су 75 побудований за нормальною аеродинамічною схемою з середньорозташованим трикутним крилом і характерним V-подібним оперенням. Така конфігурація знижує радіолокаційну помітність із задньої півсфери і спрощує керування в режимі високих кутів атаки. Повітрозабірник — нерегульований, підфюзеляжний, з так званою «U-подібною» формою (diverterless supersonic inlet). Він зменшує відбиття радіолокаційного сигналу порівняно з класичними каналами Су-57.

Силова установка — один турбореактивний двоконтурний двигун із керованим вектором тяги. На першому етапі розглядався АЛ-41Ф1, пізніше акцент змістився на «виріб 30» (АЛ-51Ф-1) — той самий, що встановлюється на модернізовані Су-57М. Заявлені характеристики: тяга на форсажі близько 16 000 кгс, питома вага на 30 % нижча за попередника. Однодвигунна схема знижує вартість як самої машини, так і години польоту (за оцінками розробників — у 6–7 разів порівняно з F-35).

Внутрішні відсіки озброєння — три: два бокові для ракет малої дальності і центральний, конфігурований під три ракети середньої дальності або дві «повітря–поверхня». Максимальне бойове навантаження — 7400 кг. Зовнішні вузли підвіски дозволяють збільшити арсенал, але ціною зростання помітності. Кабіна майже ідентична Су-57: два великі багатофункціональні дисплеї та ширококутний індикатор на лобовому склі. Авіоніка — відкритої архітектури, з можливістю адаптації під конкретного замовника.

За моїм досвідом аналізу подібних проектів, саме уніфікація з Су-57 за двигуном, радаром і системою управління дає Су 75 шанс на відносно швидке доведення, якщо ресурси дозволять.

Заявлені характеристики проти реальності серпня 2026 року

Офіційні цифри, які озвучує ОАК і «Ростех», досі залишаються розрахунковими. Жодна з них не підтверджена льотними випробуваннями.

• Максимальна швидкість — 1,8 Маха (близько 1910–2200 км/год на великій висоті).
• Практична дальність — 2800–3000 км без підвісних баків.
• Бойовий радіус — близько 1500 км.
• Практична стеля — 16 500 м.
• Максимальна злітна маса — до 26 000 кг (нормальна — близько 18–19 тонн).
• Довжина — 17,5–17,7 м, розмах крила — 11,8 м.
• Одночасне ураження до шести цілей навіть у умовах сильних перешкод.

У червні 2026-го прототип нарешті пішов у збірку. Шеф-пілот «Сухого» Сергій Богдан у листопаді 2025-го заявляв, що перший політ можливий на початку 2026-го. Цей термін уже минув без публічного повідомлення про руліжні випробування чи зліт. Найреалістичніший сценарій зараз — кінець 2026 або перша половина 2027 року.

Порівняння з основними конкурентами

Су 75 позиціонується як бюджетна відповідь F-35 і китайському J-35 у класі легких/середніх стелс-машин. Нижче — порівняльна таблиця на основі відкритих даних станом на 2026 рік.

Дані зібрані з відкритих джерел ОАК, Lockheed Martin та галузевих оглядів. Су 75 виграє в ціні та простоті обслуговування, але програє в перевіреності та інтеграції з натовськими системами.

Поширені міфи та помилкові очікування

Навколо Су 75 накопичилося чимало перебільшень. Ось найпоширеніші:

• «Він уже літає». Ні. Станом на серпень 2026 року літаючого примірника немає. Макет 2021 року і фотографії «поруч із Су-57» — це демонстратори або макети.
• «Це прямий конкурент F-35 за всіма параметрами». За ціною — можливо. За стелс-характеристиками, сенсорною мережею та бойовою ефективністю в умовах сучасного бою — питання залишається відкритим до реальних випробувань.
• «Серійне виробництво стартує у 2026-му». Офіційно заявлено лише про збірку прототипу. Установочна партія, якщо й з’явиться, то не раніше 2027–2028 років.
• «Машина повністю незалежна від імпорту». Санкції суттєво ускладнили постачання електроніки. Частина компонентів доводиться замінювати або шукати обхідні шляхи.

У нашій практиці аналізу військово-технічних проектів ми стикалися з випадком, коли подібні оптимістичні заяви розробників розходилися з реальними термінами на 3–4 роки. Су 75 поки що вписується в цю статистику.

Експортний потенціал і хто може стати першим покупцем

Головна ставка — країни, які шукають сучасний стелс-винищувач без політичних зобов’язань перед США. Серед потенційних зацікавлених називали Індію, В’єтнам, Іран, країни Африки та Латинської Америки. Нігерія публічно підтверджувала інтерес у 2023 році. Аргентина та Перу розглядали варіанти на регіональних виставках.

Проте без першого польоту і демонстрації реальних характеристик жоден серйозний контракт не підпишеться. Багато колишніх клієнтів російської авіації вже переорієнтувалися на інші пропозиції, чекаючи, чи взагалі злетить Checkmate.

Чек-лист для тих, хто відстежує проект

Якщо ви хочете самостійно оцінювати прогрес Су 75, звертайте увагу на такі маркери:

1. Офіційне повідомлення про завершення збірки прототипу і початок наземних випробувань (стендові, руліжні).
2. Публікація фото або відео з боку ОАК/«Ростеху», де видно заводський номер і реальні системи, а не макет.
3. Заява шеф-пілота або конструкторів про конкретну дату першого польоту з точністю до місяця.
4. Поява інформації про замовлення хоча б на установочну партію від Міноборони РФ або іноземного клієнта.
5. Зміна заявки вартості години польоту або бойового навантаження після реальних випробувань.

Поки жоден із цих пунктів не виконаний повністю.

Питання, які найчастіше ставлять про Су 75

Чи буде безпілотна версія?
Так, у серпні 2022 року показували концепт із зміненим крилом і хвостовою частиною. Можливість опціонально пілотованого або повністю безпілотного варіанту залишається в планах.

Який двигун стоїть на прототипі?
Очікується «виріб 30» (АЛ-51Ф-1). Точних підтверджень поки немає.

Скільки машин планували виробити?
«Ростех» у 2021 році говорив про 300 одиниць за 15 років. Це маркетингова цифра, а не контрактне зобов’язання.

Чи може Су 75 замінити МіГ-29 і Су-27 у ВКС Росії?
Теоретично — так, як легка складова парку. На практиці все залежить від темпів серійного виробництва і надійності однодвигунної схеми.

Чому стільки затримок?
Поєднання санкцій, перерозподілу ресурсів на війну та складності створення повноцінного стелс-винищувача з нуля.

Що робити, якщо перший політ знову перенесуть

Для спостерігачів і потенційних замовників головне — не піддаватися черговій хвилі оптимізму. Якщо до кінця 2026 року не з’явиться підтверджений зліт, проект ризикує перейти в категорію «вічних розробок». Тоді варто дивитися на альтернативи: модернізовані Су-35, китайські J-10C/J-35 або європейські пропозиції.

Для Росії Су 75 залишається спробою закрити нішу масового легкого винищувача п’ятого покоління. Для світу — тестом того, наскільки санкції здатні зупинити навіть пріоритетні авіаційні програми. Поки що відповідь неоднозначна: робота триває, але темпи далекі від початкових обіцянок.

Су 75 Checkmate все ще може стати важливим гравцем на ринку, але лише після того, як доведе свою спроможність у повітрі, а не на презентаційних слайдах.