Виділяючи гроші на заклади охорони здоров’я, освіти, спорту, соціальної політики, слід врахувати ґендерний аспект і пам’ятати, що потреби у дівчат та хлопців різні. Про це говорить досвід європейських країн, повідомляє «Громадське радіо».
Поняття «ґендерно орієнтоване бюджетування» (далі ҐОБ) для України нове. Формувати та розподіляти державний чи місцевий бюджет за ґендерними особливостями українське Міністерство фінансів навчає Шведське міжнародне агентство міжнародного розвитку (Sida).
Оскільки казну на місцевому рівні наповнюють податки громадян, то справедливо, щоб усі платники податків, жінки і чоловіки, максимально використовували ті послуги, за які заплатили. Простіше кажучи, виділяючи гроші на заклади охорони здоров’я, освіти, спорту, соціальної політики, слід врахувати ґендерний аспект і пам’ятати, що потреби у дівчат та хлопців різні.
Детальніше про це розповіла координатор конференції ҐОБ в Україні Наталія Федоришин.
«Ґендер — це не обов’язково поділ на стать: жіноче-чоловіче, хлопчики-дівчатка. Ґендер — це певна група з особливими, відмінними від інших потребами. Наприклад, автобус, поручні і людина низького зросту або дитина. Це вже група з особливими потребами, які відрізняються від інших, вона не може дотягнутыся, і це значить, що про неї треба дбати. Але якщо ми навмисно не будемо дивитися під такою точкою зору, то ми цього просто не побачимо.
Це як поширення ідеї — дивитися на гроші, які ми витрачаємо, з різних точок зору. Наприклад, в Києві в ДЮСШ близько 30% дівчат, хлопців — 60%. Відповідно на хлопців витрачають більше коштів, але дівчата приносять більше медалей. Перекос? — Перекос.
Дівчата займаються більш дешевими видами спорту, наприклад, художня гімнастика і гребля. В Івано-Франківській області на позашкільне навчання на хлопчиків витрачають 40% коштів, а на дівчат — 60%. Це не добре і не погано. Це — факт», — зауважила Наталія Федоришин.
Не тільки Міністерство фінансів має брати участь у реформах бюджетування. Необхідно виявляти та виправляти ситуацію з ґендерним перекосом на початкових стадіях, наприклад, у школах. Якщо на спортивні секції ходить менше дівчат, але держава виділяє однакову кількість грошей і на хлопчика, і на дівчинку, це означає, що кошти розподілені не ефективно. Ліпше частину коштів витратити на агітацію школярок до заняття спортом, або вкласти їх саме в той вид спорту, який більше до вподоби дівчатам.
Детальніше про це розповіла начальник відділу спортивного резерву та оздоровчої роботи Департаменту освіти і науки, молоді та спорту КМДА Ольга Моця.
«Можливо, треба збільшити мотивування жінок до занять фізичною культурою і спортом, придумати якісь критерії. Якщо ми кажемо, що жінок у збірній спортивній команді менше, ніж чоловіків, давайте розглянемо якусь мотивацію. Що мотивує жінок до занять спортом? Урок фізичної культури — це перша ланка, де діти бачать, що таке фізкультура і спорт. Керівник або педагог, який проводить урок фізичної культури і спорту, повинен сам мотивувати насамперед дівчат, тому що хлопці залюбки йдуть на фізкультуру, а дівчата по-іншому розглядають цей урок. Можливо, треба змінити щось в освіті, переглянути програми з уроку фізичної культури й спорту, тому що не завжди дівчата хочуть грати у футбол», — підкреслила пані Моця.
Чому це важливо?
Маючи досвід європейських країн, можемо стверджувати, що формування бюджету з урахуванням ґендерних особливостей робить його прозорим, гроші витрачаються ефективно, послуги отримують усі соціальні та ґендерні групи. Про це розповідала Мая Босніч, керівник проекту «Ґендерне бюджетування в Україні»:
«Чому важливе ґендерне бюджетування? Тому що ця тема демістифікує бюджет, розкриває його — хто ж отримує гроші. А ці гроші — гроші всіх нас.
Наприклад, ми фінансуємо спортивні школи, і думаємо, що ця спортивна школа для всіх. А це не так. Коли ви зробите аналіз, то побачите, що тільки 30% дівчат ходять до цих спортивних шкіл. Це значить, вони не отримують цю послугу. Більшість пацієнтів з туберкульозом — це чоловіки, більшість рецедивів — теж. Чому нам це важливо? Щоб ми знали як і кому зробити профілактику.
Ви скажете, «це все для жінок». Нема такого, тому в Україні багато чоловіків помирають дуже молодими. Це теж пов’язано з ґендером, тому що це у нашій свідомості сприймати чоловіків саме у такому соціальному контексті. І ґендерне бюджетування має нам сказати, що це проблема охорони здоров’я. Але ми повинні про це дізнатися і направити вирішення цього питання», — зауважила пані Босніч.
Представники Міністерства фінансів України повідомили, що відомство готове до реформ, але поки що не має власних експертів, які б змогли розтлумачити потребу у ҐОБ та розписати правильно витрати державної скарбниці.
«Експертів вже готових немає, тому що ця тема нова, інструменти іноваційні, ми до сьогодні аналогічного не робили. Але треба розуміти, що таке Міністерство фінансів. Воно показує і визначає основні підходи, засадничі принципи формування бюджету. А бюджети формуються у галузевих міністерствах. Там ці результати мають показати, зробити запит Міністерству фінансів, що ось таке буде розподілення», — повідомляє Олена Мачульна з Мінфіну.
Представниця шведського посольства в Україні та керівник сектору підтримки реформ Крістіна Даніельсон, відповідаючи на запитання «Наскільки ще Україна ґендерно нечутлива», підкреслила, що роботи багато. Українцям, зокрема чиновникам, керівникам установ, педагогам, ЗМІ треба вчитися розрізняти ґендерну несправедливість і намагатися урівняти права та справедливість у власному професійному середовищі:
«В Україні є що робити, чесно кажучи. Ви подивіться, як працюють медіа в Україні з питань жінок та чоловіків. Дивіться в газетах, це дуже цікаво. І це тільки один проект підтримки».
Тож ґендерно орієнтоване бюджетування в Україні перебуває на стадії розуміння, вивчення та дослідження на місцевих рівнях. Після цього вже можна говорити про законодавчий рівень та закріплення його в Конституції України.
Мультфильм про те, як працює ҐОБ на практиці і для чого він потрібен:
Ірина Сампан
Фото: Facebook ҐОБ
