Автор Левчина Вероніка 
У ніч на 20 січня 2026 року небо над Львівщиною, Тернопільщиною та Сумщиною раптом заграло рожево-зеленими смугами. Люди виходили на подвір’я, піднімали телефони й просто стояли мовчки — над звичними дахами й деревами розгорталася жива завіса, яка змінювала форму кожні кілька хвилин. Хтось бачив чіткі промені, хтось — м’які дифузні плями, а дехто ловив навіть легкий відтінок фіолетового. Для більшості це стало першою особистою зустріччю з полярним сяйвом у рідному небі.
Такі події в Україні трапляються нечасто, але саме під час сильних геомагнітних бурь авроральний овал розширюється і сягає наших широт. У 2026 році сонячна активність усе ще залишається високою після піку 25-го циклу, тому шанси побачити подібне знову зберігаються. Щоб розуміти, коли й чому це відбувається, варто розібратися в механізмі явища без спрощень.
Як народжується північне сяйво: від Сонця до атмосфери
Сонце періодично викидає в космос величезні хмари плазми — корональні викиди маси. Коли така хмара досягає Землі, вона стискає магнітосферу й запускає ланцюг подій. Заряджені частинки проникають у магнітне поле планети, прискорюються в хвості магнітосфери й спрямовуються вздовж силових ліній до полярних районів. На висотах від 60 до 300 кілометрів вони стикаються з атомами й молекулами атмосфери.
Кисень на висоті близько 100–150 кілометрів випромінює характерний зелений колір після збудження. На більшій висоті, де повітря сильно розріджене, той самий кисень дає червоне світло — лінія 630 нм потребує більше часу для випромінювання й не гасне від частих зіткнень. Азот відповідає за блакитні та фіолетові відтінки. У середніх широтах, зокрема над Україною, часто домінують рожеві та червоні тони, бо спостерігач бачить саме верхні шари або суміш випромінювань.
Форма сяйва залежить від кута зору та інтенсивності потоку частинок. Коли овал проходить прямо над головою, з’являється корона — промені, що сходяться в зеніті. Бічні дуги й стрічки утворюються, коли активність трохи нижча. Весь процес триває від десятків хвилин до кількох годин і може повторюватися протягом ночі.
Чому сяйво сягає України: географія та умови
Звичайний авроральний овал розташовується на геомагнітних широтах 65–70°. Україна лежить значно південніше — геомагнітна широта центральних регіонів коливається близько 45–50°. Щоб сяйво стало видимим тут, овал має розширитися на 15–20° на південь. Таке трапляється лише під час потужних геомагнітних бур рівня G4 або G5 за шкалою NOAA.
Для видимості в наших широтах зазвичай потрібен Kp-індекс 7 і вище. Під час події 19–20 січня 2026 року індекс сягав 8–9, і саме тому сяйво зафіксували не лише на заході та півночі, а подекуди навіть у центральних областях. Чим сильніша буря, тим нижче до горизонту опускається нижня межа сяйва і тим яскравіше воно виглядає навіть за умов часткової хмарності.
Сонячний цикл 2025–2026 та реальні шанси
25-й сонячний цикл досяг максимуму у 2025 році. Пік активності зазвичай супроводжується підвищеною кількістю корональних викидів, а ефект залишається помітним ще рік-два після формального максимуму. У 2026-му фахівці фіксують продовження високої активності, хоча й поступове зниження порівняно з попереднім роком. Це означає, що сильні бурі ймовірні, особливо у весняні та осінні місяці, коли темрява триває довше.
Найкращі умови для спостереження в Україні складаються взимку — довгі ночі, нижче світлове забруднення в сільській місцевості та більша ймовірність прозорого неба. Влітку шанси нижчі через білі ночі та часті хмари, хоча під час екстремальних бурь сяйво можуть побачити навіть у червні чи липні.
Що відбувалося в січні 2026-го та раніше
Ніч 19–20 січня 2026 року стала однією з найяскравіших за останні роки. Мешканці Львівщини, Івано-Франківщини, Тернопільщини, Сумщини та навіть окремих районів Миколаївщини ділилися фото та відео з рожево-зеленими смугами над місцевими пейзажами. Багато хто відзначав, що кольори виглядали м’якшими й теплішими, ніж класичне зелене сяйво північних країн.
Подібні події фіксували й раніше. У квітні 2025-го сяйво помітили над Сумщиною. У 2024-му — кілька разів, зокрема у жовтні над Києвом на тлі Великої Ведмедиці. Кожна така ніч — це результат конкретного викиду на Сонці, який досяг Землі через 1–3 дні. Чим точніше прогнозують прибуття хмари плазми, тим більше людей встигають підготуватися.
Як підготуватися до спостереження
Головне — вчасно дізнатися про наближення бурі. Найзручніші джерела — сайти з Kp-прогнозом та авроральними картами. Додатки з push-сповіщеннями дозволяють отримати сигнал за кілька годин до піку. Коли індекс піднімається до 6–7 і вище, варто вже планувати виїзд за місто.
Ідеальне місце — точка з мінімальним світловим забрудненням і відкритим північним горизонтом. У західній Україні це Карпати (особливо високогірні ділянки та долини, захищені від міських вогнів), Полісся, північні райони Рівненської та Волинської областей. На сході та півночі — околиці Сум, Чернігова, віддалені села. Навіть під час сильної бурі в межах великого міста шанси значно нижчі через засвічення неба.
Погода вирішує все. Потрібна ясна або з невеликою хмарністю ніч. Навіть тонка пелена хмар може повністю приховати сяйво. Температура значення не має — головне тепло одягтися і взяти термос. Найактивніший період зазвичай припадає на проміжок між 22:00 та 02:00 за місцевим часом, але під час сильних бурь сяйво може з’являтися й раніше або триматися до світанку.
Фотографування: як зафіксувати магію на згадку
Сучасні смартфони вже здатні знімати пристойні кадри в нічному режимі з довгою витримкою. Головне — тримати телефон максимально нерухомо: спертися на стіну, перила чи використати міні-штатив. Увімкніть режим «Про» або нічний режим з витримкою 5–30 секунд, ISO 800–3200, фокус на нескінченність. Після зйомки трохи підніміть контраст і насиченість у редакторі — кольори часто виглядають приглушеними на сирому файлі.
Для дзеркальної або бездзеркальної камери потрібен штатив і пульт або інтервалометр. Знімайте в ручному режимі: витримка 8–25 секунд, діафрагма f/2.8 або ширша, ISO 800–1600, фокус на нескінченність (або за місяцем). Формат RAW дозволяє витягнути деталі в постобробці. Робіть серії по 10–20 кадрів — серед них майже завжди знайдеться вдалий. Додавайте передній план: силует дерева, церковний купол чи гірський хребет — це робить фото набагато виразнішим.
Цікаві факти про північне сяйво
- Під час екстремальної бурі травня 2024 року сяйво спостерігали навіть у Мексиці, Індії та на півдні США — один із найпотужніших випадків за останні 500 років.
- У 1962 році американське ядерне випробування Starfish Prime на висоті 400 км штучно створило червоне сяйво, видиме над Тихим океаном кілька годин.
- Існує «чорне» полярне сяйво — темні ділянки, де електрони відсутні, і небо виглядає провалом на тлі звичайного світіння.
- Зелений колір домінує на висоті 100–150 км, червоний — вище 200 км. Саме тому в середніх широтах частіше видно рожеві та червоні відтінки.
- Сонячний цикл триває приблизно 11 років. Після піку активність залишається високою ще 1–2 роки, тому 2026-й усе ще сприятливий для яскравих подій.
- На інших планетах — Юпітері, Сатурні, Марсі — теж є полярні сяйва, іноді в десятки разів потужніші за земні.
Коли наступного разу Kp-індекс підскочить до високих значень, а небо залишиться чистим, варто виїхати за місто хоча б на кілька годин. Навіть якщо сяйво виявиться слабким або з’явиться лише на горизонті, сам процес очікування і спільне спостереження з друзями чи родиною вже стає окремою пам’яттю. У 2026-му таких ночей може бути ще кілька — головне не пропустити момент, коли далеке космічне явище раптом опиняється прямо над українським небом.